3 грудня в Україні відзначають Міжнародний день інвалідів. Безумовно,
цей день не є святковим. Проте він нагадує про необхідність створення
для інвалідів у суспільстві відповідних умов та рівних можливостей для
реалізації життєвих потреб, здібностей та творчого потенціалу.
До Міжнародного дня інвалідів співробітники читальної зали №1
підготували книжкову виставку "Освіта дітей з особливими потребами".
Офіційно прийнята в державі інтернатна модель перестає бути єдиним і
обов'язковим типом закладу, в якому діти з особливостями психофізичного
розвитку вчаться відокремлено та ізольовані від соціуму. У батьків і
учнів з'явилася можливість вибору різних форм навчання (індивідуальне в
домашніх умовах, у спеціальній школі, школі-інтернаті,
навчально-реабілітаційному центрі, спеціальному класі при
загальноосвітній школі, дитсадку-школі, у формі екстернату тощо). Але це
не повною мірою задовольняє рівність прав на освіту дітей, які мають
особливості психофізичного розвитку, не завжди відповідає їхнім запитам і
суспільним потребам.
Практика європейських країн свідчить, що більшість із цих учнів
можуть навчатися в загальноосвітніх школах за моделлю інклюзивної
освіти. Використання такої моделі означає надання якісних освітніх
послуг школярам з особливими потребами у звичайних класах (групах)
загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладів за умови відповідної
підготовки вчителів і підтримки сімей.
Інклюзивна освіта — це розширення участі всіх дітей, зокрема з
особливостями психофізичного розвитку, в освітньому процесі. Вона
передбачає істотні зміни в культурі, політиці та практичній діяльності
шкіл. Одним із аспектів інклюзивної освіти є забезпечення ефективності
навчання школярів з особливостями психофізичного розвитку в
загальноосвітньому закладі. Увага зосереджується на соціалізації дітей
цієї категорії та досягненні якості навчання. Основною метою інклюзивної
освіти є якісні зміни в особистісному розвитку таких дітей.
Передбачається перетворення освітньої системи, а не малюка.
Інклюзивна освіта визнає, що всі діти різні, а школи й освітня система
повинні підлаштовуватися під індивідуальні потреби всіх учнів — із
порушеннями розвитку і без них. Однак інклюзивність не означає
асиміляції чи прагнення зробити всіх однаковими, її ключовий компонент —
гнучкість, урахування особистісних характеристик, що визначають темп
навчання кожного.
У більшості випадків дітям просто необхідне доступне викладання, що
потребує використання різних методів, які відповідають індивідуальним
вимогам, здібностям і особливостям розвитку.
Немає коментарів:
Дописати коментар