Сам собі психолог

Всі люди на планеті – психологи. Всі – незалежно від статі, віку, освіти, а також культурного та інтелектуального рівня розвитку.

Чому так? Психологія, якщо уважно придивитися, є скрізь: в навчанні, в роботі, в сім'ї, в спілкуванні і взаємодії з людьми, вихованні дітей – життя будь-якої людини, радий він цього чи ні, просто пронизана психологією.

З раннього дитинства і до глибокої старості всі люди, по суті, тільки те і роблять, що намагаються вирішувати найрізноманітніші психологічні завдання, які перед ними ставить життя. Та ж картина спостерігається не тільки в масштабі життя, але і в масштабі одного дня, і навіть в масштабі однієї години. Хороший психолог – це людина, яка навчилася ці завдання успішно вирішувати, при цьому абсолютно не важливо, є у нього диплом чи ні.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Сам собі психолог".

Презентація видань присвячених краєзнавцю, літературознавцю, письменнику Петру Петровичу Ротачу

Сьогодні в Полтавській обласній універсальній науковій бібліотеці імені І. П. Котляревського відбулася презентація видань присвячених краєзнавцю, літературознавцю, письменнику Петру Петровичу Ротачу.

 

 

 

На захід завітало чимало гостей, які добрим словом згадували Петра Ротача - справжнього енцеклопедиста, а також щирого українця, який дбав не лише про теперішнє, але й піклувався про майбутніх дослідників, адже  поділився своїми книжковими скарбами з громадськістю.

 

Петро Петрович подарував (1996 -2002 рр.) нашій бібліотеці більше 400 книг із власної колекції, в тому числі і зібрання Шевченкіани ( 311 книг). В колекції багато рідкісних і цінних видань творів Т. Г. Шевченка, наукової (літературознавчої), ілюстративної літератури. Цікаві твори з дарчими автографами авторів та цінні видання українського зарубіжжя.

Вони боролися, щоб ми перемогли

29 січня в Україні відзначають День пам’яті героїв Крут – саме там у 1918 році відбувся бій, що на довгі роки став одним із символів боротьби українського народу за свободу і незалежність.

Їх було триста – студенти та гімназисти. Проти них були тисячі – солдати, фронтивики та матроси більшовицької армії. Нерівний бій. Бій під Крутами, який на декілька днів віддалив захоплення Києва. Втрати сягали: до 250 юнаків, одна рота (до 30 людей) студентів і 10 старшин. Бойовий наказ наша молодь виконала.

Січень 1918 року. На столицю України насуваються озброєні до зубів більшовицькі орди під командуванням колишнього царського генерала Муравйова. Київські студенти та гімназисти, прагнучи захистити молоду Українську державу, організували Курінь січових стрільців, щоб дати гідну відсіч загарбникам.

Курінь, що налічував 300 душ, складався із студентів Українського народного університету, Університету Святого Володимира та учнів старших класів Української Кирило-Мефодіївської гімназії. Захисники, пройшовши лише семиденну військову підготовку, без сумнівів і вагань вирушили в похід проти російської армії на станцію Крути, що розташована на залізничній лінії Москва – Бахмач – Київ.

П’ять годин безперестанку студентський курінь стримував наступ червоних, втрачаючи молоді життя, під градом куль і гранат. Московські солдати без жалю багнетами проколювали юначі груди, прикладами рушниць розбивали голови, добивали поранених – розповідали очевидці тих трагічних подій.

28 студентів потрапили в полон. Муравйовці цілу ніч по-звірячому мордували їх, а на світанку повели на розстріл. У зимове холодне небо злетіли звуки гімну „Ще не вмерла Україна”, що його першим заспівав гімназист Григорій Пипський. Пролунала недовга кулеметна черга… В загальному бій під Крутами тривав 3 дні. 29 січня було вбито останнього з трьохсот крутівських героїв. Більшовицькі кати заборонили місцевим селянам поховати за християнським обрядом тіла захисників Києва, залишивши їх на засніженому полі.

Київ було захоплено у лютому, а вже у березні столицю УНР було звільнено.

Тільки тоді почали розшукувати тіла молодих людей, які загинули під Крутами. Вдалося знайти лише 30 скалічених тіл юнаків, більшість з яких урочисто поховали у братській могилі у Києві на Аскольдовому цвинтарі.

„Стримайте ж ваші сльози, які котяться: ці юнаки поклали свої голови за визволення Вітчизни, і Вітчизна збереже про них вдячну пам’ять на віки вічні”, — сказав Президент УНР Михайло Грушевський під час поховання героїв.

Ця героїчна й водночас трагічна подія знаменувала початок нової епохи національного пробудження українців, усвідомлення нашого права жити на власній землі та святого обов’язку — боронити її. „Понад все вони любили свій коханий край”, — писав Павло Тичина. Визначально, що ця жертовна любов зародилася в серцях молодих людей, найкращих представників українського студентства.

Україна пишається молодими Героями. Пам’ять про них, як і та велична слава, за яку вони боролися – невмируща. Вічна їм слава.

До 100-річчя бою під Крутами бібліотека підготувала книжкову виставку на науковому абонементі "І слава їх встає, не вмерши..." а також пропонуємо переглянути віртуальну книжкову виставку "Вони боролися, щоб ми перемогли".

 

Голокост – пам’ять віків

27 січня у світі відзначається Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Україна на державному рівні вшановує жертв трагедії з 2012 року. Генеральна асамблея ООН прийняла 1 листопада 2005 року Резолюцію № 60/7, у якій говориться, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». Саме цей документ оголосив Днем пам’яті жертв Голокосту 27 січня. В цей день в 1945 році війська 1-го українського фронту увійшли до нацистського табору смерті Аушвіц. Цей табір став у сучасному світі символом нацистських злочинів.

Голокост, Шоа – переслідування та масове винищення нацистами євреїв під час Другої світової війни. Жертв знищували лише за етнічну приналежність.

Нацистська расова політика базувалася на дискримінаційних заходах, що з часом переросли у масові страти. План «остаточного вирішення єврейського питання» зазнавав змін у процесі краху нацистського «бліцкрігу» в СРСР. Перспективи переселення євреїв у певну місцевість (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори) з розгортанням подій Другої світової війни виявилися примарними. Нацисти вдалися до терору.

Голокост євреїв на окупованій нацистами території СРСР відрізнявся від подібних заходів у Європі. Там євреїв заганяли в гетто, з часом могли відправити до місць масових знищень у газових камерах. На українських землях більшість єврейського населення загинуло від куль у протитанкових ямах. Їх викопали ще за радянської влади військовополонені, місцеве населення чи самі жертви.

«Акції зачисток» уперше проводилися айнзацгрупами на території окупованої Галичини. Протягом тижня внаслідок погромів, ініційованих нацистами, у Львові загинули 6000 євреїв. «Остаточне вирішення» призвело до знищення євреїв Галичини у таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та ін. міст. Загалом загинуло 610 000 євреїв.

На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзацкоманда 5 айнзацгрупи С розстріляла 1400 уманських євреїв.

Наприкінці серпня 1941 р. відбувся масовий розстріл німецькими військовими євреїв у м. Кам’янець-Подільський. На початок війни там мешкало 10 000 євреїв. У перші десять днів серпня 1941 року угорська влада депортувала близько 18 000 євреїв із Закарпаття в окуповану німцями Україну. Нацисти змусили їх іти маршем від Коломиї до Кам’янець-Подільського. 23 600 переселенців разом із місцевими жителями були розстріляні протягом 4-х днів, від 26 до 29 серпня. Це вбивство стало взірцем для наступних злочинних акцій.

Євреї, які залишалися на території Закарпатської України, у травні 1944 р. були вивезені до концтабору Аушвіц. По прибуттю вони, у переважній більшості, загинули в газових камерах.

Масовою братською могилою і символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Масові розстріли тут розпочалися відразу після вступу нацистів до Києва. Від 27 вересня відбувалися щоденні масові розстріли євреїв – військовополонених і цивільних громадян. Їх пік припадає на 29 – 30 вересня, тривалість – щонайменше до кінця жовтня 1941 р. За цей час загинуло 33 771 осіб. До кінця вересня 1943 р. Бабин Яр продовжував залишатися місцем регулярних розстрілів і захоронень. Серед постраждалих – комуністи-підпільники, роми, душевнохворі, заручники, моряки Дніпровської флотилії, в’язні гестапо, українські націоналісти. Весною 1942 р. починає діяти Сирецький концтабір. Бабин Яр став останнім місцем і для його численних ув’язнених. Бабин Яр – некрополь для більше ніж 100 000 цивільних громадян та військовополонених.

Після зайняття Одеси румунські військові розстріляли 20 000 місцевих євреїв у відплатних акціях за вибухи. В кінці грудня 1941 р. біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області румуни знищили понад 40 000 євреїв. На українських землях, що увійшли в склад Трансністрії, румунська окупаційна влада створила протягом 1941 р. власні гетто і табори праці. У них загинули євреї з Бесарабії та Буковини. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 000 євреїв.

Страхітлива політика терору проти євреїв в окупованій Україні знищила їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1,5 млн осіб.

Місця найбільших масових страт євреїв в Україні: Бабин Яр (Київ) – більше 100 000, Богданівка Одеської області – понад 40 000, Дрогобицький Яр (Харків) ‑ близько 20 000, Кам’янець-Подільський – 23 600, Дальник Одеської області – близько 18 000, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 000 жертв.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Голокост – пам’ять віків".

Як дожити не встиг, так хоча б доспівати

Володимир Семенович Висоцький (рос. Владимир Семёнович Высоцкий; нар. 25 січня 1938, Москва, Російська РФСР — пом. 25 липня 1980, Москва, Російська РФСР) — видатний радянський актор, співак і поет, класик жанру авторської пісні, автор низки прозаїчних творів, заслужений артист РРФСР (1986, посмертно) і лауреат Державної премії СРСР (1987, посмертно).
Висоцький написав близько 700 пісень і віршів, з великим успіхом гастролював у СРСР і за кордоном.
Самостійно й у співавторстві створив кілька прозаїчних творів.
Як актор зіграв близько тридцяти ролей у фільмах (зокрема «Місце зустрічі змінити не можна», «Вертикаль»).
Учасник постійної трупи театру Драми і комедії на Таганці.
Висоцький особливо прославився виконанням своїх авторських пісень під акустичну гітару. У роки суворої цензури він зачіпав цілу низку заборонених тем, через що і сам багато в чому був під забороною, — в радянські часи його записи розповсюджувалися майже виключно на магнітоальбомах, йому забороняли зніматися у багатьох фільмах, виїзд за кордон став можливим тільки завдяки активним діям дружини — французької актриси Марини Владі.
З нагоди 80-річчя з дня народження Володимира Висоцького сектор культурно-просвітницької роботи підготував тематичний список "Як дожити не встиг, так хоча б доспівати".

Цікавинки 2017

Минулий рік був багатий на події і ювілейні дати. Співробітники читальної зали №3 вирішили підсумувати їх і підготували виставку "Цікавинки 2017".
Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку.

Лорд Байрон

Джордж-Ноел-Гордон Байрон, шостий барон Байрон (англ. George Noel Gordon Byron; 22 січня 1788, Лондон — 19 квітня 1824, Месолонгіон, Греція) — англійський поет, який став символом романтизму і політичного лібералізму в Європі XIX століття.

Поряд з Персі Біші Шеллі і Джоном Кітсом представляє молодше покоління британських романтиків. Його alter ego — Чайльд-Гарольд став прототипом незліченних байронічних героїв у літературі різних країн Європи. Мода на байронізм тривала і після смерті Байрона, навіть незважаючи на те, що до кінця життя у віршованому романі «Дон Жуан» і жартівливій поемі «Беппо» сам Байрон перейшов до сатиричного реалізму з опорою на спадщину Александера Поупа. Учасник Грецької революції.

Твори:

• Збірка віршів Години дозвілля, 1807.
• Поема Англійські барди і шотландські оглядачі, 1809.
• Паломництво Чайльда Гарольда (Childe Harold's Pilgrimage), 1812.
• Ода авторам білля проти руйнівників верстатів, 1812.
• Цикл східних поем (Гяур, Абідоська наречена (1813), Корсар, Лара (1814), Мазепа (1818)).
• Вірш Пітьма, 1816.
• Пісня для луддитів, 1816.
• Шийонський в'язень (The Prisoner Of Chillon), 1816.
• Філософська драма Манфред, 1817.
• Пісні Чайльда Гарольда, 1817–1818.
• Беппо (Beppo), 1818.
• Мазепа (Mazeppa), 1819.
• Дон Жуан (Don Juan), 1819–1824.
• Видіння суду, 1821.
• Бронзова доба, 1823.

До 230-річчя від дня народження Джорджа Ноела Гордона Байрона сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Лорд Байрон".

Духовна єдність України

В Україні 22 січня в честь проголошення злуки Української Народної Республіки (УНР) і Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) в 1919 році відзначається День Соборності.
Офіційним державним святом День Соборності України став тільки в 1999 році після підписання Леонідом Кучмою відповідного указу.
Деякий час, з 30 грудня 2011 року, в цей день відзначався «День Соборності і Свободи України» – своїм указом тодішній президент Віктор Янукович переніс День Свободи з 22 листопада і об’єднав з Днем Соборності. Цей указ було скасовано 13 листопада 2014 року президентом Петром Порошенком.
22 січня також прийнято згадувати і іншу подію, що відбулася в 1918 році – прийняття IV Універсалу Української Центральної Ради, який проголосив повну незалежність УНР.
Переговори між УНР та ЗУНР про об’єднання йшли з жовтня 1918 року. Сам Акт Злуки був проголошений саме 22 січня 1919 року на урочистому зібранні в Києві, на Софійській площі. Єдиним гербом об’єднаної держави став тризуб.
Втім, об’єднання так і не було завершено – ЗУНР проіснувала до літа 1919 року, а через рік зникла з політичної карти і УНР, чиї території увійшли до складу СРСР і Польщі, – повідомляє Апостроф.
У День Соборності головною традицією є побудова «живого ланцюга». Найперший українці створили в 21 січня 1990 року. Тоді «живий ланцюг», в якому взяли участь 450 тисяч осіб, зв’язав Івано-Франківськ, Львів і Київ. Традиція прижилася і щороку повторюється в багатьох містах України.
Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Духовна єдність України".
Також бібліотека продовжує цикл виставок "Україна в огні й бурі революції (1917-1921)" у читальній залі №2. Пропонуємо переглянути книжкову виставку "Історичне значення IV Універсалу Центральної Ради".

Життя в мистецтві

Костянтин Сергійович Станіславський (справжне прізвище — Алексєєв; 5 (17) січня 1863, Москва — 7 серпня 1938, там само) — видатний російський режисер, актор, педагог, народний артист СРСР (1936). Засновник Московського художнього театру (МХАТ). Реформатор театру, виробив творчий метод, що здобув назву «система Станіславського».
Народився у сім'ї купця і змалку не відчував жодних матеріальних нестатків — міг зосередитись на мистецтві. У юні роки вступив до театрального гуртка, згодом змінив справжнє прізвище (Алєксєєв) на псевдонім — Станіславський, який походить від прізвища одного актора-любителя, чиїм талантом юнак свого часу захоплювався.
Творець т. зв. «Системи Станіславського» — комплексу вправ для акторів, який спрямований на якнайкраще психологічне входження у роль. Ця система детально описана у творі «Праця актора над собою» («Работа актёра над собой») (1938).
Неодноразово перебував у Києві (1902, 1912 і 1914), виступав на київській сцені з 24 по 30 квітня 1925. Дід К. С. Станіславського П. М. Олексієнко народився в Україні і після одруження переїхав до Москви, де змінив прізвище на Алексєєв.
До 155-річчя з дня народження Костянтина Сергійовича сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Життя в мистецтві".

Зупини насильство- обери щасливе майбутнє

7 грудня 2017 року Верховна Рада ухвалила у другому читанні законопроект 5294 "Про запобігання та протидію домашньому насильству". "За" проголосували 237 народний депутат.  Законопроект впроваджує комплексний підхід у боротьбі домашнім насильством.
Найперше виконання закону стосується міністерств соціальної політики, охорони здоров'я, освіти, МВС і судів.
Діти скривджених матерів у 6 разів частіше намагаються накласти на себе руки.
50% схильні до зловживань наркотиками і алкоголем.
Майже 100% матерів, які зазнали насильства, народили хворих дітей – переважно з неврозами, заїканням, енурезами, церебральним паралічем, порушенням психіки.
Майже 70%  жінок піддаються різним формам знущань і принижень.
За даними МВС, 23% тяжких насильницьких злочинів відбуваються в родинах.
Щорічно близько 1500 жінок, і ця тенденція збільшується за останні три роки, помирають від рук власних чоловіків.
Домашнє насильство в Україні – причина 100 тисяч днів госпіталізації, 30 тисяч звернень до відділів травматології, 40 тисяч викликів лікарів.
Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Зупини насильство- обери щасливе майбутнє".

Казки на всі часи

Шарль Перро (фр. Charles Perrault, *12 січня 1628, Париж, Королівство Франція — †16 травня 1703, Париж, Королівство Франція) — французький письменник, поет і критик, основоположник жанру літературної казки. Є автором дуже популярних і всесвітньо відомих казок — «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя Борода».

Більшість його казок друкуються ще й тепер, знайшли відображення в операх, балетах, фільмах та театральних виставах. Найвідомішим музичним твором на основі казки Перро став балет Петра Ілліча Чайковського «Сонна красуня».

У 1695 р. у віці 67 років почав писати твори для дітей. Першим твором були «Оповідання моєї матінки Гуски», що одразу ж стали популярними й започаткували новий літературний жанр — казку. Побоюючись негативної реакції критиків, Шарль опублікував її під ім'ям свого наймолодшого сина — Арманкура. Наступні твори, такі як, «Кіт у чоботях», «Попелюшка», «Синя Борода» та інші стали класикою світової літератури.

До 390-річчя з дня народження сектор культурно-просвітницької роботи підготував тематичний список "Казки на всі часи".

«Червоний граф» Олексій Толстой

Олексій Миколайович Толстой (рос. Алексей Николаевич Толстой; нар. 29 грудня 1882 (10 січня 1883), місто Ніколаєвськ, тепер Пугачов Саратовської області — пом. 23 лютого 1945, Москва) — російський радянський письменник, громадський діяч, академік АН СРСР. Граф із роду Толстих.

Цикли творів

«Заволжжя» (рос. Заволжье) (1909—1910)

«Сорочі казки» (рос. Сорочьи сказки) (1909—1910)

«Русалчині казки» (рос. Русалочьи сказки) (1910—1918)

«Оповіді Івана Сударева» (рос. Рассказы Ивана Сударева) (1942—1944)

Романи-епопеї

«Петро Перший» (рос. Петр Первый)

«Петр I (книга первая)» (1930)

«Петр I (книга вторая)» (1934)

«Петр I (книга третья)» (незавершена)

«Ходіння по муках» (рос. Хождение по мукам)

«Сестры» (1922)

«Восемнадцатый год» (1928)

«Хмурое утро» (1941)

Романи

«Диваки» (рос. Чудаки) (1911)

«Кульгавий пан» (рос. Хромой барин) (1912)

«Аеліта» (рос. Аэлита) (1923)

«Гіперболоїд інженера Гаріна» (рос. Гиперболоид инженера Гарина) (1927)

Казки

«Золотий ключик, або Пригоди Буратіно» (рос. Золотой ключик, или Приключения Буратино) (1936)

До 135-річчя з дня народження Олексія Толстого сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "«Червоний граф» Олексій Толстой".

Серце, віддане науці

Сер Ісаак Ньютон (англ. Sir Isaac Newton (сер Айзек Ньютон); 4 січня 1643, Вулсторп, Лінкольншир, Королівство Англія — 31 березня 1727, Лондон, Великий Лондон, Англія, Королівство Великої Британії) — англійський вчений, який заклав основи сучасного природознавства, творець класичної фізики та один із засновників числення нескінченно малих.

У книзі «Математичні начала натуральної філософії» Ньютон сформулював закони руху, відомі як закони Ньютона й закон всесвітнього тяжіння, які стали основою наукового світогляду впродовж трьох наступних століть і мали великий вплив не тільки на фізику, а й на філософію. Використовуючи свою теорію Ньютон зумів пояснити закони Кеплера, що описують рух планет навколо Сонця, чим заперечив останні сумніви щодо геліоцентричної системи світобудови.

Ньютон побудував перший телескоп-рефлектор і розвинув теорію кольору на основі спостережень розщеплення білого світла в спектр в оптичній призмі. Він сформулював емпіричний закон теплообміну й побудував теорію швидкості звуку. У математиці Ньютон паралельно з Ґотфрідом Лейбніцом розвинув числення нескінченно малих, працював з рядами, узагальнив біном Ньютона та запропоновував метод Ньютона розв'язування нелінійних рівнянь.

Ньютон був ревним християнином, хоча мав деякі неортодоксальні погляди щодо природи Трійці. Чимало часу Ньютон присвятив алхімії та біблійній хронології, хоча більшість його робіт у цих галузях залишилися неопублікованими за життя.

Ньютон закінчив Кембриджський університет і був у ньому професором математики. Він був президентом Королівського наукового товариства і членом парламенту. Він служив уряду Королівства Англія як доглядач, а з 1699 року директор Королівського монетного двору.

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Серце, віддане науці"

 

Соловей у сталевій пастці

 

Володимир Миколайович Сосюра (25 грудня 1897 [6 січня 1898], ст. Дебальцеве, Катеринославська губернія, Російська імперія — 8 січня 1965, Київ, Українська РСР, СРСР) — український письменник, поет-лірик, автор понад 40 збірок поезій, широких епічних віршованих полотен (поем), роману «Третя Рота», бунчужний 3-го Гайдамацького полку Армії УНР. Належав до низки літературних організацій того періоду — «Плуг», «Гарт», «ВАПЛІТЕ» та ін.

Трагедія Сосюри подібна до трагедії М. Хвильового, котрий не витримав такого внутрішнього конфлікту й закінчив життя самогубством. Різниця тільки в тому, що Сосюра-українець не дійшов до заперечення Сосюри-комуніста й лишився жити далі з тягарем своєї двоїстості. Цікавим при цьому є один надзвичайно характерний для Сосюри момент: два Сосюри — українець і комуніст — живуть в одному Сосюрі-поеті поруч, але зовсім окремим життям.

До певного часу вони між собою боролись, змагаючись за першість, але потім знайшли компроміс. Цей компроміс знайдено на базі своєрідного поділу між ними сфер їхнього вияву і взаємного невтручання в ці сфери. Сосюра-комуніст має в своєму володінні виключно сферу свідомості, розумового сприйняття дійсності, у той час коли Сосюра-українець неподільно панує в сфері почуття, так би мовити сердечного сприйняття дійсності. Тому в кожній книжці Сосюри можна відразу одним оком відокремити «кесареве кесареві» від «Божого Богові», так само, як це можна дуже легко відокремити й у кожному з тих його віршів, де обидва ці елементи є поруч. Вони не тільки взаємно не проникаються, а навіть взаємно й не доторкаються. Хоча водночас обидва Сосюри цілковито щирі, бо взагалі щирий Сосюра — поет і людина. І зовсім ясно, що радянська влада не має жодних підстав серйозно обвинувачувати Сосюру в зраді їй, бо ж зовсім ясно, що своєю свідомістю він належить їй. А що серцем він українець, то це ж не його провина, а його... нещастя. Інша справа, що в сфері серця він більше на своєму місці, ніж у сфері розуму, але це знову ж таки не його провина, а його нещастя як поета за покликанням.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Соловей у сталевій пастці".

Свіча у кам'яній пітьмі

Василь Семенович Стус (6 січня 1938, село Рахнівка, Гайсинський район Вінницька область — 4 вересня 1985, табір ВС-389/36-1 біля села Кучино, Пермський край, РРФСР) — український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка (1991), Герой України (2005, посмертно).

За власні переконання щодо необхідності збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.

Перша поетична збірка «Зимові дерева» ще продовжувала поетичну традицію «шістдесятників»: тут переважала громадянська лірика з її пристрасними роздумами про долю української культури, протестом проти атмосфери гноблення, несвободи, яка панувала в тогочасному суспільстві («Дума Сковороди», «Останній лист Довженка», «Звіром вити, горілку пити»). Позбавлений можливості друкуватися на Батьківщині, видає ряд поетичних збірок за кордоном («Зимові дерева» (Брюссель, 1970), «Свіча в свічаді» (Сучасність, 1977)).

Найвизначнішим досягненням Стуса-поета є збірка «Палімпсести» (1986). Глибинне проникнення у внутрішній світ людини, досконалість мистецької форми характеризують цю книгу віршів, яка стала однією з вершин української поезії XX ст. Стус відомий також і як літературознавець: його перу належать статті про творчість В. Свідзинського, Б. Брехта, Г. Белля, грунтовна розвідка про поезію П. Тичини «Феномен доби».

Запрошуємо до абонементу художньої літератури переглянути книжкову виставку "Свіча у кам'яній пітьмі".

Нові надходження літератури до бібліотеки

 

Нові надходження літератури до бібліотеки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за жовтень-грудень 2017 року.