31 жовтня, 2015

Працювати на благо людям

Соціальна робота – це важка робота, пов’язана з постійним спілкуванням з людьми і з різними сферами їх життя.
Це можуть бути проблеми з фізичним і психічним здоров’ям, проблеми в сімейних відносинах, проблеми працевлаштування, соціальної адаптації людини в суспільстві і безліч інших. Складність соціальної роботи полягає ще й у тому, що кожен раз необхідно налагоджувати зв’язки між людьми, проявляти милосердя і робити добро не тільки з обов’язку, а й за велінням душі.
В Україні до працівників соціальної сфери належать кілька структур. Це Пенсійний фонд України, Фонд Соціального страхування, Служба зайнятості, Міністерство праці та соціальної політики. Щорічно у першу неділю листопада службовці цих державних структур відзначають своє професійне свято, започатковане Указом Президента України.
Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Працювати на благо людям".

29 жовтня, 2015

Надвечір'я Всіх Святих Душ


У ніч із 31 жовтня на 1 листопада весь світ відмічає свято Хеловіна. Що ж то за свято таке? Звідки воно пішло? Як його святкувати?
Отже, Хеловін – це свято нечистої сили. Прийшло до нас із Америки і Канади. Зараз стає все більш популярним у країнах Європи, а зокрема і в Україні. Найбільш гучно святкують це свято у Америці. Для них це 2 за значимістю свято після Різдва. Дослівно Хеловін перекладається як надвечір’я всіх святих душ.
Саме свято походить від кельтів, які колись святкували Новий рік 1 листопада. Кельти – це народ, який жив на теренах Англії, Ірландії.

 
 
Вважалося, що 31 жовтня мертві повертаються на землю, щоб оцінити справи своїх живих нащадків. Це був день, коли злі сили могли прийти у Наш світ і наробити злого: домові стукають у вікна і двері, відьми літають на мітлі по небу, чорти всіх лякають. Саме тому і придумали гарбуз у середині із свічкою, щоб їх відлякувати. Ще на пороги ставили їжу, щоб не злити нечисть. Потім це еволюційно перейшло в пригощання дітей цукерками.
Зараз є такий модний сленг. Приходиш стукаєш у двері до сусідів, простих людей і кажеш:“Цукерки або смерть”. І вони мають дати тобі гостинця. Ще люди перевдягаються у різні костюми, влаштовують карнавали, запалення багаття, гадання, розказування страшних історій.

 
Ну і не варто забувати про гарбуз. Одним із головних атрибутів свята являється “світильник Джека” у виді голови з вирізаного гарбуза і запаленої свічки всередині. Якщо його нема, то вже не свято. За легендою, крадій і алкоголік Джек обдурив Диявола,звідси й з’явилась традиція на Хеловін вирізати із гарбуза страшну рожицю і запалювати всередині нього свічки.
В Європі це свято відзначають по-різному: найбільш розповсюдженими є вечірки у замках, де є багато можливостей. Тут можна і у привидів погратися і ховатися є де. Наприклад, німці влаштовують жахо-карнавал у замку Франкенштейна, що неподалік Дармштадта.
В Україні Хеловін також відмічають, але, не так як у Європі. Зокрема, у НАС більше розповсюджені вечірки у розважальних закладах із елементами маскараду.
До свята співробітники читальної зали №4 підготували Display – кросинг - "Надвечір'я Всіх Святих Душ".

 
 
Метою «Display – кросингу» є популяризація такого напряму бібліотечно-інформаційної роботи як організація книжкової виставки, акцентування уваги на розробці її дизайну, сприяння професійному спілкуванню та обміну досвідом з даного питання між фахівцями з метою удосконалення виставкової діяльності, пошуку нових ідей та форм.

Запрошуємо всіх відвідати захоплюючу виставку, поласувати смачним печивом та отримати незабутні враження.

23 жовтня, 2015

Україна в ООН: історичний екскурс


Коли в Європі тільки-но закінчилася одна з найкровопролитніших воєн тисячоліття — Друга світова, на іншому краї планети, у Сполучених Штатах Америки, зібралися представники різних народів і стали радитися: як зробити так, щоб на Землі більше ніколи не було таких воєн і щоби надалі життя всіх людей тільки поліпшувалося? Сила людей — в єдності. Тому вони об’єдналися і заснували найбільшу в світі міждержавну організацію.
Датою створення ООН вважається 24 жовтня 1945 року, коли набрав чинності статут ООН, підписаний у місті Сан-Франциско 51 країною-засновницею. Серед них була й Україна. Сьогодні Організація Об’єднаних Націй налічує 192 країни-учасниці (всього у світі є 247 країн). Згідно зі статутом, основними цілями ООН є: підтримання міжнародного миру та безпеки, вирішення мирними засобами міжнародних спорів; розвиток дружніх відносин між націями; здійснення міжнародного співробітництва у розв’язанні економічних, соціальних, культурних і гуманітарних світових проблем; заохочення та розвиток поваги до прав людини і основних свобод для всіх, незалежно від раси, статі, мови, релігії.
Для вирішення цих завдань у структурі ООН створено шість основних органів: Генеральну Асамблею, Раду Безпеки, Раду з економічних і соціальних питань, Раду з Опіки, Міжнародний суд та Секретаріат. Їхню діяльність координує штаб-квартира ООН, розташована в Нью-Йорку. Саме там відбуваються засідання найвищого органу поважної міжнародної організації — Генеральної Асамблеї, яка не лише вирішує, в яку «гарячу точку» планети послати своїх миротворців-волонтерів, а й кожні п’ять років обирає Генерального секретаря.
Асамблея значно розширила коло обговорюваних питань і тепер займається проблемами соціального та економічного розвитку, боротьбою з тероризмом, корупцією, незаконним обігом наркотиків, поширенням ВІЛ/СНІД, захистом жінок і дітей, просуванням основних принципів демократії.
Рішення Генасамблеї ООН щодо важливих питань, таких як проблеми миру і безпеки, прийом нових членів, вимагають більшості в дві третини голосів. Рішення з інших питань приймаються простою більшістю. Інтенсивний період роботи чергових сесій Асамблеї припадає на вересень-грудень кожного року, але вона може збиратися і в інший час за необхідності.
До свята бібліотека підготувала книжкову виставку "Україна в ООН: історичний екскурс" і тематичний список "ООН: Симфонія миру".

21 жовтня, 2015

Поетична планета Бориса Олійника


Сьогодні Борису Олійнику — письменнику, поету, громадському діячеві і політикові, Герою України — виповнюється 80 років.

 

Попри те, що він написав понад 40 збірок віршів, ессеїв, статей, які перекладались різними мовами світу, Борис Олійник є дійсним членом Національної академії наук України та Головою Комітету з Національної премії імені Тараса Шевченка.

 

З нагоди 80-літнього ювілею Бориса Олійника на факультеті філології та журналістики відбулася літературно-мистецька акція.

 

Бібліотека підготувала книжкову виставку "Поетична планета Бориса Олійника".

Поезія – це таїна



Бори́с Іллі́ч Олі́йник (*22 жовтня 1935, Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині) — український поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури. Герой України (2005). Почесний академік Академії мистецтв України. Член правління Національної спілки краєзнавців України.
Борис Олійник — автор понад 40 книг, віршів, есе, статей, які друкувалися в Україні, в усіх республіках СРСР, перекладались російською, чеською, словацькою, польською, сербською, румунською, італійською та іншими мовами. Лауреат всеюгославської премії «Лицарське перо». Друкуватись почав ще в школі. Перший вірш опубліковано в 1948 році. Перша збірка його лірики — «Б'ють у крицю ковалі» (1962) — книга про повоєнні часи, про пережите особисто та про пережите народом. Творчий доробок поета нині — понад сорок книг. Найвідомішими вважаються «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Стою на землі» (1973), «Заклинання вогню» (1978), «Сива ластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981), «Поворотний круг» (1989), «Таємна вечеря» (2000), поема «Сім» (1988).
Після неодноразового перебування на фронтах Боснії-Герцеговини написав есе «Хто і з якою метою сатанізує сербів?», яке було надруковане в Югославії окремою книгою українською і сербською мовами. Коли розпочались бомбардування, прибув до Югославії. Написав есе «Хто наступний?».
До 80-річчя від дня народження Бориса Ілліча Олійника бібліотека підготувала книжкову виставку «Поезія – це таїна» Б. Олійник на художньому абонементі, а також тематичний список "А в серці дума й пісня обнялись...".
На художньому абонементі також є книга "Основи" Бориса Олійника з автографом автора.

Пізнай у собі Людину


Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка відбулося урочисте відкриття Інституту педагогічної україністики.


Директором Інституту, керівником та організатором проекту став доктор філологічних наук, професор, академік Академії наук вищої освіти України Микола Степаненко.
Заступник директора, автор ідеї та концепції – головний науковий співробітник, доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Алла Бойко.


За її словами, ідея створення Інституту педагогічної україністики в Полтавському педуніверситеті пов’язана з великою кількістю видатних особистостей, філософів, просвітників і письменників, які працювали і творили саме на Полтавщині.
Інститут проводитиме наукову і дослідницьку роботу, інтегруватиме новітні досягнення в освітній простір. Зокрема, його методологічні положення передбачають поєднання досягнень видатних діячів української культури та утвердження україністики у співвідношенні зі збереженням національних традицій та європеїзацією українського народознавства.

Бібліотека підготувала книжкову виставку "Пізнай у собі Людину", на якій було представлено видатних особистостей, філософів, просвітників і письменників, які працювали і творили саме на Полтавщині.

17 жовтня, 2015

Перший Майдан. 25 років Революції на граніті

 

Рівно чверть століття тому, 2 жовтня 1990 року, у Києві на майдані Незалежності (тоді – площі Жовтневої революції) студенти розбили наметове містечко й оголосили політичне голодування. Більшість становила молодь із Києва, Львова та Дніпропетровська. На їх підтримку почали страйкувати студенти всіх вищих навчальних закладів Києва, а також учні технікумів, ПТУ і старшокласники. Студентські акції протесту пройшли і в обласних центрах, зокрема Луганську та Львові, утім, вони були не такими масовими.
Учасники голодування висунули політичні вимоги, серед яких відставка Голови Ради Міністрів УРСР Віталія Масола, відмова республіканського керівництва від підписання нового Союзного договору, передача місцевим органам влади майна КПРС і ВЛКСМ на території України, відбування юнаками з України військової служби за межами республіки лише на добровільних засадах, перевибори Верховної Ради УРСР тощо.
В ті дні у високих кабінетах обговорювалася можливість застосування сили проти голодувальників, та на прямі репресії, з огляду на підтримку студентів з боку киян, можновладці не наважилися.
Після прийняття постанови ВР УРСР щодо врахування вимог студентів-голодувальників 17 жовтня 1990 року Революція на граніті успішно завершилася.
Українське керівництво на чолі з Леонідом Кравчуком пішло на поступки учасникам акції, і 23 жовтня Верховна Рада УРСР ухвалила рішення про скасування 6-ї статті Конституції про керівну роль партії, а також прийняла відставку Масола.
Революція на граніті стала однією із причин здобуття Україною незалежності у 1991-му році.
«Революція на граніті», яка була організована силами студентства, не мала на той час аналогів у всій Європі, тому що «оксамитові революції» у Східній Європі в 1989 р. проводили більш зрілі політики.
Бібліотека підготувала книжкову виставку "Революція на граніті".

14 жовтня, 2015

Вітчизни вірнії сини

 
Сьогодні, 14 жовтня, Україна вперше святкує День захисника Вітчизни, який указом Президента оголошений офіційним вихідним.
До цього дня Україна йшла довгим і складним шляхом: минулого року внаслідок реакції на збройну агресію Росії, анексію Криму та військові дії у Донецькій та Луганській областях підсилилися проєвропейські настрої, що вилилося у відмову від радянських символів і свят.
Ми у вічному боргу перед кожним із тих, хто ціною власного життя, проявляючи нечуваний героїзм, сміливість та відвагу, зуміли врятувати Україну і світ від загарбників.
Пам’ять про героїв, які загинули у боротьбі за свободу і цілісність нашої держави буде вічною.


 Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Вітчизни вірнії сини".

13 жовтня, 2015

Гетьмани в історії українського козацтва



Як писав ще французький дипломат Жан-Бенуа Шерер у його історичній праці, виданій 1788 року в Парижі, Покрова Пресвятої Богородиці було для козаків великим святом, оскільки їхню церкву було присвячено Діві Марії. Коли вони бажали обрати нових членів старшини, то збиралися саме у цей день.
День українського козацтва відзначається в Україні згідно з Указом Президента України від 07.08.1999 № 966/99 в день свята Покрови Пречистої Богородиці 14 жовтня. Президент України, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення, визначив цю дату своїм указом.
В Україні немає важливішого чинника, який би був і центром, і перехрестям, і змістом переважної більшості соціальних процесів, та важливішого компонента національної й територіальної консолідації, ніж козацтво. Саме цей феномен сприяв виробленню такого способу життя українського етносу, який допоміг йому вижити в умовах не тільки відсутності власної держави, але й за часів тотального знищення всього національного, самобутнього. За останні три з половиною століття український народ тричі піднімався на боротьбу за встановлення державної незалежності.
Перший потужний спалах відродження власної державності припав на добу Козаччини. Друга спроба створити державу за козацькими традиціями демократизму і рівності робилася в період революційних змагань 1917–1920 рр. Третя — вже в наш час. Наприкінці 80-х рр. XX ст. інтерес до свого минулого та генетична пам'ять поряд з активізацією політичного життя в Україні спричинили виникнення козацьких громадських утворень: Козацького земляцтва (1984), що у 1989 р. перетворилося на Донецький курінь українського козацтва; спортивної школи козацького мистецтва «Бойовий гопак» у Львові (1985); Запорізького козацького товариства «Запорозька Січ» (1990); «Козацького товариства Київщини» (1990) та ін. Влітку 1990 р. відбулося святкування 500-річчя від дня першої писемної згадки про українських козаків. Особливим розмахом відзначалися урочисті заходи на о. Хортиця в Запоріжжі та с. Капулівка на Січеславщині. Це дало поштовх до створення цілої низки регіональних організацій українського козацтва — Карпатська Січ (Львівщина), Поліська Січ (Житомирщина), Прикарпатська Січ (Івано-Франківщина), Кальміуська паланка (Донеччина), Буковинська Січ (Чернівеччина), Херсонський кіш, Волинська Січ, Закарпатська Січ та ін. Їх члени активно підтримували демократичні процеси та створення незалежної Української держави. 14 жовтня 1991 р. на Всеукраїнській установчій козацькій раді було проголошено утворення єдиної загальноукраїнської громадської організації Українське козацтво, яка об'єднала усі регіональні козацькі структури України та української діаспори. З нагоди 10-річчя початку козацького руху 16 вересня 2000 р у Києві відбувся З'їзд козаків-засновників Українського козацтва. До 1995 р. процеси відродження козацтва в Україні наштовхувалися на певний спротив окремих державних структур: провокації під час проведення козацької ради в Переяславі-Хмельницькому (1992), затримання козацької старшини під час вшанування пам'яті П. Сагайдачного у Києво-Могилянській академії (1994), заборона поховання за участю козаків Патріарха Володимира (Романюка) поблизу Свято-Софіївського собору (1995) тощо.
І все-таки протягом 1990–2014 рр. українські козаки зробили значний внесок у справу реального втілення національної ідеї в українському суспільстві.
15 листопада 2001 р. було прийнято положення «Про Національну програму відродження та розвитку Українського козацтва на 2002–2005 роки». Метою Національної програми є подальший розвиток і утвердження козацтва як громадської сили, здатної істотно впливати на процес консолідації суспільства. Вона передбачає участь українського козацтва у військово-патріотичному вихованні молоді; створенні, відродженні, відновленні та охороні заповідних місць і об'єктів; проведення освітянських, культурно-просвітницьких заходів, науково-дослідної, пропагандистської та видавничої роботи; організацію туризму, спортивних змагань; здійснення господарської, природоохоронної та міжнародної діяльності.
В Україні зареєстровано близько десятка всеукраїнських громадських організацій українського козацтва та більш ніж п'ятсот обласних, районних, міських і сільських козацьких утворень. Серед них: «Українське козацтво» (1991), «Спілка козацьких організацій України» (1999), «Козацтво України» (2001), «Об'єднане козацтво України» (2003) та ін. У своїх лавах вони нараховують майже 200 тисяч осіб.
З 1991 р. постійно організовуються кінні походи «Козацькими шляхами», з 1992 р.- зарубіжні походи козацької чайки «Свята Покрова» до берегів Франції та Англії, з 1996 р. у Києві щорічно проводиться фестиваль-турнір бойових мистецтв «Козацька слава», з 1999 р. у Запоріжжі проходить щорічний фестиваль національних видів єдиноборств, а у Дніпропетровську — всеукраїнський чемпіонат козацького морського багатоборства. Періодично стартує регата пам'яті Сірка за маршрутом Київ-Запоріжжя-Босфор. У 2001 р. створено Всеукраїнську федерацію козацького двобою та Міжнародну федерацію бойового гопака.
Козаки розробили власну тактику бою:
  • галас — козаки йшли до бою в довільному порядку;
  • табір — військо рухалося похідним строєм;
  • самообкопування — засіб індивідуального захисту.
 
 
Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Гетьмани в історії українського козацтва".

11 жовтня, 2015

Осінній вальс природи


Образотворче мистецтво є однією з найдосконаліших форм діяльності, оскільки в художній палітрі кристалізується внутрішній світ людини, звучать кольори глибоких почуттів. Художні твори будять прагнення до прекрасного, спонукають замислитися над суттю буття.
Вишуканий живопис, віртуозна графіка, майстерна пластика - невід’ємна частина національної культури, джерело духовного розвитку і задоволення естетичних потреб українського суспільства. Творчі досягнення художників свідчать про потужний потенціал народу, сприяють створенню позитивного іміджу України у світі.
Українським майстрам пензля і різця належать твори, які стали частиною золотого фонду світового образотворчого мистецтва.
Дбайливо зберігаючи і розвиваючи традиції самобутньої національної художньої школи, ви стверджуєте вічні загальнолюдські цінності, приносите людям радість спілкування з прекрасним.
День художника відзначається в Україні щорічно у другу неділю жовтня згідно з указом президента (№ 1132/98) від 9 жовтня 1998р.
В 2015 році День художника України припадає на 11 жовтня.

 

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути виставку-вернісаж "Осінній вальс природи".

08 жовтня, 2015

Психічне здоров’я школяра: фактори впливу

Освіті належить провідна роль у забезпеченні людсько­го здоров'я. Психічне здоров'я залежить від якості, її пов­ноти та відповідності природним потребам дитини, підліт­ка, юнака, вираженості освітньої процесуальності протя­гом усього їх життя.
Психічне здоров'я — збалансованість внутрішнього (духовні, моральні, когнітивні, емоційні, фізіологічні, фізичні потенції) і зов­нішнього (вимоги соціального оточення, відповідність стилю на­вчання і виховання дітей особливостям розвитку їх особистості) у життєдіяльності індивіда.
Психічне нездоров'я означає незбалансованість, асин-хронність внутрішніх і зовнішніх характеристик особи-стісних змін.
Освіта є сферою, де внаслідок помилок взаємодії дорос­лих з дітьми виникають психічні травми — негативні переживання з приводу невдач, неподоланих психологіч­них бар'єрів. Невдачі, що переживаються, залишають слід. Чим значущішою була діяльність, чим більше пере­шкод і труднощів доводилось долати, тим сильніша трав­ма, якщо не було задоволення результатом діяльності. Такі травми негативно впливають на формування емоцій­но-ціннісної структури особистості школяра, свідчать про неблагополуччя освітнього процесу.
Освітній процес нерідко супроводжують дидактогенїі — психічні травми, одержані дітьми у процесі або в результаті навчання. Вони породжують очікування невдач і покарання за незадовільні показники у навчанні. За таких обставин учень не очікує від школи нічого доброго («Те, чому мене навчають у школі, мені у житті не згодиться», «Хлопці, які не вчилися, часто живуть краще, ніж ті, хто вчився», «Мені вчитися дуже важко»). Він боїться перевірки знань, пере­живає тривожність від перебування у школі, страх самови­раження, невідповідності своїх результатів очікуванням учителів, батьків.
Негативне застрявання на невдачах і пов'язані з ними переживання зумовлюють страждання дитини, які емоцій­но виражаються у побоюванні («Як би це зробити, щоб мене не лаяли», — думає школяр біля дошки, не наважуючись виконувати завдання); неспокої («Що буде, якщо викли­чуть відповідати?»); незадоволеності («Усе відповів, а вчи­телька знову поставила низький бал»); засмученні («Трохи не дотяг до високого балу, бо не там поставив кому»); боязні і нервозності (не написав домашній твір і боїться, що нічого здавати вчителю); гніві і роздратованості (на несправедливе, на думку учня, зауваження вчителя); горі і печалі (розлу­чення батьків, переведення приятеля в іншу школу; улю­блена дівчина не відповідає взаємністю); страху і паніці (після здійснення непристойного вчинку хлопець боїться, що класний керівник при всіх учнях з'ясовуватиме причи­ни того, що трапилося, викличе батьків); люті і злості (ху­лігани відібрали гроші, які збирав для придбання мобільно­го телефону); відчаї і депресії (у табелі за чверть буде 1 бал, немає настрою, нічого не хочеться робити).
Навчально-виховний процес відбувається ефективні­ше, якщо фонова психогенність знижується за рахунок якомога ширшого охоплення педагогом навчально-вихов­ної діяльності учнів, вихованців. У такому разі зменшу­ються енергетичні витрати учнів, необхідні для адаптації До особистісно-професійної діяльності кожного з багатьох педагогів, кількість яких у старших класах сягає 14—23 осіб. Збережені при зменшенні кількості міжособистісних пристосувань зусилля спрямовуються на оволодіння сутні­стю навчання, а не на пристосування до інших осіб. Дотри­мання принципу особистісної цілісності у психогігієнічно­му забезпеченні навчання і виховання дає змогу обмежити прояви предметного егоїзму та егоцентризму, які нерідко трапляються в освітній практиці.
Концептуальною основою психогігієни освітнього про­цесу є розвиток творчого потенціалу особистості учня, який ґрунтується на вираженій її індивідуалізації, актив­ності та здатності до саморегулювання. Психогігієнічна спрямованість освіти полягає не тільки у зниженні інтен­сивності психогенних чинників, захисті особистості від психотравматичних впливів, а й у цілеспрямованій підго­товці дітей до напружень, вихованні у них культури психологічної самооцінки і самоконтролю, формуванні взаємоузгодженості сенсоутворення і самоздійснення,
осо­бистісної самодостатності.


Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Психічне здоров’я школяра: фактори впливу".

Тихий модернізм Свідзинського


Володимир Євтимович (Юхимович) Свідзи́нський (* 26 вересня (8 жовтня) 1885, с. Маянів Вінницького повіту Подільської губернії, нині Тиврівський район, Вінницька область — † 18 жовтня 1941, с. Непокрите, Вовчанський район, Харківська область) — український поет доби «Розстріляного відродження», перекладач.
Перший вірш В. Свідзинський надрукував 1912 р. в альманасі українських модерністів «Українська хата». Перша збірка поета «Ліричні поезії» з’явилася 1922 p., наступна – «Вересень» вийшла 1927 р. на власний кошт автора. Останньою прижиттєвою стала збірка «Поезії» 1940 р. В. Свідзинський все життя цурався галасливого білялітературного середовища, тому більшість своїх поезій писав у шухляду, на самоті висловлюючи в них свої найпотаємніші думки. Вже після його смерті на еміграції була упорядкована збірка недрукованих поезій «Медобір». Значну частину творчого доробку В. Свідзинського складають поетичні переклади Гесіода, Овідія, Арістофана, Лопе де Вега, О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, Янки Купали та ін. Йому належить поетичний переклад «Слова о полку Ігоревім».
Поезії В. Свідзинського є одними з найдовершеніших зразків української філософсько-медитативної лірики. Небезпідставною є думка дослідників, що поезія «Холодна тиша..», написана античним розміром сенарієм, належить до перлин не лише української, а й світової лірики. У своїх творах В. Свідзинський поєднував традиції народної поезії із поетичними здобутками модерної української поезії XX ст., передусім М. Зерова, М. Рильського, П. Тичини, Є. Плужника.
Свідзинський споглядає світ як людина, ще ніби не обтяжена сучасним досвідом і знанням: все це ще належить набути. Оце безпосереднє світопізнання «від азів» являє в його творчості свій колосальний поетичний та морально-філософський потенціал. Завдяки цьому мислительне і фольклорно-міфологічне начала постають у нього в дивовижному злитті: вони, по суті, тотожні. І в такому ж співвідношенні, максимально близькому до тотожності, перебувають його індивідуально-особистісна свідомість і свідомість народнопоетична – з тим суттєвим уточненням, що остання ніби витворюється наново, постає «неготовою» і в процесі цього нового становлення виявляє, вивільняє колосальні експресивні ресурси і не меншу поетично-пізнавальну результативність…
Сугестивний ліризм Свідзинського – особливий: він тяжіє до філософської медитації, поєднує в собі і емоційність, і предметно-зорову пластичну конкретику, і напружену духовну роботу. Гранична невловність сугестивного образу вступає у складні взаємини з багатоплановим, але в цій багатоплановості все ж визначеним сенсом його символів.
Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Тихий модернізм Свідзинського".
Також до 130-річчя від дня народження Володимира Свідзинського бібліотека підготувала тематичний список "Небо з райдугою і громом".

07 жовтня, 2015

Семінар з реалізації проекту зі створення Першої української DAISY-бібліотеки

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті проходить науково-практичний семінар з реалізації міжнародного освітнього проекту зі створення Першої української DAISY-бібліотеки для користувачів з глибокими ураженнями органів зору.


Проводять семінар фахівці Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами Національного університету «Львівська політехніка», що займаються впровадженням в Україні іноватики у сфері освіти і культури, а також вчитель початкових класів Великолюбінської ЗОШ, яка протягом 4-х років поспіль навчає в інклюзивному класі тотально незрячу дитину.
 
 
До семінару бібліотека підготувала книжкову виставку "Інклюзія - вимога часу".


Довідково:
На території України розпочато реалізацію міжнародного проекту, покликаного створити Першу українську DAISY-бібліотеку – бібліотеку абсолютно нового формату для користувачів з глибоким ураженням органів зору. Метою міжнародного проекту є презентація інноваційних технологій, спрямованих на адаптацію літератури для незрячих учнів і студентів. Це дозволить компенсувати брак рельєфно-крапкових книг для інвалідів по зору і забезпечить доступ до друкованої інформації шляхом використання альтернативного формату. Реалізація проекту дієво сприятиме інклюзивному навчанню, професійній орієнтації учнів з особливими освітніми потребами та інтеграції молоді в суспільстві в цілому.
З метою створення широкої мережі подібних бібліотечних утворень на теренах України, Львівський осередок ВГО «Українська спілка інвалідів - УСІ» має намір озвучити переваги DAISY- бібліотеки у спосіб проведення науково-практичних семінарів.
Заходи відбуваються за підтримки «Stefi Academy» (Швеція), Міністерства культури та Міністерства освіти і науки України, парламентського Комітету з питань науки і освіти, Національного університету «Львівська політехніка».

05 жовтня, 2015

Вириваючись з Tenet


Сьогодні в літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного відкрилася художня виставка нашого колеги Данільченка Юрія Дмитровича під назвою «Вириваючись з Tenet». 


Так Юрій Дмитрович розповідає про себе та про виставку:
"Я, Данільченко Юрій Дмитрович, 1968 р. н.
У 1989 р. закінчив Харківський державний інститут культури, за фахом бібліотекар. На даний час працюю в бібліотеці ПНПУ імені В.Г. Короленка.
Малювати почав з лютого 2013 р. Поштовхом до творчості стало захворювання на катаракту, але відкриття себе у якості художника надало життю нових відтінків. У грудні 2014р. брав участь у виставці Полтавської міської асоціації інвалідів- спинальників «ОРТІС», яка проходила у Полтавській обласній науковій бібліотеці імені Котляревського, із доробком «Перші підсумки».
Своїй першій виставці, яка відбулася у травні 2015р., дав назву «У пошуках ікони», тобто, образу (грец. είκόνα — малюнок, образ, зображення), точніше, образу конкретної душі, конкретної особистості.
«Вириваючись з Tenet» - це запрошення до роздумів про те, що заважає і про тих, хто допомагає нам жити, хто сам розривав пута зовнішніх і внутрішніх тенет, а отже є прикладом для нас.
Не випадково окрема невеличка експозиція присвячена творчості Тамари Григоріївни Пряхіної, людини великого серця і мужності. Хвороба прикувала її до ліжка, але не змогла загасити жагу до життя. Поетеса, художник, ерудит, ця жінка знаходила час для складання цікавих кросвордів та розв'язання шахових композицій. При цьому вона ще підтримувала та надихала оптимізмом інших. Тамара Григоріївна не була членом жодної творчої спілки, але, мабуть, не мала в цьому ніякої потреби. Кілька картин та доробок поезій, що збереглися в мене дають уявлення про дар цієї світлої людини.
Дружба з олівцем стала джерелом мого оптимізму і ліками від хвороб - душевних і тілесних. Хотілося б, щоб так було і надалі."


Юрій Дмитрович дуже світла людина, він незважаючи ні на що дарує радість і тепло оточуючим за допомогою своєї творчості.


Бажаємо Юрію Дмитровичу  прихильності муз і натхнення у мистецтві, щоб і надалі ви примножували творчі здобутки! Удачі вам та задоволення від своєї роботі! Адже талант - це поклик душі, і тому його потрібно берегти! А всіх бажаючих запрошуємо відвідати виставку дивовижних робіт.