Загадковий Джонатан Свіфт

 

Джонатан Свіфт (англ. Jonathan Swift; 30 листопада 1667, Дублін — 19 жовтня 1745, Дублін) — церковний діяч, публіцист, сатирик, англомовний ірландський письменник, відомий як автор «Мандрів Гулівера». Британська енциклопедія вважає його найвидатнішим англомовним прозаїком-сатириком усіх часів. Менш відомий як поет.

Відомим Свіфт став після того, як 1704 року побачила світ «A Tale Of A Tub» («Казка бочки»), у якій він відверто змалював католицизм, англіканство та пуританство. Ватикан додав «Казку» до переліку заборонених книжок. Саме через цю книгу Свіфта повернули до Дубліна, де він став настоятелем собору Святого Патріка.

У Дубліні Свіфт написав свій єдиний роман «Мандри Лемюеля Гуллівера до деяких віддалених частин світу».

Свого часу Свіфта характеризували як «майстра політичного памфлету». З плином часу його твори втратили миттєву політичну гостроту, але стали зразком іронічної сатири. Його книги ще за життя були виключно популярні як в Ірландії, так і в Англії, де вони виходили великими тиражами. Деякі його твори, незалежно від політичних обставин, що їх породили, зажили власним літературно-мистецьким життям.

В першу чергу це стосується тетралогії «Подорожі Гуллівера», яка стала однією з класичних і найпопулярніших книг у багатьох країнах світу, а також десятки разів екранізувалася. Роман є сатирою на недосконалість людської цивілізації. Щоправда, при адаптації для дітей і в кіно сатиричний заряд цієї книги вихолощується.

До 350-річчя 3 дня народження Джонатана Свіфта сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Загадковий Джонатан Свіфт".

Презентація залу періодичних видань

 

Сьогодні в бібліотеці імені М. А. Жовтобрюха відбулася презентація залу періодичних видань. Даний зал було створено цього року. Головна мета - зібрати всю періодику, яку отримує бібліотека в одному залі, щоб користувачам було зручно нею користуватися.

 

 

Зал розташований у старому корпусі, в колишньому читальному залі №1. Запрошуємо всіх погортати сторінки часописів, як сучасних так і архівних.

Участь у настановчій конференції

 

Сьогодні, на запрошення кандидат філологічних наук, доцента кафедри світової літератури Конєвої Тетяни Михайлівни співробітники бібліотеки взяли участь у роботі настановчої конференції для студентів, які вирушають на педагогічну практику.

  

 

Завідуюча сектором культурно-просвітницької роботи бібліотеки Ганжа Катерина Вікторівна представила студентам книжкову виставку, розповіла де шукати потрібну літературу та запросила до співпраці.

Дитяча література з елементами виразного читання

 

Вчора, в читальному залі № 2 бібліотеки імені М. А. Жовтобрюха старший викладач кафедри української літератури ПНПУ імені В. Г. Короленка Галина Миколаївна Білик провела бібліолекторій для студентів 3 курсу українського відділення факультету філології та журналістики, присвячений дитячим письменникам Полтавщини.

До навчального заняття працівниками бібліотеки було підготовлено оглядову виставку навчально-методичних видань і публікацій з виразного читання, та тематичну виставку книг для дітей і юнацтва, краян-літераторів.

Гостею заходу стала сучасна українська письменниця, член НСПУ Тетяна Горицвіт (Тетяна Луньова), авторка низки дитячих видань, як от «Усі ми будемо королевами, або Казка про Маринку та Мишенятко» (2012), «Зайченятко У» (2015), «Казка про мишку, яка мріяла стати їжачком» (2016).

Доцент кафедри англійської та німецької філології ПНПУ, лауреат премії імені Леоніда Бразова та Панаса Мирного, письменниця ознайомила студентів з цікавими фактами зі своєї творчої біографі\, закцентувала власне розуміння особливостей дитячої літератури.

Третьокурсники висловили свої захоплені враження і слушні та глибокі розмисли щодо творів Тетяни Горицвіт, поставили авторці численні запитання.

Завершилося навчальне заняття на високому натхненному акорді, який і студентську молодь, і письменницю наснажив бажанням творити прекрасне, пізнавати красу художнього слова й нести його дітям.

Модерувала зустріч-діалог Г. М. Білик.

Загадки і таємниці світла

 
Про те, що життя на Землі неможливе без сонячного світла знають, навіть учні молодших класів. Пропонуємо підбірку маловідомих фактів про світло.
1. Уповільнення часу

Завдяки уповільненню часу, людина насправді може промандрували тисячі світлових років протягом свого життя (якщо летіти 28 років з постійним прискоренням, близьким до швидкості світла, протягом перших 14 років, то можна досягти туманності Андромеди, яка розташована в 2 мільйонах світлових років ).

2. Один рік дорівнює сотні років

Уповільнення часу відбувається, коли швидкість рухомого об'єкту наближається до швидкості світла. Якщо 1 рік подорожувати зі швидкістю світла, а потім повернутися на Землю, то виявиться, що на планеті пройшли сотні років.

3. Тіло людини біолюмінесцентне

Тіло людини насправді біолюмінесцентне, воно випромінює світло. На жаль, це світло занадто тьмяне, щоб його побачити.

4. Спасибі магнітосфері

У космосі астронавти іноді бачать яскраві спалахи перед очима через попадання космічних променів на сітківку їх очей. На Землі цього не відбувається через магнітосферу.

5. Вище швидкості світла

Тахіони - гіпотетичні частинки, що рухаються із швидкістю, більшою за швидкість світла у вакуумі.

6. Яскраве світло Землі вночі

На деяких зображеннях Землі вночі, зроблених НАСА з космосу, можна помітити яскраве світло в середині пустелі в Австралії. Виявляється, це були лісові пожежі, світло від яких затьмарило світіння великих міст.

7. Сині ліхтарі

Коли в деяких районах Шотландії та Японії жовті вуличні ліхтарі замінили на сині, то було зафіксовано зниження рівня злочинності і самогубств.

8. Один см у вакуумі

Одна мить - насправді одиниця часу (це час, за який світло проходить 1 см у вакуумі).

9. Чхати на сонці

Приблизно третина всіх людей починає чхати, дивлячись на сонце.

10. Бетельгейзе вибухне в найближчі 300 000 років

Бетельгейзе - величезна яскрава зірка, що знаходиться приблизно в 450 світлових роках від Землі. Вчені припускають, що вона вибухне в найближчі 300 000 років. Коли це станеться, небо буде освітлено навіть яскравіше, ніж повним місяцем. Такий спалах буде видно навіть вдень.

11. Дерева щастя - джерело світла

Деякі дослідники намагаються створити біолюмінесцентні дерева на основі ферментів, які зустрічаються у медуз. Це забезпечило б екологічно чисте джерело світла для міських вулиць у нічний час.

12. Селен є діелектриком

Селен є діелектриком, але коли на нього потрапляє світло, він перетворюється в провідник.

13. Люди можуть бачити ультрафіолетове світло

Люди насправді можуть бачити ультрафіолетове світло, воно просто фільтрується кришталиком ока.

14. Берлінська стіна

Роздільну лінію між Східним і Західним Берліном досі можна побачити з космосу. У західному Берліні використовуються вуличні ліхтарі білого кольору, а в східному - жовтого.

15. Біле Сонце

Сонце насправді біле. Завдяки атмосфері, яка частково розсіює світлові хвилі, сонце здається жовтим.

Якщо хочете дізнатися більше про таємниці світла, тоді завітайте до читальної зали №3 і ознайомтеся з виставкою "Загадки і таємниці світла".

Великий голод - вічний гріх

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті пройшло засідання круглого столу з нагоди Дня пам'яті жертв голодоморів. Організатором заходу виступила кафедра історії України.

До круглого столу бібліотека підготувала книжкову інсталяцію "Великий голод - вічний гріх". Також запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Страшні роки моєї України".

 

 

Голодомор – акт геноциду Українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932-1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що спричинив загибель мільйонів українців у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, де переважну більшість населення становили українці, з метою придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

Через насильницьке вилучення продовольства, блокаду сіл та цілих районів, заборону виїзду за межі охопленої голодом України, згортання сільської торгівлі, репресії щодо незгодних тоталітарна система створила для українців життєві умови, розраховані на їхнє фізичне знищення. Така політика режиму – злочин проти людяності, який відповідає Конвенції ООН від 9 грудня 1948 року про запобігання злочину геноциду і покарання за нього.

З особливою силою правда про Голодомор зазвучала в незалежній Україні після 1991 року. З того часу українські історики провели величезну роботу, результатом якої стали тисячі великих і малих досліджень, присвячених Голодомору. Поряд із вивченням історії Голодомору розгортається рух за увічнення пам’яті загиблих, складання списків жертв, збір спогадів і свідчень очевидців, яким вдалося пережити трагедію. Результатом зусиль громадськості і держави стало визнання Голодомору актом геноциду низкою іноземних держав і міжнародних організацій.

 

 

 

 

У 1993-му вперше на державному рівні відзначені роковини Голодомору – через 60 років після трагедії. 1998 року Указом Президента України встановлено День пам’яті жертв Голодомору – щороку в четверту суботу листопада. Цього дня українці, як тільки смеркне, запалюють у вікнах свічки – на пам’ять про всіх убитих голодом. 2006 року Верховна Рада України ухвалила Закон про визнання Голодомору геноцидом українського народу. А в листопаді 2008-го в Києві споруджено Національний меморіал жертв Голодомору.

2009 року Служба безпеки України порушила кримінальну справу щодо голоду в Україні за ознаками злочину геноциду. У січні 2010-го Апеляційний суд міста Києва, розглянувши матеріали справи, визнав, що в 1932–1933 роках в Україні Й.Сталіним та його підручними було вчинено злочин геноциду.

 

2015 року Верховна Рада України спеціальним актом засудила комуністичний тоталітарний режим, поруч із нацистським, а наступним законом відкрила повний доступ до архівних матеріалів радянських каральних органів, аби минуле, зокрема історія Голодомору, більше ніколи не ставали об’єктом цензури та маніпуляцій.

Можливості електронної бази даних Scopus для якісних наукових досліджень

Сьогодні співробітники бібліотеки імені М. А. Жовтобрюха провели семінар-тренінг "Можливості електронної бази даних Scopus для якісних наукових досліджень".

Тема обрана не випадково, оскільки нашому університету надано доступ до ресурсів видавничої корпорації Elsevier (згідно з наказом МОН № 1286 від 19.09.2017). Бібліографічна та реферативна база даних SCOPUS доступна у локальній мережі університету за посиланням: https://www.scopus.com.

 

 

 

 

 

Спочатку до присутніх звернувся проректор з наукової роботи Шевчук Сергій Миколайович. Сергій Миколайович наголосив на важливості обраної теми та поставив завдання перед науковцями університету.

 

 

 

 

 

 

Лекторами на семінарі були: Орєхова В. В., директор бібліотеки; Кузьміна Н. М., заступник директора бібліотеки; Плужник С. М., завідувач сектору інновацій та підтримки наукових досліджень. Всі доповіді супроводжувалися презентаціями.

 

 

З питаннями та пропозиціями звертайтеся до нас, ми завжди готові допомогти.

Уклін рідній землі Полтавській

Сьогодні в читальній залі бібліотеки імені М. А. Жовтобрюха було багато гостей, адже в нас проходила творча зустріч з Олексієм Івановичем Неживим.

 

 

 

Олексій Іванович - український письменник, літературознавець, вчений, журналіст, краєзнавець, педагог, доктор філологічних наук, професор, член Національної спілки письменників України, Національної спілки журналістів України та Національної спілки краєзнавців України і найголовніше - наш земляк!

 

 

 

 

 

Цей рік для Олексія Івановича ювілейний, як за літами так і за роками творчої діяльності.

Про Олексія Неживого розповідали друзі, однодумці, земляки з Лубенщини. Лунали пісні. Присутні переглянули презентацію про письменника "Уклін рідній землі Полтавській" та відеоролики з його архівів.

 

 

 

Дуже вдячні Олексію Івановичу за подаровану книгу "Луганщина - земля українська", і, звичайно, за те, що він залишається другом бібліотеки протягом багатьох років.

Бажаємо Олексію Неживому творчих злетів і миру в душі!