Мова танцю

 

Декого ми можемо зрозуміти у кількох віршованих рядках, а за деяких говорять їхні па... Танець, особливо яскраво показує всю сутність виконавця, його думки, характер, темперамент, стиль життя, уподобання і мрії. Про все це нам розказує танець!

Його історія досить давня. Люди танцювали завжди: в часи Античності, Середньовіччя, Відродження,.. сьогодні... Танцювальний дух настільки сильний, що він здатний об'єднувати представників танців різних стилів, напрямків, епох.

29 квітня — день особливий для всіх, хто живе у ритмі танцю. Адже у всьому світі він відзначається як Міжнародний день танцю.Ця дата обрана невипадково. 29 квітня 1727 року народився Жан Жорж Новер, великий французький балетмейстер, реформатор і теоретик хореографічного мистецтва, «батько сучасного балету».

Його вклад у розвиток танцю неоціненний. Завдяки цьому майстру танець став самодостатнім видом мистецтва, справжнім дійством, мистецьким шедевром.

Тому щиро вітаю всіх, хто не уявляє свого життя без танцю, хто йде по життю, танцюючи, хто не може втриматися, коли чує музичний ритм, і, не маючи змоги протистояти покликові душі, робить невимушені па.

 

Танцюйте, виражайте себе, показуйте в танці всю свою сутність, живіть в ритм танцю!

Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Полум’яна мова танцю".

Про умови праці дбай – працездатність зберігай

 

Щороку 28 квітня, з метою сприяння попередженню нещасних випадків і захворювань на робочому місці в усьому світі Міжнародна організація праці (МОП) відзначає Всесвітній день охорони праці. В усіх регіонах світу уряди, профспілки, організації роботодавців та спеціалісти-практики у сфері охорони праці організовують заходи з відзначення Дня охорони праці.

Мета даних заходів привернути увагу світової громадськості до масштабів проблеми, а також до того, яким чином створення та просування культури охорони праці може сприяти зниженню щорічної смертності на робочому місці. Вперше він відзначався у 2003 році.

Ідея проведення Всесвітнього дня охорони праці бере початок від Дня пам’яті загиблих працівників, уперше проведеного американськими та канадськими трудящими в 1989 році в пам’ять про працівників, які загинули та отримали травму на виробництві.

У цей день більш ніж в ста країнах світу проводяться заходи, спрямовані на привернення уваги громадськості до невирішених проблем охорони праці.

В Україні цей День отримав назву «День охорони праці» і відзначається згідно до Указу Президента України № 685/2006 від 18 серпня 2006 року щорічно 28 квітня.

 

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Про умови праці дбай – працездатність зберігай".

Гірчить Чорнобиль крізь роки

 

Сьогодні, 26 квітня, в світі згадують жертв катастрофи на Чорнобильській атомній станції, що сталася 31 рік тому.

Вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС призвів до зростання радіаційного рівня, який в 30-40 разів більший, ніж при вибуху в Хіросімі в 1945 році.

26 квітня 1986 року в гасінні пожежі на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС брали участь 65 працівників пожежної охорони органів внутрішніх справ, 6 з них в результаті радіоактивного опромінення загинули.

59 осіб отримали високі дози радіоактивного опромінення і стали інвалідами, захворювання яких пов'язане з виконанням службових обов'язків під час гасіння пожежі. За 30 років після аварії на Чорнобильській АЕС померли 17 працівників пожежної охорони органів внутрішніх справ, які брали участь в гасінні пожежі в день Чорнобильської катастрофи, 5 осіб виїхали за межі України.

Чорнобильська катастрофа призвела до одного з найбільших викидів радіації. Це призвело до масового радіаційного забруднення територій, звідки виселили близько 200 тисяч людей. Зони відчуження були створені на території Київської області в Україні, Гомельської і Могильовської областей Білорусі, а також Брянської області Росії.

Безпосередньо від вибуху і при гасінні пожежі загинула 31 людина, понад 200 були госпіталізовані. У той же час точна кількість людей, які передчасно померли або втратили здоров'я внаслідок аварії, підрахувати неможливо.

Чорнобильська АЕС повністю припинила роботу в 2000 році.

 Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Гірчить Чорнобиль крізь роки".

Ювілейні дати квітня

У квітні ми відзначаємо багато ювілейних дат, зокрема 310 років з дня народження Леонарда Ейлера та 240 років з дня народження Карла Фрідріха Гауса.

Леонард Ейлер (15 квітня 1707, Базель, Швейцарія — 7 (18) вересня 1783, Санкт-Петербург, Російська імперія) — швейцарський, російський і німецький математик та фізик, який провів більшу частину свого життя в Росії та Німеччині. Традиційне написання «Ейлер» походить від рос. Леонард Эйлер.

Ейлер здійснив важливі відкриття в таких різних галузях математики, як математичний аналіз та теорія графів. Він також ввів велику частину сучасної математичної термінології і позначень, зокрема у математичному аналізі, як, наприклад, поняття математичної функції. Ейлер відомий також завдяки своїм роботам в механіці, динаміці рідини, оптиці та астрономії, інших прикладних науках.

Ейлер вважається найвидатнішим математиком 18-го століття, а, можливо, навіть усіх часів. Він також є одним з найбільш плідних — збірка всіх його творів зайняла б 60—80 томів. Вплив Ейлера на математику описує висловлювання «Читайте Ейлера, читайте Ейлера, він є метром усіх нас», яке приписується Лапласові.

Йоганн Карл Фрідріх Гаус (30 квітня 1777, Брауншвейг — 23 лютого 1855, Геттінген) — німецький математик, астроном, геодезист та фізик.

Характерними рисами досліджень Гауса є надзвичайна їх різнобічність і органічний зв'язок у них між теоретичною і прикладною математикою. Праці Гауса мали великий вплив на весь дальший розвиток вищої алгебри, теорії чисел, диференціальної геометрії, класичної теорії електрики і магнетизму, геодезії, теоретичної астрономії. У багатьох галузях математики Гаус активно сприяв підвищенню вимог до логічної чіткості доведень. «Арифметичні дослідження» — перший великий твір Гауса, присвячений окремим питанням теорії чисел і вищої алгебри. Постановка і розробка цих питань Гаусом визначили дальший розвиток цих дисциплін. Гаус докладно розвинув тут теорію квадратичних лишків, уперше довів квадратичний закон взаємності — одну з центральних теорем теорії чисел. У цьому творі він по новому докладно розробив теорію квадратичних форм, яку раніше побудував Лагранж, виклав теорію поділу кола, яка багато в чому була прообразом теорії Галуа. Гаус розробив загальні методи розв'язання рівнянь виду хⁿ−1=0, а також встановив зв'язок між цими рівняннями і побудовою правильних багатокутників, а саме: знайшов усі такі значення n, для яких. правильний n-кутник можна побудувати циркулем і лінійкою, зокрема розв'язав у радикалах рівняння х¹⁷−1=0 і побудував правильний 17-кутник за допомогою циркуля і лінійки. Це було першим після старогрецьких геометрів значним кроком уперед у цьому питанні. Одночасно Гаус склав величезні таблиці простих чисел, квадратичних лишків і нелишків, значень усіх дробів виду від р = 1 до р = 1000 у вигляді десяткових дробів, доводячи обчислення до повного періоду (що іноді потребувало обчислення кількох сотень десяткових знаків).

К. Гаус довів, що за допомогою циркуля та лінійки можна побудувати такий правильний n-кутник. Побудови трикутника і п'ятикутника були відомі ще давнім грекам, але Гаус першим здійснив побудову правильного 17-кутника.

Дослідження Гауса про поділ кола мали велике значення не лише для розв'язання цієї складної задачі. Мабуть, ще важливішим було те, що тут він заклав основи загальної теорії так званих алгебраїчних рівнянь, де коефіцієнти рівняння — комплексні числа.

 

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Ювілейні дати квітня".

Професія – збагнути людську душу

 

Один мудрець сказав, що душа людини подібна до коштовного каменя. Без належного обгранкування і оправи вона не може сяяти всіма гранями.

Продовжуючи його думку, розумно порівняти психолога з умілим ювеліром, який розуміючи цінність каменю, вміє створити з нього справжній скарб, відтінити його фарби.

23 квітня 2004 р. сталася значна подія у психологічній службі системи освіти України – відбулося засідання колегії Міністерства освіти і науки України (міністр – В.Г. Кремень), яка вперше за роки існування служби розглянула питання «Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти». Рішення колегії визначило стратегічні напрями розвитку психологічної служби.

У той же день, після засідання колегії МОН на зібранні обласних керівників психологічної служби було вирішено відзначати цей день як «День практичного психолога». Ця традиція зберігається і дотепер.

 

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Професія – збагнути людську душу".

Історія книги

Щоб підготувати людину духовно до самостійного життя, треба ввести її у світ книг.

Сухомлинський В. О.

Те, що книга – джерело знань, сьогодні знають навіть наймолодші читачі. Але, крім цього, книга є «Унікальним засобом самовираження, просвіти й комунікації». Так заявляє Генеральний директор ЮНЕСКО Коітіро Мацуурі у своєму посланні з приводу Всесвітнього дня книги і авторського права, яке відзначається 23 квітня.

Символічно день 23 квітня був обраний завдяки традиції святкування Дня книги у Каталонії, де 23 квітня на День Юрія дарували троянду за кожну куплену книжку. А для світової літератури цей день є символічним.

Свято, ідея організації якого належить Організації об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури, сьогодні відзначається в десятках країн світу.

23 квітня – знаковий день для світової літератури: в цей день окрім Сервантеса померли Шекспір, Інко Гарсіласо де ла Вега, Михайло Коцюбинський.

Цього дня народилися Моріс Дрюон, Володимир Набоков Андрій Курков, Григорій Тютюнник. Беручи до уваги цей факт, цілком природно, що Генеральна конференція ЮНЕСКО, яка проходила в Парижі в 1995 році, вирішила віддати в цей день данину уваги і шани книжкам і авторам, закликаючи молодь знаходити задоволення у читанні, поважати безцінний вклад тих, хто своєю творчістю сприяє соціальному і культурному розвитку і заснувала Всесвітній день книги і авторського права.

Звичайно, діяльність, пов’язана з популяризацією книг та читання, не може обмежитися лише одним днем. Але саме 23 квітня відбувається багато заходів, які привертають увагу до книжкової справи.

В усьому світі цього дня купують, дарують, читають книжки.

Писемність завжди була головним чинником у культурі кожного народу, відігравала провідну роль у його духовному розвитку, тісно поєднувала покоління. Книги покликані служити людям, а краса і мудрість, відтворена у друкованих рядках, неодмінно має стати на заваді жорстокості, несправедливості й насиллю, врятувати наш неповторний світ.

До свята співробітники читальної зали №2 підготували книжкову виставку "Історія книги".

 

Сердечно вітаємо письменників, видавців, бібліотекарів, книгорозповсюджувачів, усіх тих, хто шанує й розвиває друковане слово, із Всесвітнім днем книги і авторського права!

Бажаємо всім шанувальникам книги нових відкриттів, реалізації творчих задумів та натхнення! Сподіваємось, що придбана у цей день нова книжка стане її власнику справжнім другом і порадником на довгі літа.

Визнані перлини світу

 

День пам'яток історії та культури святкують щорічно з 1999 року. Свято встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи вчених, архітекторів, реставраторів, працівників державних органів охорони пам'яток історії та культури…» згідно з Указом Президента України.

Визначні історичні місця мають бути об'єктами особливої турботи з метою охорони їхньої цілісності й забезпечення умов їх сучасного використання, упорядкування та виявлення значущості.

Сьогодні в Україні нараховується близько ста сорока тисяч історико-культурних пам'яток: 60% потребують реконструкції, 10% майже зруйновані.

 

Запрошуємо до абонементу наукової літератури переглянути книжкову виставку "Визнані перлини світу".

Я хочу, щоб була Україна

В'ячесла́в (Вацлав) Казими́рович Липи́нський (5 (18) квітня 1882, с. Затурці, Локачинський район, Волинська область — 14 червня 1931, Перніц біля Відня, Австрійська Республіка) — український політичний діяч, історик, історіософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму.

Один із організаторів Української демократично-хліборобської партії та «Українського союзу хліборобів-державників». За гетьманату — посол України в Австрії.

Частково публікувався під псевдонімами В. Правобережець, Nobilis Ruthenus, Василь Безрідний.

Липинський заснував нову державницьку школу України. Вiн вважав, що вiдродження української державностi вiдбулося за об'єднання всiх верств населення країни навколо козацького ядра. Йому здавалось, що таке згуртування всiх частин нацiї має статися й нинi. коли всi водночас вирiшуватимуть найважливiшi завдання: мiлiтарне (вiйськова оборона), економiчне (пiднесення господарства) та iнтелiгентське (освiта). З цiєю метою вiн створив Український союз хлiборобiв орденського типу. Л. спричинився до виникнення Союзу Визволення України.

За редакцiєю Л. вийшло чотири книжки часопису "Хлiборобська Україна" (Вiдень, 1920−1925). В ньому ним оприлюднено "Листи до братiв-хлiборобiв" iз викладенням своїх державницьких поглядiв. Крiм того, Л. видав працi: "Україна на переломi" (1920) i "Релiгiя й церква в iсторiї України" (1925).

Відповідальна робота В. К. Липинського у Відні яскраво підтверджує високу оцінку, яку дав йому Д. Дорошенко: "добрий дипломат, справжній державний муж, великий український патріот".

До 135-річчя від дня народження В’ячеслава Липинського сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Я хочу, щоб була Україна ...".

Свято свят і торжество торжеств

 

«Свято свят і торжество торжеств» — так іменують Великдень православні християни. В цей день християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска. Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.

В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано вранці, і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

 

До свята сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Великдень: віра і вірування" а також запрошуємо до наукового абонементу та читальної зали №4 переглянути книжкові виставки.

Геніальний Леонардо да Вінчі

 

Леонардо да Вінчі (італ. Leonardo da Vinci; 15 квітня 1452, селище Анк'яно, поблизу Флоренції — 2 травня 1519, замок Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.

Цікаві факти

• Леонардо не залишив жодного автопортрету, який би міг бути однозначно приписаний йому. Вчені засумнівалися в тому, що знаменитий автопортрет сангіною Леонардо (традиційно датується 1512 — 1515 роками ), що зображує його в старості, є саме автопортретом. Вважають, що, можливо, це всього лише етюд голови апостола для «Таємної вечері». Сумніви в тому, що це автопортрет художника, висловлювалися з XIX століття, останнім їх висловив недавно один з найбільших фахівців з Леонардо, професор П'єтро Марані .

• Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.

• Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба відбувається завдяки товщі освітлених частинок повітря, яка розташована між Землею і чорнотою, що знаходиться вгорі».

• Леонардо був амбідекстером — однаковою мірою добре володів правою і лівою рукою. Кажуть навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Однак більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.

• Вважають, що да Вінчі був вегетаріанцем (Андреа Корсан в листі до Джуліано ді Лоренцо Медічі порівняв Леонардо з одним індусом, який не їв м'яса). Часто приписувана да Вінчі фраза «Якщо людина прагне до свободи, чому вона птахів і звірів тримає в клітках?.. людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, вбиваючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м'яса» взята з англійського перекладу роману Дмитра Мережковського «Воскреслі боги. Леонардо да Вінчі».

• Леонардо в своїх знаменитих щоденниках писав справа наліво в дзеркальному відображенні. Багато хто думає, що таким чином він хотів зробити таємними свої дослідження. Можливо, так воно і є. За іншою версією, дзеркальний почерк був його індивідуальною особливістю (є навіть відомості, що йому було простіше писати так, ніж нормальним чином); існує навіть поняття «почерку Леонардо».

• У числі захоплень Леонардо були навіть кулінарія та мистецтво сервірування. У Мілані протягом 13-ти років він був розпорядником придворних бенкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» — тонко нарізане тушковане м'ясо, з укладеними зверху овочами, — користувалася великою популярністю на придворних бенкетах.

• У книгах Террі Пратчеттa існує персонаж на ім'я Леонард, прототипом якого став Леонардо да Вінчі. Пратчеттів Леонард пише справа наліво, винаходить різні машини, займається алхімією, пише картини (найвідоміша — портрет Мони Ягг).

• Леонардо — другорядний персонаж в грі Assassin's Creed 2, Assassin's Creed Brootherhood. Тут показаний ще молодим, але талановитим художником, а також винахідником.

• Чимале число рукописів Леонардо було вперше опубліковано хранителем Амброзіанської бібліотеки Карло Аморетті.

До 565-річчя від дня народження Леонардо да Вінчі сектор культурно просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Геніальний Леонардо да Вінчі".

Захист природи - наш обов'язок

  

Всесвiтнiй день довкiлля був установлений Генеральною Асамблеєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у 1972 році, щоб вiдзначити відкриття Стокгольмської конференцiї по людському довкіллю, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху. Цього ж дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network), екологічна програма Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища, яка на сьогодні є основним організатором та ідеологом святкування Дня довкілля.

В Україні День довкілля відзначається щорічно у третю суботу квітня. Свято встановлено «…на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій, з метою розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево-Життя» та іншими громадськими ініціативами…» згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» від 06 серпня 1998 року. Як і загальносвітовий День навколишнього середовища він є кульмінацією багатьох заходів, спрямованих на позитивні екологічні зміни. Їх метою є залучення громади до поліпшення стану довкілля, озеленення, благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій, очищення водних джерел, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань і багато іншого. Цей день - гарний привід зібралися разом на міському суботнику або місячнику чистоти, щоб забезпечити чистіше, зеленіше і яскравіше оточення для себе та майбутніх поколінь.

Єднання з природою - це вибiр, що вiдображає потребу для всiх i кожного з нас визнати нашу спільну роль у збереженнi нашої тендітної планети та екосистем, ресурсiв i природних процесiв, що скрiплюють нас усiх разом. Бо сьогодні життя на Землi бiльш нiж коли-небудь вимагає вiд нас вiдчуття загальної вiдповiдальностi - нацiї за нацiю, особистості за особистiсть, людини за всi iншi форми життя. Тому що природне різномаїття - це наша єдина i неподiльна спадщина. Як у родинi, кожен елемент природи, хоч i маленький, є частиною цiлого i вносить вклад у загальну гармонiю та баланс. Кожний вид тварин i рослин, вiдомий чи невiдомий, має своє мiсце, виконує належну йому функцiю та заслуговує на захист, як родина захищає усiх своїх членiв.

 

Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Захист природи - наш обов'язок".

Нові надходження літератури до бібліотеки

 

Нові надходження літератури до бібліотеки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за січень-березень 2017 року.

Служитель багатьох муз

Життя моє ніколи не було легким, але завжди до останнього подиху,
я служитиму рідній Україні,
своєму багатостраждальному народові.
Я вірю, що настане той час, коли про мене скажуть добре слово.

Іван Кавалерідзе

Іван Петрович Кавалерідзе – видатний український кінорежисер, театральний драматург, скульптор, народний артист України. Він був митцем, який своїм світосприйняттям і творчим сяганням випереджав час, а відтак не вписувався у суворо визначені ідеологічні рамки тогочасного режиму. І. Кавалерідзе відомий як зачинатель національного історичного фільму й українського скульптурного авангарду, втім, через свої сміливі експерименти зазнав критики партійних можновладців. Новаторське відкриття цього майстра не знаходили розуміння, ставали приводом дискусій, відверто замовчувались, ігнорувались.

Нині, звільняючись від ідеологічних нормативів тоталітарного режиму, ми маємо всі підстави стверджувати, що творчий доробок митця, який стояв у витоків нашого національного відродження, набуває нового суспільного значення.

Іван Кавалерідзе жив виключно мистецтвом і ні на мить не спинявся у пошуку досконалості.

Велетень духу, життєлюб, щиросердний і доброзичливий, він тішився кожному дню, вщент заповнюючи його радістю творчого Евересту, повторюючи при цьому: «Найщасливіший день сьогодні. Чому? Бо він є і я ЖИВУ!» (Щоденник Івана Кавалерідзе; 1977).

Людиною–Ренесансом назвав І.Кавалерідзе відомий український поет і мистецтвознавець О. Доріченко. Тематика творчих задумів митця була неосяжною, але в основі завжди знаходилося те, що виплекала в його душі українська земля. Саме зв'язок з культурою рідного народу перетворив творчість цього талановитого майстра на справді національне явище і визначив його провідне місце у становленні українського скульптурного і кіно мистецького авангарду, який лише тепер ми почали вивчати й цінувати.

Полтавський пам'ятник Тарасу Шевченку розташований у Петровському парку (або як його ще називають парк "Сонячний"), навпроти Полтавського краєзнавчого музею, споруджений Іваном Кавалерідзе у стилі конструктивізм.

Відкрито пам'ятник 12 березня 1926 року. З цієї нагоди на місці відкриття відбувся мітинг жителів Полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. Коли спало покривало, полинула знайома всім мелодія композитора Гордія Гладкого і кількатисячний хор заспівав «Заповіт» Т. Г. Шевченка.

 

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Служитель багатьох муз".

Міфи зоряного неба

 

Космос завжди приваблював людство. Споконвічно небо розглядала безліч очей. І на небі все так само сяяла безліч зірок. Людина поступово приходила до думки, що планета, на якій вона живе, — це лише частинка величезної світобудови. Вона побачила, що небо живе своїм життям, урочистим, загадковим, величним і вічним. На землі ж швидкоплинність життя, усіх процесів являли собою лише мить у порівнянні з незламністю Неба. Небесним світилам почали поклонятися, а найбільш яскраві й помітні групи зір об'єднали в сузір'я, кожному з яких дали своє найменування: Персей, Кассіопея, Андромеда, Південна Гідра, Телець, Центавр, Пегас, Овен тощо. Міфологія, герої якої «оселилися» на небосхилі, тісно пов'язалася з небесними об'єктами.

Сузір'я - ділянки, на які розділена небесна сфера для зручності орієнтування на зоряному небі. Слово «сузір'я» (від лати. constellatio) - означає «колекція (або група) зірок». Слід розуміти, що сузір'я – це не певна область в космічному просторі, а лише деякий діапазон напрямів з погляду земного спостерігача.

Сузір'я – це пам'ятники стародавньої культури людини, його міфів, його першого інтересу до зірок. Історикам астрономії і міфології вони допомагають зрозуміти спосіб життя і мислення стародавніх людей. Сучасним астрономам сузір'я допомагають орієнтуватися на небі і швидко визначати положення об'єктів.

Усього ж нараховується близько 46 сузір'їв, які мають міфологічне походження, серед яких є як найдавніші, так і більш пізні.

До Всесвітнього дня авіації та космонавтики співробітники читальної зали №3 підготували цікаву виставку "Міфи зоряного неба".

Історичний портрет Дмитра Дорошенка

Дорошенко Дмитро Іванович псевдонім Д.Д. (* 27 березня (8 квітня) 1882, Вільно, Російська імперія — † 19 березня 1951, Мюнхен, Баварія, ФРН) — український політичний діяч, дипломат, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф. Засновник «Просвіти» на Катеринославщині. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.

З квітня 1917 — крайовий комісар Галичини й Буковини. Член УПСФ, Центральної Ради, Чернігівський губернський комісар(губернатор) за часів Тимчасового уряду Росії і Центральної Ради УНР з вересня 1917 до січня 1918.

У травні-листопаді 1918 — міністр закордонних справ Української Держави.

З 1919 — в еміграції, де був організатором і співробітником українських наукових установ. Один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі. Дмитро Іванович автор близько 1 тис. праць з історії України, історії культури і церкви в Україні. Головні праці Дмитра Дорошенка:

• Двотомник «Нарис історії України», перше видання вийшло в УНІ у Варшаві 1932 (Том I) і 1933 (Том II) року.
• «Історія України 1917-23» (ч. І-2, 1930, 1932),
• «Огляд української історіографії» (1923),
• «Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу» (1940),
• монографії про Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша, Володимира Антоновича, гетьмана Петра Дорошенка та інших.

Визначне місце в українській публіцистиці займають книги спогадів Дорошенка «Мої спогади про давно минуле. 1901—1914 роки» (1949), «Мої спогади про недавнє минуле. 1914—1920 роки» (1923–1924).

До 135-річчя від дня народження Дмитра Івановича Дорошенка сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Історичний портрет Дмитра Дорошенка".

Наше здоров’я в наших руках

Є один день, який присвячений кожній людині на Землі, а точніше її здоров’ю. Він так і називається – День здоров’я. Святкують його щороку 7 квітня а вперше відзначили в 1948 році.

Цей день був непростий, він ознаменувався ще одним дуже важливою подією. ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров’я) була теж створена 7 квітня 1948. Від цієї події і йде святкування дня здоров’я. Держави, які входять в це співтовариство, щороку ставлять перед собою конкретні завдання щодо поліпшення здоров’я і встановлюють план їх виконання.

Вони звертають увагу світової спільноти на такі важливі проблеми, як скорочення дитячої смертності, беруть під свою опіку питання материнства, розробляють нові методи лікування таких захворювань, як СНІД, туберкульоз і малярія, та інших небезпечних інфекцій. Крім цього, представники ВООЗ стежать за випуском нових ліків, контролюють їх ефективність і безпеку, рекомендують більш сучасні методи лікування і т.д.

День здоров’я – це свято, коли люди всієї планети приділяють увагу таким важливим поняттям, як довголіття і якість життя. У це свято особливо акцентується увага на тому, що тільки здоров’я може забезпечити людині задоволення від життя і творчої праці.

Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Наше здоров’я в наших руках".

Чому наша мова солов'їна

 

Сьогодні в рамках тижня фізико-математичного факультету співробітники читальної зали №3 провели культурно-просвітницький захід для студентів нашого університету "Чому наша мова солов'їна?".

 

 

 

Захід супроводжував бібліографічний огляд літератури, пісні та відеокліпи. Було дуже цікаво.

Україна в НАТО - крок до євроінтеграцї

4 квітня 1949 р. у Вашингтоні був підписаний договір про створення міжнародної міжурядової організації, військово-політичного союзу 28 держав Північної Америки і Європи – НАТО.

Відповідно до статутних документів Альянсу, головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи і безпеки країн-членів з використанням політичних і військових засобів. НАТО дотримується спільних для Альянсу цінностей демократії, індивідуальної свободи, верховенства права та мирного розв’язання суперечок, а також підтримує ці цінності в усьому євроатлантичному регіоні. Засадничим принципом Альянсу є спільність поглядів між північноамериканськими та європейськими членами НАТО, що поділяють однакові цінності та інтереси і віддані справі збереження демократичних принципів, що робить нероздільною безпеку Європи і Північної Америки. Альянс стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії: головним військово-політичним принципом організації є система колективної безпеки, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на напад ззовні.

Основними інститутами політики і прийняття рішень в Альянсі є Північноатлантична рада, Комітет оборонного планування і Група ядерного планування. Кожен з них відіграє важливу роль у процесах консультацій і прийняття рішень, які є основою спільного планування і безпеки країн. Рішення, ухвалені цими органами, мають однаковий статус і є узгодженою політикою країн-членів НАТО, незалежно від рівня, на якому вони прийняті. Цим вищим органам підпорядковані спеціальні комітети, які також складаються з офіційних представників країн. Така структура комітетів є базовим механізмом, який забезпечує Альянсу можливість проводити консультації та приймати рішення так, щоб кожна країна була представлена на кожному рівні та в усіх сферах діяльності НАТО. Структури НАТО забезпечують постійний процес консультацій, координації та співпраці між державами-членами щодо політичних, військових, економічних та інших аспектів безпеки, а також дають цим країнам можливість активно співпрацювати у невійськових галузях, таких як наука, інформація, екологія і реагування на надзвичайні ситуації, пише Вікіпедія.

Рішення в НАТО приймаються на основі консенсусу після обговорення і консультацій з країнами-членами Альянсу. Принцип прийняття рішень на основі консенсусу стосується усіх справ Альянсу і віддзеркалює той факт, що рішення приймають саме країни-члени НАТО і кожна з них бере участь у процесі. Цей принцип діє на усіх рівнях організації НАТО.

У разі незгоди обговорення ведеться доти, доки рішення не буде прийняте, інколи це може призвести до визнання того, що досягти згоди неможливо. Але майже завжди вдається знайти взаємноприйнятне рішення. Консультації є невід’ємною частиною процесу прийняття рішень в НАТО. Вони сприяють комунікації між країнами-членами, чиєю головною метою є прийняття таких колективних рішень, які відповідають їхнім національним інтересам.

 

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Україна в НАТО - крок до євроінтеграцї".

XIII Гоголівські читання

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка розпочала свою роботу Всеукраїнська науково-практична конференція XIII Гоголівські читання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До заходу бібліотека підготувала книжкову виставку "Сторінки життя і творчості М. В. Гоголя".

Чарівний світ дитячої книги

 

Книга – це важлива частина в житті кожного з нас, адже вона не тільки допомагає хоча б ненадовго забути про суєту і поринути у світ зі своїми героями, особливими світом і іншими особливостями. Але література, це не тільки розважальний аспект, адже кожна з книг має мораль, а деякі з них і зовсім описують події, які відбувалися з реальними людьми.

Що ж стосується дитячої літератури, то це невід’ємна частина в житті кожного малюка, адже саме вона дозволяє зрозуміти, що таке добре, а що таке погано, хороша дитяча література вже з ранніх років дозволяє прищепити почуття відповідальності і справедливості.

Вперше в 1966 році Міжнародною радою з дитячої книги була розглянута ініціатива введення такого свята як День дитячої книги, і вже в 1967 році весь світ святкує цей день. 2 квітня — День дитячої книги, ця дата була обрана не просто так, адже в цей день народився один з найвидатніших дитячих авторів Ганс Християн Андерсон. Саме в цей день, організатори особливо підкреслюють всю важливість читання з малих років, а так само говорять про дитячої літератури як невід’ємної частини формуванні інтелектуального і духовного розвитку нових поколінь.

Слід зазначити, що дитяча література з’явилася порівняно недавно, адже до середини 17 століття розповідали казки усно, на Русі вони називалися билинами. Але в основному, дитяче читання зводилося до вивчення біблійних текстів. І тільки у 18 столітті діти почали читати, всіма улюблені на сьогоднішній день, «Подорожі Гуллівера» і «Робінзон Крузо», так само не малою популярністю користувалися і збірники східних казок.

 

Запрошуємо до абонементу художньої літератури переглянути книжкову виставку "Чарівний світ дитячої книги".