14 квітня, 2017

Свято свят і торжество торжеств

 
«Свято свят і торжество торжеств» — так іменують Великдень православні християни. В цей день християни святкують Воскресіння Ісуса Христа, що сталося на третій день після його смерті, при чому день смерті вважається першим днем. Свято називають також Пасха або Паска. Вважається найважливішим християнським святом, котре виказує радість з приводу перемоги Божого Сина над Смертю та вічним Забуттям. У Воскресінні бачать підтвердження життя після смерті, що і є головним змістом святкування.
В Україні святкувати Пасху почали наприкінці першого тисячоліття, з приходом християнства. За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано вранці, і це Воскресіння супроводжувалось великим землетрусом — ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Марія, мати Якова та Соломонія прийшли до гробу з пахощами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився ангел та сповістив про Воскресіння Господнє.

 
До свята сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Великдень: віра і вірування" а також запрошуємо до наукового абонементу та читальної зали №4 переглянути книжкові виставки.

Геніальний Леонардо да Вінчі

 

Леонардо да Вінчі (італ. Leonardo da Vinci; 15 квітня 1452, селище Анк'яно, поблизу Флоренції — 2 травня 1519, замок Кло-Люсе, Амбуаз) — видатний італійський вчений, дослідник, винахідник і художник, архітектор, анатоміст і інженер, одна з найвизначніших постатей італійського Відродження.
Цікаві факти
  • Леонардо не залишив жодного автопортрету, який би міг бути однозначно приписаний йому. Вчені засумнівалися в тому, що знаменитий автопортрет сангіною Леонардо (традиційно датується 1512 — 1515 роками ), що зображує його в старості, є саме автопортретом. Вважають, що, можливо, це всього лише етюд голови апостола для «Таємної вечері». Сумніви в тому, що це автопортрет художника, висловлювалися з XIX століття, останнім їх висловив недавно один з найбільших фахівців з Леонардо, професор П'єтро Марані .
  • Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.
  • Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба відбувається завдяки товщі освітлених частинок повітря, яка розташована між Землею і чорнотою, що знаходиться вгорі».
  • Леонардо був амбідекстером — однаковою мірою добре володів правою і лівою рукою. Кажуть навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Однак більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.
  • Вважають, що да Вінчі був вегетаріанцем (Андреа Корсан в листі до Джуліано ді Лоренцо Медічі порівняв Леонардо з одним індусом, який не їв м'яса). Часто приписувана да Вінчі фраза «Якщо людина прагне до свободи, чому вона птахів і звірів тримає в клітках?.. людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, вбиваючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м'яса» взята з англійського перекладу роману Дмитра Мережковського «Воскреслі боги. Леонардо да Вінчі».
  • Леонардо в своїх знаменитих щоденниках писав справа наліво в дзеркальному відображенні. Багато хто думає, що таким чином він хотів зробити таємними свої дослідження. Можливо, так воно і є. За іншою версією, дзеркальний почерк був його індивідуальною особливістю (є навіть відомості, що йому було простіше писати так, ніж нормальним чином); існує навіть поняття «почерку Леонардо».
  • У числі захоплень Леонардо були навіть кулінарія та мистецтво сервірування. У Мілані протягом 13-ти років він був розпорядником придворних бенкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» — тонко нарізане тушковане м'ясо, з укладеними зверху овочами, — користувалася великою популярністю на придворних бенкетах.
  • У книгах Террі Пратчеттa існує персонаж на ім'я Леонард, прототипом якого став Леонардо да Вінчі. Пратчеттів Леонард пише справа наліво, винаходить різні машини, займається алхімією, пише картини (найвідоміша — портрет Мони Ягг).
  • Леонардо — другорядний персонаж в грі Assassin's Creed 2, Assassin's Creed Brootherhood. Тут показаний ще молодим, але талановитим художником, а також винахідником.
  • Чимале число рукописів Леонардо було вперше опубліковано хранителем Амброзіанської бібліотеки Карло Аморетті.
До 565-річчя від дня народження Леонардо да Вінчі сектор культурно просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Геніальний Леонардо да Вінчі".

Захист природи - наш обов'язок

  
Всесвiтнiй день довкiлля був установлений Генеральною Асамблеєю Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у 1972 році, щоб вiдзначити відкриття Стокгольмської конференцiї по людському довкіллю, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху. Цього ж дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network), екологічна програма Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища, яка на сьогодні є основним організатором та ідеологом святкування Дня довкілля.
В Україні День довкілля відзначається щорічно у третю суботу квітня. Свято встановлено «…на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій, з метою розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево-Життя» та іншими громадськими ініціативами…» згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» від 06 серпня 1998 року. Як і загальносвітовий День навколишнього середовища він є кульмінацією багатьох заходів, спрямованих на позитивні екологічні зміни. Їх метою є залучення громади до поліпшення стану довкілля, озеленення, благоустрою населених пунктів та прилеглих до них територій, очищення водних джерел, збереження заповідних об’єктів, поширення екологічних знань і багато іншого. Цей день - гарний привід зібралися разом на міському суботнику або місячнику чистоти, щоб забезпечити чистіше, зеленіше і яскравіше оточення для себе та майбутніх поколінь.
Єднання з природою - це вибiр, що вiдображає потребу для всiх i кожного з нас визнати нашу спільну роль у збереженнi нашої тендітної планети та екосистем, ресурсiв i природних процесiв, що скрiплюють нас усiх разом. Бо сьогодні життя на Землi бiльш нiж коли-небудь вимагає вiд нас вiдчуття загальної вiдповiдальностi - нацiї за нацiю, особистості за особистiсть, людини за всi iншi форми життя. Тому що природне різномаїття - це наша єдина i неподiльна спадщина. Як у родинi, кожен елемент природи, хоч i маленький, є частиною цiлого i вносить вклад у загальну гармонiю та баланс. Кожний вид тварин i рослин, вiдомий чи невiдомий, має своє мiсце, виконує належну йому функцiю та заслуговує на захист, як родина захищає усiх своїх членiв.

 
Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Захист природи - наш обов'язок".

13 квітня, 2017

Нові надходження літератури до бібліотеки

 
Нові надходження літератури до бібліотеки Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за січень-березень 2017 року.

Служитель багатьох муз

Життя моє ніколи не було легким, але завжди до останнього подиху,
я служитиму рідній Україні,
своєму багатостраждальному народові.
Я вірю, що настане той час, коли про мене скажуть добре слово.
Іван Кавалерідзе
Іван Петрович Кавалерідзе – видатний український кінорежисер, театральний драматург, скульптор, народний артист України. Він був митцем, який своїм світосприйняттям і творчим сяганням випереджав час, а відтак не вписувався у суворо визначені ідеологічні рамки тогочасного режиму. І. Кавалерідзе відомий як зачинатель національного історичного фільму й українського скульптурного авангарду, втім, через свої сміливі експерименти зазнав критики партійних можновладців. Новаторське відкриття цього майстра не знаходили розуміння, ставали приводом дискусій, відверто замовчувались, ігнорувались.
Нині, звільняючись від ідеологічних нормативів тоталітарного режиму, ми маємо всі підстави стверджувати, що творчий доробок митця, який стояв у витоків нашого національного відродження, набуває нового суспільного значення.
Іван Кавалерідзе жив виключно мистецтвом і ні на мить не спинявся у пошуку досконалості.
Велетень духу, життєлюб, щиросердний і доброзичливий, він тішився кожному дню, вщент заповнюючи його радістю творчого Евересту, повторюючи при цьому: «Найщасливіший день сьогодні. Чому? Бо він є і я ЖИВУ!» (Щоденник Івана Кавалерідзе; 1977).
Людиною–Ренесансом назвав І.Кавалерідзе відомий український поет і мистецтвознавець О. Доріченко. Тематика творчих задумів митця була неосяжною, але в основі завжди знаходилося те, що виплекала в його душі українська земля. Саме зв'язок з культурою рідного народу перетворив творчість цього талановитого майстра на справді національне явище і визначив його провідне місце у становленні українського скульптурного і кіно мистецького авангарду, який лише тепер ми почали вивчати й цінувати.
Полтавський пам'ятник Тарасу Шевченку розташований у Петровському парку (або як його ще називають парк "Сонячний"), навпроти Полтавського краєзнавчого музею, споруджений Іваном Кавалерідзе у стилі конструктивізм.
Відкрито пам'ятник 12 березня 1926 року. З цієї нагоди на місці відкриття відбувся мітинг жителів Полтави, навколишніх сіл та гостей з інших міст. Коли спало покривало, полинула знайома всім мелодія композитора Гордія Гладкого і кількатисячний хор заспівав «Заповіт» Т. Г. Шевченка.

 
Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Служитель багатьох муз".

12 квітня, 2017

Міфи зоряного неба

 
Космос завжди приваблював людство. Споконвічно небо розглядала безліч очей. І на небі все так само сяяла безліч зірок. Людина поступово приходила до думки, що планета, на якій вона живе, — це лише частинка величезної світобудови. Вона побачила, що небо живе своїм життям, урочистим, загадковим, величним і вічним. На землі ж швидкоплинність життя, усіх процесів являли собою лише мить у порівнянні з незламністю Неба. Небесним світилам почали поклонятися, а найбільш яскраві й помітні групи зір об'єднали в сузір'я, кожному з яких дали своє найменування: Персей, Кассіопея, Андромеда, Південна Гідра, Телець, Центавр, Пегас, Овен тощо. Міфологія, герої якої «оселилися» на небосхилі, тісно пов'язалася з небесними об'єктами.
Сузір'я - ділянки, на які розділена небесна сфера для зручності орієнтування на зоряному небі. Слово «сузір'я» (від лати. constellatio) - означає «колекція (або група) зірок». Слід розуміти, що сузір'я – це не певна область в космічному просторі, а лише деякий діапазон напрямів з погляду земного спостерігача.
Сузір'я – це пам'ятники стародавньої культури людини, його міфів, його першого інтересу до зірок. Історикам астрономії і міфології вони допомагають зрозуміти спосіб життя і мислення стародавніх людей. Сучасним астрономам сузір'я допомагають орієнтуватися на небі і швидко визначати положення об'єктів.
Усього ж нараховується близько 46 сузір'їв, які мають міфологічне походження, серед яких є як найдавніші, так і більш пізні.


До Всесвітнього дня авіації та космонавтики співробітники читальної зали №3 підготували цікаву виставку "Міфи зоряного неба".

08 квітня, 2017

Історичний портрет Дмитра Дорошенка

Дорошенко Дмитро Іванович псевдонім Д.Д. (* 27 березня (8 квітня) 1882, Вільно, Російська імперія — † 19 березня 1951, Мюнхен, Баварія, ФРН) — український політичний діяч, дипломат, історик, публіцист, літературознавець, бібліограф. Засновник «Просвіти» на Катеринославщині. Член Київського товариства старожитностей і мистецтв.
З квітня 1917 — крайовий комісар Галичини й Буковини. Член УПСФ, Центральної Ради, Чернігівський губернський комісар(губернатор) за часів Тимчасового уряду Росії і Центральної Ради УНР з вересня 1917 до січня 1918.
У травні-листопаді 1918 — міністр закордонних справ Української Держави.
З 1919 — в еміграції, де був організатором і співробітником українських наукових установ. Один із засновників Музею визвольної боротьби України у Празі. Дмитро Іванович автор близько 1 тис. праць з історії України, історії культури і церкви в Україні. Головні праці Дмитра Дорошенка:
  • Двотомник «Нарис історії України», перше видання вийшло в УНІ у Варшаві 1932 (Том I) і 1933 (Том II) року.
  • «Історія України 1917-23» (ч. І-2, 1930, 1932),
  • «Огляд української історіографії» (1923),
  • «Православна церква в минулому і сучасному житті українського народу» (1940),
  • монографії про Миколу Костомарова, Пантелеймона Куліша, Володимира Антоновича, гетьмана Петра Дорошенка та інших.
Визначне місце в українській публіцистиці займають книги спогадів Дорошенка «Мої спогади про давно минуле. 1901—1914 роки» (1949), «Мої спогади про недавнє минуле. 1914—1920 роки» (1923–1924).
До 135-річчя від дня народження Дмитра Івановича Дорошенка сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Історичний портрет Дмитра Дорошенка".