28 липня, 2016

 

Олександр Андрійович Іванов ( 1806 - 1858) - російський художник, творець творів на біблійні та антично-міфологічні сюжети, представник академізму, автор грандіозного полотна "Явище Христа народу".
Олександр Іванов народився в 1806 році в сім'ї художника. Навчався майбутній майстер в Імператорської Академії Мистецтв. За успіхи у малюванні ще в юнацькому віці він отримав дві срібні медалі а згодом дві золоті нагороди. Після цього Товариство заохочення художникам вирішило відправити Олександра в Італію для вдосконалення техніки живопису.
Більше 20 років тривала робота майстра над картиною «Явлення Христа народу». Історія створення її дуже цікава.
За три роки до цього художник написав полотно «Явище воскреслого Христа Марії Магдалині». Перед початком роботи над шедевром автором було виконано більше 600 етюдів. Іванов наполегливо шукав прообрази героїв картини серед друзів, випадкових перехожих на вулицях, ринках і так далі. Кожна фігура, на думку майстра, повинна була представляти цілий світ зі складною життєвою долею.
Працюючи над картиною, Іванов кілька разів змінює композицію. Він відрікся від умовностей академічного живопису. У властивій тільки йому манері художник реалістично зобразив обличчя людей, передавши їхні емоції. Великих успіхів він також домігся в передачі простору та об'єму. Велику частину часу роботи над шедевром майстер провів в Італії.
Що цікаво, картина так і не була закінчена. Цьому завадила прогресуюча хвороба очей живописця, а також зміна в його світогляді. В кінці роботи над полотном Іванов зневірився в тому, що релігійна проповідь, несуча істину за допомогою мистецтва, може сприяти перетворенню людини. Але і в такому незавершеному вигляді полотно представляє собою видатний зразок класичного монументалізму.
Трохи згодом після виставки картини художник Іванов захворів на холеру і помер. Після цього цар Олександр II за 15 000 рублів викупив полотно «Явлення Христа народу». Зараз картина зберігається в Третьяковській галереї.

 
З нагоди 210-річчя з дня народження Олександра Іванова бібліотека підготувала книжкову виставку у читальній залі №1 "Талант і відповідальність".
 

День хрещення Київської Русі-України


У 988 році князь Володимир хрестив киян у Дніпрі. Також 28 липня святкують іменини усі Володимири.
Підтримуваний боярами київський князь Володимир велів влітку 988 року люду київським пройти обряд набуття християнської віри в спокутні водах Дніпра, ослушникам пригрозив висилкою на окраїни князівства. Він став хрестителем Святої Русі, після смерті отримав ранг святого. 28 липня – це церковний день пам’яті князя Володимира. Він взявся подолати разноусобицу язичницьких вірувань, запровадив на Русі запозичене з Греції християнство, встановивши єдину державну релігію – фундамент майбутнього об’єднання єдиної Русі з ворогуючих князівств.
У 2010 році пам’ятний День хрещення Русі затверджено законодавчо.

 
До свята бібліотека підготувала книжкову виставку у читальній залі №4 "День хрещення Київської Русі-України".

26 липня, 2016

Бернард Шоу: Пігмаліон свого життя


Джордж Бернард Шоу (англ. George Bernard Shaw) (26 липня 1856 — 2 листопада 1950) — англійський драматург і публіцист ірландського походження, родом з Дубліна, лауреат Нобелівської премії з літератури за 1925, помер в Ейот-Сент-Лоренс, Англія.
Саме Б. Шоу разом із Г. Ібсеном і А. Чеховим був «батьком» гостро соціальної, інтелектуальної драми, «драми ідей». Продовжуючи на новій основі традиції ібсенівського театру, Б. Шоу створив неповторно своєрідну драматургічну систему.
На українській сцені вперше ставив п'єси Шоу Лесь Курбас у «Молодому театрі» («Кандіда», 1918) й Театрі ім. Т. Шевченка («Учень диявола», 1922); пізніше в Театрі ім. І. Франка були виставлені «Свята Йоанна» (1924) й «Учень диявола» (1948).
До 160–річчя від дня народження Бернарда Шоу бібліотека підготувала тематичний список "Бернард Шоу: Пігмаліон свого життя".

21 липня, 2016

Поетка вогняних меж

 
110 років тому, 21 липня 1906-го, народилася Олена Теліга - українська поетеса, публіцист, літературний критик, діячка ОУН.
Важливим моментом на фатальному шляху Олени Теліги до омріяного Києва було рішення «стати українкою». Вона народилася під Москвою, зростала й формувалася у російському середовищі. Її діяльність як члена ОУН, приїзд в окуповану нацистами Україну, перебування у застінках гестапо і, навіть, сама смерть від нацистської кулі були наслідками того зламу, віднайденням життєвого кредо.
У Києві Олена Теліга очолила редколегію літературного додатку до газети «Українське слово» під назвою «Літаври». Вона віддано занурилася у роботу, ретельно відбирала матеріал для свого дітища. Пронімецькі публікації не потрапляли до видання. Та «Літаври» вмовкли, так і не зазвучавши на повен голос…
12 грудня німці арештували редакцію «Українського слова», а «Літаври» заборонили. Світ побачили лише 4 номери літературного додатку. Олена Теліга ще залишалася на свободі. На початку 1942-го розпочалася друга хвиля арештів у Києві. На наполягання друзів, які просили її залишити небезпечне місто, Теліга відповіла, що вона більше не поїде з Києва. Її попереджали про можливий арешт у Спілці письменників, але вона пішла на Трьохсвятительську, бо на неї чекали там люди. Вона відповідала за них. Вона не зрадила себе… У лютому 1942-го нацисти розстріляли мужню жінку разом із її чоловіком Михайлом Телігою у Бабиному Яру.
«Коли ми, поети, пишемо про відвагу, твердість, шляхетність посвяти й цими творами запалюємо та шлемо на небезпеки інших, то як можемо ми самі цього не робити? Справжня поезія – це не видумана комбінація, це виплив душі. Як же ж чутимусь я, коли піду проти своєї поезії? Коли я загину, то знатиму й іншим покажу, що жила так, як хотіла й як повинна була жити, коли ж сидітиму в безпечнім запіллі – це вже буде зрада мене самої!», – писала Олена Теліга.
Українська поетеса, силу слова якої порівнюють із поезією Лесі Українки, за життя не мала виданої власної збірки. Рукописи творів поетки загинули разом із нею, десь за моторошними стінами нацистського гестапо. Копії ж збереглися в учасників підпілля. Перша поетична збірка Олени Теліги «Душа на сторожі» побачила світ в еміграції в 1946 році.

 
До 110-річчя від дня народження Олени Теліги бібліотека підготувала книжкову виставку у читальній залі №2 "Поетка вогняних меж" а також тематичний список "Життя – це боротьба, а боротьба – це справжнє життя".

20 липня, 2016

Таємниці шахового поля

 

Починаючи з 1966 року, у всьому світі 20 липня відзначають Міжнародний день шахів.
Це свято проводиться за рішенням ФІДЕ — Всесвітньої шахової федерації (World Chess Federation, FIDE), заснованої в 1924 році.
Назва гри походить з персидського мови: шах мат — володар помер. Батьківщиною шахів є Індія. Там у V столітті з’явилася попередниця шахів — гра чатуранга. На Русі шахи з’явилися приблизно в 9 (або 10) столітті.
Шахи — це настільна гра на 64-клітинній дошці, на якій розташовуються 32 фігури (по 16 фігур білого і чорного кольору). Грають 2 партнера. Мета гри полягає в тому, щоб поставити мат королю супротивника.

 
 
Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Таємниці шахового поля".

11 липня, 2016

Етнодемографічна картина сучасного світу


Цей день відзначають на згадку про 11 липня 1987 року, коли чисельність населення Землі перевищила 5 млрд. осіб. Дата має на меті загострити увагу на невідкладності та важливості питань, пов’язаних із народонаселенням, зокрема в контексті планів і програм загального розвитку та необхідності пошуків розв’язання цих проблем.
Тема Дня народонаселення 2016 року – розширення прав і можливостей дівчаток-підлітків.
«У цей Всесвітній день народонаселення я наполегливо закликаю всі уряди, ділові кола та громадянське суспільство підтримувати дівчаток-підлітків і вкладати сили й кошти в їх розвиток. Кожна людина повинна мати можливість користуватися благами економічного зростання і соціального прогресу. Спільними зусиллями домагаймося, щоб життя було безпечним та гідним і забезпечувало можливості кожній людині», – зазначено в посланні з нагоди цього дня генсека ООН Пан Гі Муна.
Також цього дня радять приділити увагу довкіллю, оскільки людство весь час перебуває у тісній взаємодії з навколишнім природним середовищем, яке забезпечує нормальну життєдіяльність організму людини.
Згідно з останніми оцінками ООН, зробленими 2015 року, до кінця нинішнього століття населення Землі цілком у змозі досягти позначки в 17 мільярдів.
Швидке зростання населення світу стало у 60-х роках предметом серйозного занепокоєння Організації Об’єднаних Націй. Населення світу з 1960 по 1999 р. збільшилося більш ніж удвічі, перейшовши в жовтні 1999 року позначку в 6 мільярдів. Хоча темпи росту зараз пішли на спад (із 2% до 1,3% в період між 1969 і 1999 роками), абсолютний приріст становить майже 77 млн. людей на рік, причому 95% цього зростання припадає на частку країн, що розвиваються. За прогнозами Організації Об’єднаних Націй, у 2050 р. на землі будуть проживати від 7,9 до 10,9 млрд. людей, а скоріш за все – 9,3 млрд., що залежить певною мірою від ефективності програм планування сім’ї.
Протягом десятиліть Організація Об’єднаних Націй здійснює свою оперативну діяльність у багатьох країнах, що розвиваються. У результаті плідної співпраці різних підрозділів Організації створюють національні статистичні бюро, проводять переписи населення, складають прогнози і поширюють достовірну інформацію.

 
 
Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Етнодемографічна картина сучасного світу".