20 березня, 2017

Світ навколо любові просить

 
На календарі 20 березня, і це означає, що зовсім скоро красуня-Весна порадує нас прекрасною сонячною погодою і яскравими вогниками квітів на полях та клумбах. Але чим же знаменитий сьогоднішній день?
Виявляється, 20 березня багате на свята і радісні події. Сьогодні у всьому світі відзначають Міжнародний день щастя. Цікаво, що пропозиція святкувати такий незвичайний день надійшла з маленької гірської країни Бутан, розташованої в Азії посеред Гімалаїв. Саме жителів цієї держави вважають найщасливішими на планеті.
А ще 20 березня святкують День Землі. Кажуть, його заснував Джон Мортон, відомий громадський діяч з Америки. У 1840-х роках він ініціював масову посадку дерев і чагарників. Так з'явився День дерева як символ дбайливого ставлення до природи, який з часом трансформувався в День Землі.

 
Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Світ навколо любові просить".

18 березня, 2017

День відкритих дверей в університеті

  
Сьогодні Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка гостинно відкрив двері перед майбутніми студентами.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Бібліотека імені М. А. Жовтобрюха підготувала книжкову виставку на якій презентувала видання про наш університет а також наукові і творчі здобутки викладачів університету.

 
 

 
 
 
 
 
Співробітники бібліотеки також роздавали абітурієнтам інформаційні листівки про бібліотеку і запрошували вступати до нашого університету.

17 березня, 2017

Українська Центральна Рада: період становлення

 
Українська революція — низка подій, пов’язаних із національно-визвольною боротьбою українського народу в1917–1921 роках. Поштовхом до початку Української революції стала Лютнева революція в Російській імперії. Загалом Українська революція започаткувала процес формування модерної політичної нації та відродила традицію української державності.
Указом Президента України 2017 рік проголошено роком Української революції 1917–1921 років. Цим указом одним із пріоритетів діяльності органів державної влади на 2017–2021 роки визначено вшанування подій та видатних учасників Української революції 1917–1921 років.

 
Українська Центральна Рада
16 (3) березня в клубі «Родина» Товариства українських поступовців зібралося понад 100 представників київських українських організацій, де й виникла ідея створення Української Центральної Ради. УЦР стала представницьким органом українських демократичних сил та очолила національно-демократичну революцію в Україні. Головою заочно обрали М. Грушевського, який на той час іще не повернувся до Києва з Москви, де він добував своє заслання. Заступниками голови стали Ф. Крижанівський (від кооперативного руху) та Д. Дорошенко (член Товариства українських прогресистів).
100-тисячна маніфестація на Софійській площі
19 березня 1917 року в Києві відбулася 100-тисячна маніфестація, яку ініціювала Центральна Рада та яка закінчилася вічем, що підтримало резолюцію про автономію України. 6–8 (19–21) квітня в Києві відбувся Всеукраїнський національний з’їзд, на якому були присутні близько 900 депутатів від різних українських політичних, громадських, культурно-освітніх та професійних організацій. На з’їзді депутати обговорили різні аспекти національно-територіальної автономії України, ухвалили рішення про створення крайової влади та вироблення проекту автономного статуту України, обрали 118 членів Української Центральної Ради.
ІІ Всеукраїнський військовий з’їзд
Його було скликано з ініціативи Українського генерального військового комітету (УГВК). У Київ, незважаючи на заборону військового міністра Тимчасового уряду О. Керенського проводити форум, прибуло дві з половиною тисячі делегатів, які представляли близько 2 млн військових-українців. Делегати схвалили діяльність УГВК, визначили заходи з українізації військових частин, обрали Всеукраїнську Раду військових депутатів та висунули вимогу негайного запровадження автономії України.
І Універсал УЦР
Появі І Універсалу передували переговори з Тимчасовим урядом, що відбулися в травні 1917 року в Петрограді. Коли вони провалилися, Центральна Рада перейшла в наступ і видала І Універсал, яким заявила про намір проголосити автономію України. 28 (15) червня було створено виконавчий орган влади — Генеральний секретаріат. Тимчасовий уряд було поставлено перед фактом, ігнорувати який стало неможливо. За час, що минув після приїзду української делегації до Петрограда, ситуація кардинально змінилася на користь української сторони. 29 (16) червня Тимчасовий уряд змушений був видати відозву «До українського народу», у якій фактично погоджувався виконувати вимоги, які висунула Центральна Рада.
ІІ Універсал УЦР
Для порозуміння із Центральною Радою Тимчасовий уряд направив до Києва делегацію в складі міністрів О. Керенського, І. Церетелі та М. Терещенка. Під час переговорів 11–13 липня (28–30 червня) вони погодилися визнати виконавчий орган Центральної Ради — Генеральний секретаріат найвищим органом влади в Україні та зі свого боку зажадали від УЦР ввести до її складу представників від національних меншин, які проживали в Україні, — росіян, євреїв та поляків. Їм віддали 30% місць у Центральній Раді, що перетворило її з національної на територіальну представницьку організацію. Було досягнуто угоди про підготовку Статуту автономної України — її тимчасової конституції. Основні домовленості сторін, узгоджені під час переговорів, було зафіксовано у двох паралельних документах: декларації Тимчасового уряду та ІІ Універсалі УЦР, які було остаточно затверджено 16 (3) липня.
Утворення Української Народної Республіки
20 жовтня (2 листопада) в Києві розпочав роботу ІІІ Всеукраїнський військовий з’їзд. На з’їзді один із лідерів українських есерів виступив із критикою з приводу компромісної політики Центральної Ради, а також закликав «утворити власними силами Українську Демократичну Республіку». В. Винниченко заявив, що генеральні секретарі не є чиновниками Тимчасового уряду, а сам Генеральний секретаріат непідзвітний Тимчасовому уряду, а лише українській демократії, що його породила.
ІІІ Універсал УЦР
Центральна Рада 7 (20) листопада ухвалила ІІІ Універсал, у якому йшлося про створення Української Народної Республіки у федеративному зв’язку з Російською Республікою, націоналізацію землі, запровадження 8-годинного робочого дня й державного контролю над виробництвом, розширення місцевого самоврядування, забезпечення свободи слова, друку, віросповідання, зборів, союзів, страйків, недоторканності особи та житла, скасування смертної кари.
ІV Універсал УЦР
11 (24) січня 1918 року Мала Рада ухвалила ІV Універсал, яким було проголошено незалежність Української Народної Республіки. У документі було сказано: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу».
Берестейський мир
27 січня (9 лютого) УНР і Центральні держави (військово-політичний блок в Європі під час Першої світової війни, до якого входили Австро-Угорщина, Німеччина, Османська імперія та Болгарське царство) підписали мирний договір. Кордони між УНР та Австро-Угорщиною збігалися з довоєнними між Російською імперією та Австро-Угорщиною, а в межах передбачуваної Польщі їх мала остаточно визнати спільна комісія на підставі «етнографічних відносин і з узгодненням бажань населення». Сторони висловили бажання жити в мирі й дружбі, відмовилися від взаємних претензій на відшкодування збитків, завданих війною, зобов’язалися відновити економічні відносини, установлювати паритетні курси національних валют, провести обмін військовополоненими та надлишками сільськогосподарських, промислових товарів.
Українська держава
29 квітня Центральна Рада затвердила «Статут про державний устрій, права і вольності УНР». Того самого дня на Всеукраїнському з’їзді хліборобів, який зібрав близько 6,5 тис. делегатів, П. Скоропадського було проголошено гетьманом України.
Український національний союз
На початку серпня українські політичні партії та громадські організації на базі Українського національно-державного союзу створили Український національний союз. УНС проголосив своєю метою утворення суверенної демократичної Української держави парламентського типу, а тактичною лінією — створення єдиного національно-демократичного фронту.
Директорія
13 листопада на засіданні Українського національного союзу було сформовано Директорію в складі В. Винниченка (голова), С. Петлюри, Ф. Швеця, А. Макаренка та П. Андрієвського. До середини грудня війська Директорії зайняли всю територію України, крім Східного Донбасу та міст Приазов’я. 26 грудня Директорія призначила уряд Української Народної Республіки, до складу якого ввійшли представники всіх політичних партій, що об’єдналися в УНС.
Акт злуки
22 січня 1919 року в Києві, на Софіївській площі, було проголошено Акт соборності — возз’єднання УНР і ЗУНР. Хоча Західноукраїнська Народна Республіка й перетворювалася на Західну область УНР, на її території продовжувала функціонувати своя система влади.
У читальній залі №2 розпочався цикл виставок "Україна в огні й бурі революції (1917-1921)".

13 березня, 2017

Макаренкознавчий вимір актуальних питань соціальної адаптації особистості

 

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка розпочала свою роботу XVI Міжнародна конференція "Макаренкознавчий вимір актуальних питань соціальної адаптації особистості", "Всеукраїнські науково-практичні семінари "Управлінська майстерність керівника навчального закладу", "Управління проектами у сфері науки освіти, інновацій та інформатизації", "Управління інноваційною діяльнісю в освіті та у виробництві".

 
 
 
 
 
 
 
 
 
До конференції бібліотека імені М. А. Жовтобрюха підготувала книжкову виставку присвячену Антону Семеновичу Макаренку а також представила наукові та творчі здобутки кафедри педагогічної майстерності та менеджменту.

09 березня, 2017

На струнах Кобзаревої душі


Сьогодні, 9 березня, Україна відзначає 203-й день народження поета, письменника, художника, громадського та політичного діяча, який є національним героєм і символом України, Тараса Григоровича Шевченка.
Попри час, Шевченко не віддаляється, не бронзовіє. Він – апостол правди – живий! У чому криється цей феномен, ця дивна незбагненність? У живому щирому слові Тараса, що іноді бринить як струна, а іноді подібне до гострого важкого меча.
«Кобзар» для українців те саме, що й Біблія. Його загортали у вишитий рушник і зберігали біля образів як святиню. По ньому український селянин, водячи зашкарублим, покрученим від важкої праці пальцем, вчився читати. Вуста старанно шепотіли заповітні прості рядки, а розум осявала істина – «Борітеся – поборете!». Його вчили напам’ять.
Прострілений російською кулею «Кобзар», на якому запеклася кров українського солдата, свідчення того, що Шевченко живий. Він був і є всюди, де були, є і будуть українці. Навіть, у найнесподіваніших місцях і навіть за найнеочікуваніших обставин.

 
Запрошуємо до абонементу художньої літератури переглянути книжкову виставку "На струнах Кобзаревої душі".

07 березня, 2017

Бути жінкою


Весна починається жіночим святом, осяяним світлом усмішок і сонця, наповненим пташиним співом і оберемками квітів.
Протягом тисячоліть жінка виконувала різні ролі в історії людства: причаровувала, закохувала, зігрівала…То своєю ніжністю і красою надихала лицарів, то як Жанна Д’Арк вела за собою цілі нації… Під час світових війн проявляла милосердя і сміливість…
Українська жінка…У кожного народу є святі жіночі імена, які символізують його душу, його совість, духовність, талант, нарешті, визначають і місце в світовій історії.


Про українську жінку сказано і написано немало. Вона надихала і поетів, і малярів, і композиторів – є Музою, Коханою, Матір’ю, великою Трудівницею. Завжди оберігала рід український.

 
 
 
 
 
Вітаємо прекрасну половину людства зі святом жіночності і весни. До свята бібліотека підготувала книжкові виставки а також віртуальну виставку "Коли говорять стихії".

05 березня, 2017

Геніальний байкар

 

Леонід Іванович Глібов або Глібів (нар. 21 лютого (5 березня) 1827, с. Веселий Поділ, Хорольський повіт, Полтавська губернія — пом. 29 жовтня (10 листопада) 1893, Чернігів) — український письменник, поет, байкар, видавець, громадський діяч.
Широке визнання в українській літературі Глібов здобув як байкар. Усього він написав понад сотню творів цього жанру. Перша збірка «Байки Леоніда Глібова», що містила 36 творів, вийшла у Києві 1863, але майже весь наклад її був знищений у зв'язку з валуєвським циркуляром. 1872-го вдалося видати другу, доповнену в порівнянні з першою, книгу байок, а 1882 — третю, що була передруком попередньої. Спроби надрукувати інші збірки Глібову не вдалися — перешкоджали цензурні заборони.

 
До 190-річчя від дня народження Леоніда Івановича Глібова сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Здається, байка просто бреше а справді – правду ясну чеше..." а співробітники читальної зали №2 підготували книжкову виставку "Геніальний байкар".