Сонячний світ дитинства

Марк Твен (англ. Mark Twain), справжнє ім'я: Семюель Клеменс (англ. Samuel Langhorne Clemens; *30 листопада 1835 Флорида, штат Міссурі — †21 квітня 1910) — американський письменник, гуморист, сатирик, публіцист, видавець. Найвідомішими творами є «Пригоди Тома Соєра» та «Пригоди Гекльберрі Фінна».

Вільям Фолкнер писав, що він був «першим по-справжньому американським письменником, і всі ми з тих пір — його наступники», а Ернест Хемінгуей писав, що «вся сучасна американська література вийшла із однієї книги Марка Твена, котра називається «Пригоди Гекльберрі Фінна».

Найбільшим внеском Твена в американську й світову літературу вважається роман «Пригоди Гекльберрі Фінна». Багато хто вважає це взагалі кращим літературним твором, коли-небудь створеним у США [Джерело? 17 днів] . Також великою популярністю користуються «Пригоди Тома Сойєра», «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» і збірник автобіографічних оповідань «Життя на Міссісіпі». Марк Твен починав свою кар'єру з невибагливих гумористичних куплетів, а закінчував повними тонкої іронії нарисами людських звичаїв, гостросатиричними памфлетами на соціально-політичну тематику і філософсько-глибокими й при цьому доволі песимістичними роздумами про долю цивілізації.

Багато публічних виступів і лекцій були втрачені або не були записані, окремі твори й листи були заборонені до друку самим автором за його життя і на десятиліття після смерті.

Твен був прекрасним оратором. Він допоміг створити і популяризувати американську літературу як таку з її характерною тематикою і яскравою незвичайною мовою. Отримавши визнання й популярність, Марк Твен багато часу приділяв пошуку молодих літературних талантів і допомагав їм пробитися, використовуючи свій вплив і придбану ним видавничу компанію.

Твен захоплювався наукою та науковими проблемами. Він дуже дружив з Ніколою Теслою, вони багато часу проводили разом у лабораторії Тесли. У свій твір «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура» Твен ввів подорож у часі, в результаті якого багато сучасних технологій опинилися в Англії часів Короля Артура. Технічні подробиці, які наводяться в романі, свідчать про знайомство Твена з досягненнями сучасної йому науки.

Двома іншими найвідомішими захопленнями Марка Твена були гра на більярді й куріння люльки. Відвідувачі будинку Твена іноді говорили, що в кабінеті письменника стояв такий густий тютюновий дим, що самого господаря майже не можна було розгледіти.

Твен був відомою особою Американської антиімперської ліги, яка протестувала проти американської анексії Філіппін. У відповідь на ці події, в яких загинуло близько 600 чоловік, він написав «Інцидент на Філіппінах», але твір було опубліковано тільки в 1924, через 14 років після смерті Твена.

Час від часу деякі твори Твена заборонялися американської цензурою з різних причин. В основному це пояснювалося активною громадянською та соціальною позицією письменника. Деякі твори, які могли б образити релігійні почуття людей, Твен не друкував на прохання своєї сім'ї. Так, наприклад, «Таємничий незнайомець» залишився неопублікованим до 1916 року. А самою суперечливою роботою Твена, мабуть, була гумористична лекція в паризькому клубі, опублікована під назвою «Роздуми про науку онанізму». Центральна ідея лекції була такою: «Якщо вже потрібно ризикнути життям на сексуальному фронті, то не мастурбуйте занадто багато». Есе було опубліковано лише в 1943 обмеженим тиражем в 50 екземплярів. Ще кілька антирелігійних творів залишалися ненадрукованими до 1940-х років.

До 180-річчя від дня народження Марка Твена бібліотека підготувала книжкову виставку у читальній залі №2 "Сонячний світ дитинства".

135 років від дня народження Олександра Блока

Олекса́ндр Олекса́ндрович Блок (нар. 16 (28) листопада 1880, Санкт-Петербург — † 7 серпня 1921, Петроград) — російський поет, драматург, перекладач.

Перші вірші (1898) написав під впливом Василя Жуковського, Михайла Лермонтова, Афанасія Фета. Друкуватися почав 1903. Збірка «Вірші про Прекрасну Даму» написана в дусі символізму.

Творчість Блока ще за його життя була добре знана в Україні. У 1907 р. на запрошення журналу «В мире искусств» Блок відвідав Київ, де виступив на літературному вечорі в оперному театрі. Українською мовою його твори публікувалися у періодичних виданнях і виходили окремими книжками: поема «Дванадцять» — в Одесі (1918), Харкові та Севастополі (1921), Львові (1922). Серед перекладачів поетичного спадку Блока — В. Сосюра, Д. Загул, В. Бобинський, Д. Павличко (всі — поему «Дванадцять»), П. Тичина (драму «Троянда і Хрест «), М. Рильський, І. Драч, Б. Олійник, Г. Кочур, М. Литвинець, В. Коптілов, Д. Паламарчук та ін.

Бібліотека підготувала книжкову виставку до 135-річчя від дня народження Олександра Блока.

З голосу нашої Кліо

Сьогодні співробітники читальної зали №2 презентували Display – кросинг "З голосу нашої Кліо". Основою для виставки стала книга Михайла Слабошпицького «З голосу нашої Кліо».

У цій книжці розповідається про волхвів і про «Велесову книгу», про доньок Ярослава Мудрого, які стали дружинами європейських володарів, про Євпраксію-Адельгейду, про книжного мужа Іларіона й ігумена Данила, що ходив за далекі моря, про Пересопницьке Євангеліє та про «Слово Данила Заточника», про батальне мистецтво запорожців і каву Юрія Кульчицького, про Юрія Дрогобича й Острозьку та Києво-Могилянську академії… Книжка охоплює період од часів зародження держави Київської Русі до зруйнування Запорозької Січі.

Ви дізнаєтеся про те, як впливали визначні політичні діячі на хід подій та «біографія» мас, а також про те, як події вносили нову несподівану логіку в перебіг людських життів. Отож історія в конкретній долі і конкретна доля в історії.

Книжка складається з біографічних ескізів особистостей, на яких лежить незгасний відсвіт історії. Ескізи увібрали в себе цікавий фактичний матеріал і відзначаються белетристичною легкістю його викладу.

Тут сконцентровано багато цікавого, а подекуди – малознаного й сенсаційного матеріалу з національної історії, тому книжка стане в пригоді і п’ятикласникам, і десятикласниками, і абітурієнтам, і безумовно, їхнім батькам. Це справді важлива лектура для всіх, хто цікавиться українською історією.

Запрошуємо всіх ознайомитися з цікавою виставкою до читальної зали №2.

Метою «Display – кросингу» є популяризація такого напряму бібліотечно-інформаційної роботи як організація книжкової виставки, акцентування уваги на розробці її дизайну, сприяння професійному спілкуванню та обміну досвідом з даного питання між фахівцями з метою удосконалення виставкової діяльності, пошуку нових ідей та форм.

Над білим янголом скорботи - незгасний духу смолоскип

Голодомо́р 1932–1933 років — акт геноциду українського народу, здійснений керівництвом ВКП(б) та урядом СРСР у 1932–1933 роках, шляхом організації штучного масового голоду, що призвів до багатомільйонних людських втрат у сільській місцевості на території Української СРР та Кубані, переважну більшість населення якої становили українці. Викликаний свідомими і цілеспрямованими заходами вищого керівництва Радянського Союзу і Української СРР на чолі зі Сталіним, розрахованими на придушення українського національно-визвольного руху і фізичного знищення частини українських селян.

У дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. 24 країни офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Відповідно до соціологічного опитування, проведеного 2010 року, 60% громадян України вважають Голодомор геноцидом.

2003 року Український парламент назвав, а 2006 — офіційно визнав Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР, а саме генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна, секретарів ЦК ВКП(б) Лазара Мойсейовича Кагановича та Павла Постишева, голову Раднаркому СРСР В'ячеслава Молотова, генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, голову Раднаркому УРСР Власа Чубара і констатував, що за даними науково-демографічної експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3 мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства було визначено, що втрати українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб.

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті пройшов захід, який нагадав про страшну сторінку історії нашої держави.

Також запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Голгофа голодної смерті".

Вирішення конфліктів без насильства

Сьогодні, 25 листопада, світ відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками.

Це найпоширеніше порушення прав людини в світі. Жорстоке поводження забирає більше життів і набагато частіше перетворює жінок у інвалідів, ніж онкологія, малярія, дорожньо-транспортні пригоди та військові дії разом узяті.

17 грудня 1999 Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем ​​боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Історичною передумовою Дню стала подія, що відбулася в 1961 році в Домініканській Республіці. За наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо (Rafael Trujillo) були по-звірячому вбиті три сестри Мірабал (Mirabal sisters), які були політичними активістками.

У червні 1991 року Центр жіночого глобального лідерства та учасники Форуму з питань жінок, насильства та прав людини з 20 країн світу запропонували щорічно з 25 листопада по 10 грудня проводити акцію 16 Днів проти гендерного насильства. З того часу понад 1000 організацій та осіб з понад 100 країн щорічно проводять акції в рамках однойменної кампанії, закликаючи до припинення усіх форм насильства проти жінок. З 2000 року цю ініціативу підтримує і Україна.

Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Вирішення конфліктів без насильства".

Євген Положій презентував свою книгу «Іловайськ»

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка письменник Євген Положій презентував свою книгу «Іловайськ».

Євген Положій – український письменник, журналіст, громадський діяч та головний редактор сумської газети «Панорама».

 

 

Роман «Іловайськ» вийшов наприкінці серпня 2015 року. Це розповідь про війну без прикрас. Текст побудовано на реальних подіях. Як зазначає видавництво «Фоліо», свої історії авторові розповіли близько 100 очевидців подій минулого року – бійці добровольчих батальйонів «Донбас», «Дніпро-1», «Херсон», «Миротворець», «Дніпро-2», «Кривбас», 42-го батальйону територіальної оборони, солдати та офіцери 17-ї танкової бригади, 51-ї, 92-ї, 93-ї бригад ЗСУ, прикордонники Сумського пересувного загону. Деякі з цих розповідей увійшли до книги.

Євген Положій писав роман одразу двома мовами: оповіді очевидців автор записував тією мовою, якою говорив респондент, відтак перекладав їх. Таким чином, книга має дві повноцінні авторські версії – українську та російську.

Як наголошує автор, в романі немає – та й не може бути – прямої відповіді на запитання, хто винен у цій трагедії. Шукати таку відповідь мусять військова прокуратура, слідча комісія Верховної Ради та історики-документалісти.

Дякуємо автору за цікаве спілкування.

Яскрава зіронька Марія

Марія Костянтинівна Башкірцева (*23 листопада 1858, Гавронці, Полтавський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія— †31 жовтня 1884, Париж) — французька художниця українського походження, майстер жанрового живопису; автор знаменитих Щоденників.

Марія Башкірцева народилася в маєтку Гавронці (Гайворонці) недалеко від Полтави (тепер Диканського району Полтавської області), в сім'ї місцевого предводителя дворянства. Дитинство Марії пройшло в селі Черняковка (володіння полковника Черняка), по сучасному адміністративному діленню — Чутовського району Полтавської області. Після того, як батьки розійшлися, знаходилася під опікою діда, генерала П.Г. Башкірцева. З дитинства маючи слабке здоров'я (хворобу легень), в 1870 р. була відправлена на лікування до Ніцци, повертаючись в рідні місця на літні місяці.

У 1872 р. разом з матір'ю оселилася в Ніцці. Була обдарованою і неординарною індивідуальністю. Одержала блискучу освіту. Виявила свої здібності в багатьох галузях. Мала вокальний талант, але втрата голосу через хворобу перекреслила артистичну перспективу.

У 1876 р. серйозно зайнялася малюнком і живописом. Попри заборону лікарів, залишила теплу Італію і перебралася до Парижу. Влаштувавшись у 1877 році в Парижі, Марія вивчає живопис в «Академії Р.Жюльєна», одному з небагатьох подібних учбових закладів, що приймали жінок, отримавши особливий вплив Ж.Бастьєн-Лепажа, який був одним з її наставників. Побувала в Італії, Іспанії і Германії, тричі (1876, 1881, 1882) приїжджала до Росії – на Україну, до Петербургу і Москви. З 1880 р. виставляла свої роботи в паризькому Салоні, користуючись зазвичай псевдонімом «Марі Костянтин Рюсс».

В силу соціальних обставин М. Башкірцева була ізольована від прогесивного мистецького середовища Франції того часу (живучи в Парижі, вона нічого не знала про імпресіоністів). Вимушена самостійно шукати власний мистецький шлях, М. Башкірцева звернулася до мистецтва життєвої правди. Прикладом і авторитетом став для неї провідний представник французького побутового жанру Ж. Бастьєн-Лєпаж, в якого була закохана. Темами її полотен стали буденні життєві сцени, характерні образи сучасників: «В студії Жюльєна» (1881 р.), «Мітинг» (1884 р.), «Лавка на заміському бульварі» (1884 р., не закінч.).

У 1880 р. Башкірцева помістила в газеті «La Citoyenne» («Громадянка») статтю в захист жіночого рівноправ'я. Наїцікавіший величезний щоденник, який вона вела з дитинства по-французьки (1872–1884; опублікований, хоча далеко не повністю, в Парижі в 1887; перший російський переклад вийшов в 1902). Щоденник пройнятий тонким психологізмом, романтичним «жаданням слави» і разом з тим трагічним відчуттям приреченості.

[Автопортрет з палітрою. 1880, приватна колекція] На початку XX століття ця книга була дуже популярна в Росії, а найвідомішою прихильницею творчості і особи Башкірцевої була Марина Цветаєва, що в молодості переписувалася з матір'ю Башкірцевої (померла в 1920-х роках) і присвятила пам'яті Башкірцевої свою першу збірку віршів «Вечірній альбом». Марія Башкірцева, звичайно, щира в щоденнику, вона малює себе такою, яка вона є. Її не можна назвати талановитою, обдарованність — ось її блиск. Але жахливий егоїзм під блискучою прекрасною зовнішністю. Якщо дати прочитати цю книгу ченцеві, він скаже: „Заблудша, нещасна душа“ — і, мабуть, буде правий. Гірко бачити, як захоплюються у наш час подібними книгами.

У 1980-х роках в Національній бібліотеці був виявлений оригінальний текст щоденника, що раніше вважався втраченим. При його вивченні виявилося, що велика частина щоденника Башкірцевої невідома публіці, а вже опублікована містить ряд лакун і явних спотворень (у тому числі і рік народження художниці), внесених сім'єю, що не бажала оголошення своїх сімейних таємниць. Нині йде публікація повного тексту щоденника французькою мовою, а також його англійського перекладу (доступна перша частина під назвою «I Am the Most Interesting Book of All». Очікується також вихід другої частини англійського перекладу під робочою назвою «Gloria Cupiditas»). Повне видання по-новому розкриває особу Башкірцевої, а також освітлює життя епохи.

[М. Башкірцева. В ательє. Зберігається у Дніпропетровську] Оригінальні роботи Башкірцевої нині є рідкістю, з огляду на те, що велика їх частина загинула під час Другої світової війни при бомбардуванні Гавронців. Картини Башкірцевої, з домінуючими в них фігурами-уособленнями, вирішені у дусі символізму, подібно до Дощової парасольки (1883, Російський музей, Петербург), де простий мотив дівчинки під парасолькою виглядає як буденна таємниця, Весні (1884, там же), спорідненій поетичним селянським творам Бастьєн-Лепажа, або Голої, такої, що сидить верхи на стільці напроти скелета (1880-і роки, музей д"Орсе, Париж). Наївно-гордим чистолюбством вражає Автопортрет з палітрою і арфою (1883, Художній музей, Ніцца). Також Башкірцева виступала як скульптор (Навзікая, 1882, музей д"Орсе, Париж).

Серед її поклонників були Гі де Мопассан, що безуспішно добивався її любові. До цього ж періоду (1884) відноситься її відоме листування з ним і близьке знайомство із знаменитим французьким художником Бастьєн-Лепажем.

Останні роки життя вона важко хворіє на туберкульоз. Померла Башкірцева від туберкульозу у віці 26 років в Парижі 31 жовтня 1884 р. Ховали Марію в білому одязі, труну в білому оксамиті серед білих квітів везли на білій колісниці шестеро білих коней. Дівчину з полтавського села поховали на паризькому цвинтарі Пассі, далеко від землі, що народила її й обдарувала непересічним талантом. Рік потому в Парижі відкрилася виставка, на якій було представлено 150 картин, малюнків і скульптур М. Башкірцевої. Виставка зібрала тисячі відвідувачів; про неї написали усі газети. Критика порівнювала талант молодої художниці зі спалахом яскравої зірки, що згоріла в одну мить. Ім'я Марії Башкірцевої стало знаменитим. Мавзолей Марії Башкірцевої, побудований Емілем Бастьєн-Лепажем, братом художника і знаменитим французьким скульптором, є також місцем поховання багатьох інших членів сім'ї Башкірцевих-Бабаніних. Там же зберігаються деякі картини Башкірцевої, зокрема одна з останніх робіт «Святі дружини».

Бібліотека підготувала книжкову виставку "Яскрава зіронька Марія" і тематичний список "Світло далекої зірки".

Живі України, і слава, і воля

Доленосні події, що відбулися в Україні восени 2004 та на зламі 2013/2014 років, назавжди увійшли в генетичну пам'ять нашого народу, стали підтвердженням того, що українці є сильною, глибоко патріотичною нацією з високим почуттям гідності та незламним духом свободи.

Українці довели світові, й передусім – собі, що є могутнім народом, об’єднаним спільним минулим, турботою про сьогодення та відповідальністю за майбутнє.

До свята бібліотека підготувала книжкову виставку "Живі України, і слава, і воля".

У центрі Всесвіту – дитина

Яка б не була розумна і талановита дитина, вона все ж потребує дорослу опіку й увагу, турботу, любов, захист і постійну підтримку. Ми люди і зовсім нелюдяно відмовляти нашим дітям у всьому цьому, особливо враховуючи ті реалії, які вперто супроводжують нас у нашому непростому світі.

Свято - Всесвітній день дитини виникло в середині минулого століття, а саме в 1954-му році, коли Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй затвердила свою резолюцію No 836 (IX), рекомендувавши всім країнам відзначати цей день, починаючи з 1956-го року. Так зараз виник Міжнародний день захисту дітей, який відзначається 1-го червня. Пізніше, 20-го листопада 1959-го року прийняли «Декларацію прав дитини». Потім, в 1989-му році, також 20-го листопада всесвітнім співтовариством була прийнята «Конвенція прав дитини» та питання з єдиної для всіх датою святкування цього дня було вирішено само собою.

У світі –понад 2 мільярди дітей, 8 мільйонів з яких –це маленькі українці. Кожен з них народжується з правам

и. Кожна дитина має право на освіту, право на здоров’я і належну медичну допомогу, право на ім’я та громадянство. Кожна дитина має право зростати у турботливому родинному середовищі та бути захищеною від жорстокого поводження та насильства. Ці та інші права передбачені Конвенцією про права дитини, яка була прийнята резолюцією 44/25 Генеральної асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Саме тому, щорічно, 20 листопада світова спільнота святкує Всесвітній день дитини. Ця конвенція є основним міжнародним документом із захисту прав дітей. 193 країни, крім США та Сомалі, ратифікували конвенцію ООН про права дитини.

Тепер в офіційних документах всесвітньої організації об’єднаних націй фігурує саме ця дата. Метою святкування Всесвітнього дня дитини є привернення уваги широкої громадськості, організацій та урядових установ до питань, спрямованим на практичну реалізацію заходів щодо забезпечення благополуччя дітей в усьому світі. Актуальність проблем дитинства залишається високою, на жаль і до цього дня. Численні заходи та дії, навіть на законодавчому рівні, не в змозі повністю вирішити весь комплекс цих проблем, так як вони лежать швидше в моральній площині людського світогляду. Однак завдяки постійним загальним зусилям і заходам, що вживаються, йде успішне сприяння підвищенню активності у вирішенні безлічі з існуючих і виникаючих проблем нашого підростаючого покоління.

Україна взяла на себе ряд зобов’язань з покращення добробуту дітей, зокрема, підписавши Конвенцію ООН про права дитини. 27 лютого 1991 року Верховна Рада України ратифікувала цю Конвенцію постановою No789XII (78912), яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року. Крім того, у 2003 та 2005 роках Верховна Рада України ратифікувала два факультативні протоколи до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції, дитячої порнографії та щодо участі дітей у збройних конфліктах.

Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "У центрі Всесвіту – дитина".

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка Інститут педагогічної україністики провів розширене засідання наукової ради, присвячене Іванові Котляревському.

 

Бібліотека підготувала книжкову виставку присвячену Івану Петровичу Котляревському.

І.П. Котляревський – педагог, зачинатель нової української літератури й нової української літературної мови, українського театру, найвизначніший культурно-освітній діяч свого часу (1769–1838). І.П. Котляревський – новатор у пізнанні основ педагогіки, великий патріот України, одним із перших довів право України на «імення, мову, віру, вид», потребу виховання молоді на національних ідеях і традиціях. 

Значення автора безсмертної «Енеїди» полягає в тому, що він безпосередньо творив український педагогічний простір, в основі якого глибинне вивчення життя народу, його загальнопедагогічного досвіду.

Країна ФІЛОСОФІЯ

У 2002 році на 33-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі було встановлено нове свято - Всесвітній день філософії. Метою проголошення цього дня стало прагнення залучити суспільство до багатства філософської думки, познайомити з спадщиною великих філософів, висвітлити новіше ідеї, концепції.

Проводиться це свято в третій четвер листопада. День філософії відзначають у всіх країнах, які є членами ЮНЕСКО, а їх більше 70.

Тому більшість заходів, підготовлених до цього дня, проводяться саме на міжнародному рівні. Кожен рік організатори святкових церемоній вибирають певну тему, яка є ключовою, і на яку орієнтовані всі святкові заходи. Популярним способом святкування цього дня є міжнародні фестивалі, де присутня унікальна можливість для кожного - познайомитися з культурно-філософською спадщиною різних національностей, розкрити свої ідеї і, можливо, втілити в реальність свої мрії.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Країна ФІЛОСОФІЯ".

Михайло Андрійович Жовтобрюх: людина, педагог, учений

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка відбулися урочистості з нагоди 110-річчя від дня народження Михайла Жовтобрюха.