30 червня, 2017

Генерал-хорунжий Роман Шухевич


Сьогодні виповнюється 110 років з дня народження провідника Української повстанської армії Романа Шухевича.
Нагадуємо декілька маловідомих фактів з життя цієї непересічної особистості.

1. Шухевич - музикант і танцюрист

Роман Шухевич народився 30 червня 1907 року у відомій в Галичині родині. Прадід Романа Йосип Шухевич перекладав з латини на українську твори Вергілія, з німецької - Шульце, Гердера та Шіллера, з англійської - Вальтера Скота. Дід майбутнього головнокомандувача УПА був науковцем, відомим дослідником Гуцульщини. Родина подбала, аби малий Роман отримав гідну освіту, яка включала не лише академічні науки, але й музику. Роман Шухевич заочно навчався в музичному інституті імені Лисенка за класом фортепіано.
У студентські роки у Львові Роман грав у студентському квартеті "Ревелєрси Євгена" ("Львівські ревелєрси"). Одним з солістів квартету був рідний брат Романа Юрій, пізніше, у 1941-му, закатований більшовиками. Брати навіть виступали спільно у Львівському оперному театрі.
Розповідають, що Роман полюбляв грати на фортепіано і робив це за кожної слушної нагоди. Як зазначали квартиранти родини Шухевичів, коли в домi починалися суперечки, Роман сідав за фортепіано і грав і співав з "Наталки Полтавки": "Де згода в сімействі, там мир і тишина". Після цього сварки вщухали.
Одного разу молодий Шухевич грав на фортепіано на вечірці в одному карпатському містечку. Інструмент позичили в одної родини та привезли на возі, але назад коштовне фортепіано пошкодували трясти на возі, тому понесли просто на руках. Понесли разом зі стільцем, на якому сидів Шухевич, який продовжував грати всю дорогу.
Роман Шухевич також вважався добрим танцюристом. За словами його друзів, він закінчив курс народних танців відомого у Львові хореографа Василя Авраменка.

2. Шухевич - польський вояк

Свої воєнні університети генерал-хорунжий УПА починав як звичайний рядовий гарматник в польському війську. У 1928-29 роках Шухевич проходив строкову службу в артилерійській частині у Володимирі-Волинському. Як здібний юнак, Шухевич навіть навчався в так званій підстаршинській школі, але через участь в українській націоналістичній організації вважався неблагонадійним, тому не зміг завершити навчання і так і залишився рядовим.
Після завершення строкової служби Шухевич деякий час жив у Данцигу (нині - польський Гданськ), що мало тоді статус "вільного міста" між Польщею та Німеччиною. Там він продовжив військовий вишкіл в осередку Української військової організації, заснованої Євгеном Коновальцем, з яким був особисто знайомий, адже останній був квартирантом родини Шухевичів у Львові і багато спілкувався з юним Романом.

3. Шухевич - копірайтер

В 1930-х роках у Львові Шухевич, який до того встиг відсидіти в польській в'язниці за українську націоналістичну діяльність, відкрив власний бізнес - рекламну компанію "Фама", яка досить успішно працювала та давала змогу заробити як на життя, так і на підпільну діяльність ОУН.
"Фама" відзначилася креативним підходом до реклами, не гребувала еротичними (як для пуританських 1930-х) сюжетами та оригінальними акціями. Зокрема, одного разу працівники "Фами" поширили в львівських ЗМІ плітки, що в певний час одна жінка вкоротить собі віку, стрибнувши з даху готелю "Жорж". Коли в визначене місце збіглися репортери, з даху впала лялька жінки з рекламою.
Окрім газетної реклами "Фама" активно працювала на ринку крамничних вітрин, заробляла рекламою на трамвайних стовпах, тощо. З часом справи пішли настільки добре, що в останні роки існування компанія вийшла на ринки Угорщини та Німеччини. При цьому Шухевич весь час вів чорну бухгалтерію і щомісяця перераховував чималі кошти на потреби українського підпілля.

4. Шухевич - "антисеміт"

Як і годиться людині, на яку російська пропаганда навісила ярлик "фашиста", фактів антисемітизму з боку Романа Шухевича не спостерігається. Навіть навпаки. Навіть в його фірмі "Фама" працював єврей - такий собі Левко Берлін, жодної упередженості до національності якого помічено не було.
Більше того, під час німецької окупації дружина Шухевича Наталя переховувала у Львові від нацистів єврейську дівчинку Ірину Райхенберг. Як розповідав син Романа Шухевича, народний депутат Юрій Шухевич, Ірина була дитиною сусідів Шухевичів Вольфа і Ружі Райхенберг. Їхню старшу дочку німці розстріляли в 1942 році. Така ж доля чекала і на молодшу, якби її не прихистила Наталя Шухевич.
За допомоги Романа Шухевича дівчинці зробили фальшиві документи на ім'я українки Ірини Василівни Рижко. З цими документами дитину переправили до сирітського притулку в греко-католицькому монастирі, де Ірина жила до кінця війни. Померла Ірина Райхенберг 2007 року в Києві.

5. Шухевич - курортник

Наприкінці 1940-х років здоров'я Романа Шухевича почало здавати, і йому довелося звертатися до лікарів. Це було вкрай небезпечно, адже командир УПА перебував на нелегальному становищі, був оголошений у всєсоюзний розшук, і будь який "вихід в люди" міг закінчитися арештом. Тим не менш Шухевич з підробними документами та у вигляді "бухгалтера з молочарні" звертався до лікарів. У командира діагностували міокардит, гіпертонію та ревматизм.
Від усіх цих недугів Шухевич вирішив лікуватися там, де його найменше шукатимуть - в санаторіях Одеси. Разом зі своєю зв'язковою Галиною Дідик Шухевич 1948 року вирушив до "Лермонтівського" санаторію Одеси під виглядом вчителя Ярослава Польового та Ганни Хом'як. В санаторії найбільш розшукуваний в СРСР буржуазний націоналіст зі своєю зв'язковою лікувалися протягом півтора місяця у найкращих лікарів. При цьому Шухевича та Дідик тимчасово прописали за підробними документами, фото в яких було ідентичне тому, що розповсюджувало МДБ в орієнтуванні на розшукуваного "ворога народу".
Більше того, кардіограму провіднику УПА робили у радянському військовому шпиталі. "У той час не було в санаторіях апаратів, щоб робити кардіограму. Був він тільки в якійсь військовій частині. Я пішла туди попроситися, але мені сказали, що вони так нікому не роблять. Але коли почули, що ми галичани, що я приїхала з хворою людиною зі Львова, дуже прихильно поставилися і зробили кардіограму", - згодом писала Дідик у спогадах.

6. Смерть та могила Шухевича

Роман Шухевич, який рекордно довго з усіх командирів антирадянського підпілля переховувався від органів нацбезпеки СРСР, загинув 5 березня 1950 року - рівно за три роки до смерті Сталіна - у селі Білогорща (нині район Львова) в будинку вчительки Ганни Конюшек. Загалом в облаві на командуючого УПА було задіяно близько тисячі вояків Міністерства державної безпеки СРСР. Коли до будинку зайшли МДБісти, Шухевич, хоча і мав теоретичну можливіть відсилітися в добре замаскованій криївці, вирішив прориватися з боєм. Вбивши майора МДБ Ривенка, командир УПА вже на виході з будинку отримав автоматну чергу в груди. Після чого застрелився, аби не потрапити до ворога живим. В офіційному звіті було записано, що вбив Шухевича один з сержантів, які оточили будинок.
Тіло провідника привезли до Львівського обласного управління МДБ, де його показали людям, які особисто знали генерала УПА і могли його упізнати. Всі підтвердили, що вбитий саме Шухевич. "Батько лежав на соломі у вишитій сорочці, на правій стороні обличчя було видно слід кулі, а під груддю було три рани, на голові поруч із кульовим отвором обпалене волосся. "Значить, застрелився", - подумав я", - так описав Юрій Шухевич свою останню "зустріч" з батьком.
Що сталося з тілом Шухевича наразі достеменно не відомо. Пошуки місця поховання командувача УПА тривають уже багато років. За однією з версій, тіло командира УПА було спалене біля села Гуків у Хмельницькій області. Зараз там споруджено пам'ятний хрест.
До 110-річчя з дня народження Романа Шухевича сектор культурно-просвітницької роботи підготував тематичний список "Генерал-хорунжий Роман Шухевич".

Архітектура - окраса України


В указі Президента України № 456/95 від 17.06.1995 сказано: «Встановити День архітектури України, який відзначати щорічно 1 липня, – у Всесвітній день архітектури».
Всесвітній день архітектури заснований Міжнародним союзом архітекторів, що виник у 1946 році, після Другої світової війни, коли потрібно було піднімати з розвалин міста, відновлювати підприємства, відтворювати пам’ятники архітектури.
Архітектура України різноманітна, говорять, що вона «озвучена дзвонами». Храмове будівництво, історія якого - тисячоліття - це «кам'яний літопис», що відображає злети і падіння, війни і періоди духовного зростання від Київської Русі до наших років.
Старовинні храми несуть риси впливу візантійського та романського стилів, готики, бароко та ренесансу. Але в розмаїтті шкіл, епох і стилів власне обличчя українського зодчества унікально. У багатьох містах можна бачити старовинні будівлі, що є сусідами з шедеврами нової архітектурної думки. Особливо це помітно в столиці - неповторному Києві.
У саме ж свято, згідно з Указом глави держави, проходить церемонія вручення Державних премій України по архітектурі.

 
Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Архітектура - окраса України".

29 червня, 2017

27 червня, 2017

Меморіальна колекція Петра Голубовського у фондах бібліотеки


Петро Васильович Голубовський (16.06.1857 – 18.03.1907) – професор Київського університету св. Володимира, послідовник київської школи істориків В. Б. Антоновича.
Петро Голубовський – автор низки праць, написаних на основі літописних та архівних джерел, присвячених питанням про кочове населення території степової України, про історичний розвиток її князівств.
Серед праць: «История Северной земли до половины ХIV столетия» (1881) «Печенеги, торки и половцы до нашествия татар. История южнорусских степей ІХ–ХІІІ вв.» (1884) Також автор праць з історико-бібліографічної тематики, зокрема – про нові видання та дослідження, які стосуються давньоруської історії.
Протягом 1882–1897 рр. співпрацював з істориками, вченими, літераторами в часописі «Киевская старина», де вміщені його 72 публікації: це статті і рецензії на історичні праці.
В результаті дослідження фонду рідкісних книг виявлено книжки з власним написом «П.Голубовський», які його родина передала до фонду бібліотеки Полтавського педагогічного інституту в 1918 р. Була проведена атрибуція та бібліографічний опис книг, складена картотека особистої бібліотеки П. В. Голубовського.

 
Завершальним етапом роботи став бібліографічний покажчик "Петро Васильович Голубовський". Також запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Меморіальна колекція Петра Голубовського у фондах бібліотеки ПНПУ".

Конституційні основи держави


Щорічно День Конституції України відзначається 28 червня. Власне, саме ця дата стала визначною для нашої країни у 1996 році, коли Верховною Радою була прийнята перша Конституція незалежної України.
Після тривалої і ретельної роботи над головним Законом країни, врахування зауважень Президента України, обговорення всіх спірних статей проекту, в ніч з 27 на 28 червня 1996 року, Верховна Рада України прийняла Конституцію. Головний Закон країни визначив правові основи незалежної України, її територіальну цілісність і суверенітет, принципи організації вищих органів держави і місцевого самоврядування, а також права і свободи людини і громадянина.
Відповідно до Конституції, день прийняття головного Закону країни є державним святом.

 

Вітаємо всіх зі святом і запрошуємо до бібліотеки переглянути книжкові виставки:
  • абонемент наукової літератури "Конституція України: розуміти та дотримуватися";
  • читальна зала №4 "Конституційні основи держави".

23 червня, 2017

Однині самі будемо творити наше життя


10 (23) червня 1917 року Центральна Рада проголосила Перший Універсал, яким було заявлено автономію України у складі тоді ще Російської імперії.
Перший Універсал Української Центральної Ради (УЦР), проголошений 10 червня (23 червня за новим стилем) 1917 року. Так виглядав текст, надрукований офіційно в друкарні УЦР у перший же день його ухвалення.

 
( I ) Універсал Української Центральної Ради до українського народу, на Україні й по-за Україною сущого
Народе Український! Народе селян, робітників, трудящого люду!
Волею своєю ти поставив нас, Українську Центральну Раду, на сторожі прав і вольностей Української Землі… Твої, народе, виборні люде заявили свою волю так:
Хай буде Україна вільною. Не одділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на свої землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Вкраїні, мають право видавати тільки наші Українські Збори.
Ті ж закони, що мають лад давати по всій російській державі, повинні видаватися у Всеросійськім Парламенті.
Ніхто краще нас не може знати, чого нам треба і які закони для нас луччі…

 
Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Однині самі будемо творити наше життя".

Молодь - майбутнє України

 

День молоді – це справжнє свято творчості й натхнення, енергії і запалу, пізнання і самоствердження. Адже юність – це час пошуків, відкриттів, реалізації найсміливіших планів.
День молоді встановлений Указом Президента України № 323/94 від 22 червня 1994 року, Указом Президента від 27 червня 2008 року № 599 «Про День молодіжних та дитячих громадських організацій» та Указом № 600/2011 «Про внесення зміни до Указу Президента України від 27 червня 2008 року № 599» і відзначається щорічно в останню неділю червня.
Саме молодь, сьогоднішні учні, студенти, молоді працівники, підприємці, науковці, сьогодні визначають шляхи розвитку України – від Революції гідності, захисту Батьківсщини до утвердження європейських цінностей і норм життя.

 
Щиро вітаємо сміливих, творчих молодих із цим чудовим святом! Бажаємо вам успіхів у втіленні сміливих планів та справ! А також запрошуємо переглянути книжкові виставки до свята.

21 червня, 2017

Життя - вічний злет


Ім'я нашого земляка Юрія Кондратюка золотими літе­рами написане в залі слави Космічного музею НАСА в США (Аламатордо). Його ім'ям у світовій науці названо трасу, яка вперше привела людину на Місяць, і кратер на зворотному боці цього супутника Землі.
Справжнє ім'я вченого - Олександр Гнатович Шаргей. Народився він у Полтаві на вул. Стрітенській, 4.j Виховувався у бабусі й нерідного діда.
Коли настав час іти до гімназії, то його прийняли від­разу ж у третій клас, такі знання продемонстрував. Ще в гімназії він завів спеціальний зошит і записував у ньому свої перші космічні проекти. У той час літали на де­рев'яних літаках, які називали "етажерками", а гімназист Олександр Шаргей уже посилав подумки в космос ракету власної конструкції. Принципову схему відокремлення, а після відвідин Місяця, й стикування посадочно-злітного мо­дуля з кораблем-маткою Сашко придумав у сімнадцять - у 1914 р. Він зробив це абсолютно самостійно, не знаючи на­віть праць Ціолковського.
Після гімназії продовжив навчання в політехнічному інституті Санкт-Петербурга. У 1916 р. студента Олександра Гнатовича Шаргея мобі­лізують у діючу армію. Ішла Перша світова війна. Замість вищої математики він мусив проходити військову науку в школі прапорщиків.
Перед відправленням на фронт у квартирі мачухи, яка жила в Петербурзі, Олександр ночами доповнює свої "кос­мічні зошити". Біля космічного апарата розгортаються дзеркала з приймачами концентрованого сонячного тепла, завдяки яким вода розкладається на кисень і водень та пе­ретворюється на пальне.
На Закавказькому фронті теоретик космонавтики ко­мандує кулеметним взводом. А в державі починається рево­люція, що переростає в громадянську війну. Фронт розва­лився, і прапорщик Шаргей повертається додому.
Але по дорозі його мобілізують до війська генерала Корнілова, а по приїзді в Київ - до Денікіна. Олександр тікає й довго переховується, бо для нової влади він - класовий во­рог, офіцер-золотопогонник. У цей час працює чорноробом, кочегаром. Жив дуже бідно: ходив у одному чоботі й одно­му черевику, але це для нього нічого не значило. Ховаючись у льоху, на основі старих зошитів продовжує працювати, конкретизуючи свої ідеї. Розробляє багатоступеневу ракету, скафандр, керування ракетою за допомогою гіроскопа...
Цей рукопис, весь у машинному мастилі, згодом потра­пив у Бібліотеку Конгресу США, звідти - у проект "Аполлон" і відкрив людству дорогу на місяць.
Шлях до вищої освіти було закрито. Життя юнака і його близьких у ті часи постійно перебувало під загрозою, тому, щоб убезпечити пасинка від червоного терору (а та­кож і себе з дочкою), мачуха вмовила його змінити пріз­вище. Так у 1921 р. зник Олександр Шаргей і з'явився Юрій Кондратюк. Таємниця справжнього імені Ю. Кондратюка зберігалася аж до 1977 p., коли його сестра Ніна Шаргей перед смертю дала письмові показання комісії ЦК КПІУ.
Якби не ці трагічні обставини, життя Олександра Шаргея могло скластися інакше. Надісланий до Москви рукопис одержує блискучу рецензію як нове слово у сві­товій науці про космічні польоти, але видати книгу свого життя мусить за власний кошт.
Він робить винаходи не тільки в галузі космонавтики, а й у пошуку альтернативних джерел енергії, у будівництві величезного елеватора без цвяхів. До речі, за остан­ній проект його звинуватили в шкідництві, посадили в тюрму, а згодом перевели в проектне бюро, так звану "шарашку". Тут він перемагає на конкурсі два спеціалізо­вані наукові інститути своїм проектом вітрової елек­тростанції. Ним зацікавився сам нарком важкої промис­ловості Серго Орджонікідзе й домігся, щоб Кондратюка звільнили достроково. Дорогою до Харкова учений зу­пиняється в Москві, де зустрічається із Сергієм Корольовим, який запропонував йому вакантне місце голов­ного теоретика ГІРДу - майбутньої колиски радянської космонавтики.
Для розробки проекту Кримської вітрової електростан­ції і виготовлення робочих креслень Харківська проектна група була переведена в Москву, де створюється проектна контора з виконання даного завдання. Головним інженером було призначено П. К. Горчакова, його заступником – Ю. Кондратюка, крім того, входили інженери М. В. Нікітін, Б. Злобін, К. Н. Шаманський. Вони були помічниками і друзями Юрія Васильовича до самого початку війни.
При розробці проекту ВЕС упроваджено багато нових конструктивних рішень у будівельних конструкціях, у синхронності роботи механізмів, а також вирішено питан­ня паралельної роботи ВЕС із місцевою електромережею. Тяжко було, але робота просувалася успішно.
У 1936 р. почали практичне впровадження робочих креслень: на пагорбі Бедене-Кир спорудили підп'ятник, у який передбачалось установити поворотну башту ВЕС. Неприємність виникла раптово. 18 лютого 1937 р. трагіч­но загинув головний куратор - керівник і помічник нар­ком Серго Орджонікідзе.
Проект і будівництво Кримської ВЕС законсервували, а проектну групу пере­формували в проектно-експерименталь­ну контору зі створення малопотужних вітрових електроустановок, начальником призначили Ю. Кондратюка. Тут він пропрацював до початку війни.
Через багато років інженери М. В. Нікітін і Б. Злобін заклали у проект будів­ництва Останкінської вежі багато кон­структивних рішень, які запропонував Ю. Кондратюк при будівництві вітрової електростанції.
Дивлячись на Останкінську телевежу, як на чудо інже­нерної думки, ми повинні пам'ятати, що у її створенні є значний вклад і нашого геніального земляка - Ю. В. Кон­дратюка.
Мирну творчу працю геніального інженера, можна ска­зати самоука, обірвала війна. Юрій Васильович мав "броню" і міг не йти на фронт. Але він записався добро­вольцем у Московське ополчення. Через те, що не стояв на обліку у військкоматі як військовий спеціаліст, був за­рахований рядовим у роту зв'язку 21-ї дивізії народного ополчення.
У довідці ЦАМО СРСР №9/15333 від 13.07.93 р. вказано: "Рядовий 1281 стрілецького полку 60 стрілецької дивізії Кондратюк Юрій Васильович... загинув 25.02.42 р. в с. Кривцово Болховського р-ну Орловської обл., місце захоронення не вказано. Підстава: ЦАМО... д. 51/27 Т. 4-93 Г. Начальник відділу Абрамов".
Ще за життя Юрія Васильовича академік В. П. Вєтчинкін у відгуку на його книгу "Завоевание межпланетных пространств" писав: "Предлагаемая книга несомненно представляет наиболее полное исследование по межпланетньм путешествиям из всех, ранее написанных... Книжка будет служить настольным справочником для всех, занимающихся вопросами ракетного полета".
Академік, двічі Герой Соціалістичної Праці В. П. Глуш­ко, який брав активну участь у розробці ракетної техніки, писав, що поруч із працями Ціолковського "с большим интересом мы изучали богатую новими идеями замечательную книгу Ю. В. Кондратюка".
Незважаючи на великий вклад Ю. В. Кондратюка в на­укову космонавтику, до початку запуску ракет у космос ніхто з широкого загалу про нього не знав.
Із запуском 4 жовтня 1957 р. в СРСР першого штучного супутника Землі почалося здійснення мрій ученого Ю. В. Кондратюка.
Між Радянським Союзом і США увесь післявоєнний період ішло змагання за першість в освоєнні космічного простру.
Американські вчені знайшли в Бібліотеці Конгресу книжку Ю. В. Кондратюка, у якій розроблені і траєкторія (траса Кондратюка), й орбітальні лабораторії, і посадка апаратів на Місяць та інші планети Сонячної системи, і розрахунки польоту людини до інших планет, яким має бути пальне для ракет, скафандр космонавта та інше.
Використавши свої напрацювання й розробки Ю. В. Кондратюка, американці 16 липня 1969 р. здійснили за­пуск космічного апарата "Аполлон", а 20 липня посадку його на Місяць з екіпажем, який виконав комплексні дос­лідження й доставив на Землю зразки місячного ґрунту.
У Флориді (США) на космодромі встановлено пам'ят­ник, де висічені імена вчених й астронавтів, причетних до польоту на Місяць, там є ім'я й нашого земляка Ю. В. Кондратюка.
Про нього написано багато науково-дослідних праць, знято фільми. Поступово утверджується велике значення його наукових робіт в освоєнні космічного простору.
Значний внесок у вивчення й встановлення історичної правди про життєвий шлях Ю. Кондратюка зробив його двоюрідний брат, полтавець, інженер-підполковник, вик­ладач Військово-повітряної інженерної академії ім. Жу­ковського Анатолій Володимирович Даценко.
У Полтаві створено музей авіації і космонавтики ім. Ю. Кондратюка (спершу хотіли створити музей Кон­дратюка). Біля музею встановлено пам'ятний знак на честь видатного вченого. Його ім'я носить Полтавський національний технічний університет і одна з вулиць міста.

 

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Життя - вічний злет".

16 червня, 2017

Літо зігріте книгами: світ фантастики

 
Ви втомилися від одноманітності реального життя і мрієте потрапити до таємничого світу уявлень та відчуттів, поринути у незвичайні пригоди?
Хочете провести відпочинок цікаво і змістовно? Тоді книжкова виставка «Літо зігріте книгами: світ фантастики» саме для вас.


Таємниче і фантастичне завжди поряд з нами! Варто лише подивитися на звичайні речі під іншим кутом і побачити диво!

15 червня, 2017

Наталя Лівицька-Холодна: сміливість, суворість і чистота

Лівицька-Холодна Ната́ля Андріївна (*1902, Гельмязів — †2005, Канада) — українська письменниця, поетеса, перекладач.
Народилася приблизно 15 червня 1902 р. на хуторі Гельмязєв Золотоноші р-ну на Черкащині. Навчалася у Золотоніській та інших гімназіях України. Після національно-визвольних змагань 1917—1922 рр. опиняється в еміграції, зокрема, в Чехословаччині. Середню освіту здобула в Подєбрадах — закінчила матеріальні курси 1923 р. Цього ж року вступає в празький Карловий університет.
Досить швидко зближається з іншими поетами празької школи, зокрема з Дараганом, Маланюком. У 1927 р. переїздить до Варшави, студіює філологію при Варшавському університеті. Була однією з організаторів літературної групи «Танк».
Після Другої світової війни мешкала в західнонімецьких містах Оффербах, Майнцкастель та Етлінген. 1950 р. переїздить до США й проживає в Йонкерсі поблизу Нью-Йорка. Була членом управи Союзу українок Америки. Померла в 2005 р. у Канаді.
Її перу належать поетичні збірки «Вогонь і попіл» (1934), «Сім літер» (1937) та біографічна проза про Шевченка «Шлях велетня» (1955).
В антології сучасної української поезії «Кроординати» (упорядкування Б.Бойчука, Б.Рубчака, 1969) підкреслено, що особиста лірика Лівицької-Холодної позначається сильними тематичними впливами французького символізму, з домішками пізнішого декадансу.
Крім того, помітні відсвіти поезії Анни Ахматової. Пристрасть у її інтимній ліриці таємнича, приваблива аж до самозгуби. Кохання майже завжди заборонене, приховане; дуже часто жорстоке й буремне. Лірична героїня зваблює сильних чоловіків гіпнотичною силою «фам фаталь». Разом з тим, поетка часом говорить про спокій, серйозність і тривалість у коханні. У техніці Лівицької-Холодної панує вишукана гармонія, стрункість і легкість.
Наталія Лівицька-Холодна — поетеса камерного амплуа в найкращому розумінні цього слова. Музика її поезії заслуговує на уважне вслуховування.
З нагоди 115-річчя від дня народження Наталі Левицької-Холодної сектор культурно-просвітницької роботи підготував тематичний список "Наталя Лівицька-Холодна: сміливість, суворість і чистота".

12 червня, 2017

Норми української мови: історичний і сучасний виміри

 

Сьогодні до нашої бібліотеки завітало чимало цікавих людей. Вони прийшли послухати публічну лекцію ректора нашого університету, професора Миколи Івановича Степаненка на тему "Норми української мови: історичний і сучасний виміри".

 
 
 
 
 
 
Даний захід є продовженням циклу публічних лекцій "Науковці про історію та сучасність доступною мовою" Полтавського історичного товариства.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
Висловлюємо щиру вдячність Миколі Івановичу за цікаву лекцію а також всім учасникам Полтавського історичного товариства за спільні заходи. Сподіваємося на подальшу співпрацю!

08 червня, 2017

Наша планета–планета океанів


Океани займають три чверті поверхні Землі, містять 97 відсотків водних запасів і займають за об’ємом 99 відсотків усієї площі планети. Океани є основним джерелом кисню і поглинають близько 30 відсотків виробленого людьми вуглекислого газу, сприяючи нейтралізації наслідків глобального потепління.
Від біорізноманіття морських і прибережних районів залежить життєдіяльність понад трьох мільярдів осіб. Океани є найбільшим у світі джерелом білку, причому близько трьох мільярдів осіб повністю залежать від океанів як основних джерел білку. Морські рибні запаси, безпосередньо або побічно, забезпечують зайнятість понад 200 мільйонів людей. Субсидування рибальства призводить до швидкого виснаження популяцій багатьох видів риб і перешкоджає зусиллям щодо збереження та відновлення світових рибних запасів, а також створення пов’язаних з ними робочих місць, унаслідок чого галузь океанського рибальства щороку недоотримує кілька десятків мільярдів доларів США. До 40 відсотків світових океанів вважаються «сильно потерпілими» внаслідок діяльності людини, зокрема від забруднення, виснаження рибних запасів і втрати прибережних місць проживання.
Чому ми відзначаємо Всесвітній день океанів?
Щоб нагадати про ключову роль Світового океану в повсякденному житті. Океани – легені нашої планета, що забезпечують більшість кисню, необхідного для дихання.
Щоб інформувати громадськість про вплив людини на Світовий океан.
Щоб мобілізувати всесвітнє громадянський рух на захист Світового океану.
Щоб мобілізувати і згуртувати населення планети в рамках проекту раціонального використання Світового океану. Океани є основним джерелом їжі та ліків, а також важливою частиною біосфери.
Щоб насолоджуватися разом красою, багатством і потенціалом Світового океану.

 
Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Наша планета–планета океанів".

06 червня, 2017

Теорія та методика журналістської творчості

 
День журналіста щороку відзначається в Україні 6 червня - у день прийняття Спілки журналістів України в 1992 році в Міжнародну федерацію журналістів. Відповідний Указ Президента України № 251/94 був підписаний 25 травня 1994 року).
День журналіста - це не тільки професійне свято працівників засобів масової інформації. Це свято загальнонародне, тому що важко уявити сучасне суспільство без інформації, без засобів її передачі, без професійного погляду на події і факти нашого життя.
Хто володіє інформацією – володіє світом.
Усіх журналістів світу об’єднує те, що вони без перерви, і в день, і вночі, тримають руку на пульсі планети. Журналісти не тільки показують наше життя, вони впливають на нього. А відтак, на життя кожної людини.
Журналісти стоять на контролі суспільства. Вони знають про все, що відбувається, докладніше і швидше за інших. Саме від них залежить формування суспільної думки.
Журналістика – професія справедливих, наполегливих, відчайдушних людей, які прагнуть змінити світ на краще. Це професія тих, хто вміє цінувати товаришів, команду, спільно йти до мети. Не можливо уявити собі тележурналіста – без оператора. Газетяра без фотокора, радіо ведучого без команди технічного забезпечення. Тобто, без тих людей, з якими журналісти спільно створюють якісний та цікавий інформаційний продукт.
Ніщо у сучасному світі високих технологій і шаленого ритму життя не коштує так дорого як інформація. Слово – потужна зброя. Журналістам відомо, що словом можна надихнути на подвиг, або просто знищити. Тому професійність журналіста - в обережному і виваженому ставленні до кожного слова.

 
Вітаємо всіх журналістів з професійним святом і запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Теорія та методика журналістської творчості".

Трудове навчання в умовах нової української школи

 

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка розпочав роботу всеукраїнська науково-практичний семінар "Трудове навчання в умовах нової української школи".

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
До семінару співробітники бібліотеки підготували книжкову виставку, яка викликала зацікавлення у гостей.