За хмарою тютюнового диму

 

Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням — встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я, відзначається 31 травня кожного року. В цей день по всьому світу проходять антитютюнові акції.

У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов'язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на подолання тютюнової пандемії.

Причиною появи боротьби з тютюнопалінням є передчасна смертність та хвороби в усьому світі, яким людство здатне запобігти. На сьогоднішній день, за даними звіту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), від вживання тютюну щороку помирає понад 5 мільйонів людей; очікується, що до 2030 року ця цифра зросте до 8 мільйонів смертей щорічно. У Європейському регіоні тютюн винен у смерті близько 1,6 мільйона людей на рік.

Основними причинами смертей, пов'язаних із тютюнокурінням, є серцево-судинні захворювання (47%); захворювання органів дихання (19%); рак легень (16%); інші види раку (9%) другі причини (9%). Близько 70%, пов'язаних із тютюном, смертей сталися з людьми віком від 35 до 69 років, а це означає, що кожен померлий у цій віковій групі втратив у середньому 19 років життя.

В Україні палить близько 11, 5 млн жителів, з них — 9,1 млн чоловіків та 2,5 млн жінок. У відсотковому відношенні — 60% і 11,2%, відповідно. Приблизно третина населення у віці від 18 до 25 років — є постійними курцями. Більш, як половина всіх курців свою першу сигарету викурили у віці до 12 років.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "За хмарою тютюнового диму".

Дорогами тисячоліть до слов’янської писемності

 

Щорічно 24 травня у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила і Мефодія — творців слов’янської писемності.

24 травня православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила і Мефодія. Брати були православними ченцями, слов’янську абетку створили у грецькому монастирі.

Слов’янська писемність була створена в IX столітті, близько 862 року. Новий алфавіт отримав назву «кирилиця» на ім’я візантійця Костянтина, який, прийнявши чернецтво, став Кирилом. А допомагав йому в богоугодній справі освіти слов’янських народів старший брат Мефодій.

Кирило створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки — глаголиця і кирилиця.

Святкування пам'яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов'янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття, разом із відродженням слов'янських народностей, відновилася й пам'ять про слов'янських первоучителів. У 1863 році на Русі була прийнята постанова святкувати пам'ять святих Кирила й Мефодія 11 травня (24 травня за новим стилем).

Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов'янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов'янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов'янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже.

Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

 

В Україні День слов’янської писемності й культури встановлено, відповідно до Указа Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Дорогами тисячоліть до слов’янської писемності".

Біорізноманіття України: відтворення та охорона

Міжнародний день біологічного різноманіття (англ. International Day for Biological Diversity, IDB) — міжнародний день, який оголосила Генеральна Асамблея ООН для залучення уваги до проблем біорізноманіття.

Починаючи з 2000 року відмічається 22 травня. Координатором Міжнародного року біорізноманіття призначений Секретаріат Конвенції про біологічне різноманіття.

Програма ООН з навколишнього середовища у 1988 році впровадила робочу групу експертів, що повинні були вирішити проблеми потреби у міжнародній конвенції з біорізноманіття. У 1989 році була організована група правових експертів для підготовки правової бази створення міжнародної конвенції. 22 травня 1992 року в Найробі на Конференції з проблем усиновлення (англ. Conference for the Adoption) було представлено фінальний текст угоди про створення Конвенції з біологічного різноманіття.

З червня 1992 року по червень 1993 року Конвенція назбирала 163 підписи сторін і вступила в силу 29 грудня 1993 року.

Міжнародний день біологічного різноманіття спочатку був призначений на дату 29 грудня, коли вступила в силу Конвенція з біологічного різноманіття. Проте така дата не дуже зручна для проведення міжнародного дня, адже на кінець грудня в багатьох державах припадають національні свята, тому в 2000 році було вирішено проводити Міжнародний день біологічного різноманіття 22 травня — дата, яка відповідає представленню Конвенції з біологічного різноманіття на Конференції з проблем усиновлення у Найробі.

Конвенція про біологічне різноманіття являє собою міжнародну угоду, покликану сприяти збереженню та раціональному використанню запасів біорізноманіття та його вигод на справедливій і рівноправній основі. Основний метою Конвенції є збереження біологічного різноманіття на генетичному, видовому, екосистемному рівнях.

Біологічне різноманіття Землі складається з 8,7 мільйонів біологічних видів (± 1,3 млн). З них описано 1,6 млн. Кожну годину на землі зникає 3 види живих організмів, тобто майже 30 тисяч на рік. Скорочення видів тварин і рослин викликає деградацію екосистеми. В результаті відбувається опустелювання земель, скорочення продуктивності земельних угідь і, врешті, погіршення умов життя. Будь-який живий організм грає свою роль в екосистемі і представляється часткою харчового ланцюга, які складаються в харчові мережі. Якщо одна частинка такого ланцюга випадає, під загрозою знаходиться вся екосистема.

Близько 60% екологічної системи деградує або використовується бездумно, що зумовлює втрату біологічного різноманіття і призводить до важких наслідків.

 

 

Запрошуємо до читальної зали №1 і №3 переглянути книжкові виставки "Біорізноманіття України: відтворення та охорона" і "Третя планета: життя у Всесвіті".

У жорнах репресій

 

Цей День пам’яті і скорботи про жертви, які загинули або постраждали в Україні в наслідок політичних репресій комуністичного режиму, спочатку з’явився в національному календарі країни наприкінці 90-х років і носив назву "День пам’яті жертв голодомору", відображаючи в своєму формулюванні одне з найтяжчих злочинів проти людяності тієї безжальної влади. Відзначався в четверту суботу листопада (Указ Президента України № 1310/98 від 26-го листопада 1998-го року). Потім, згідно з Указом Президента України № 1181/2000 від 31-го жовтня 2000-го року, цей пам’ятний День був перейменований і став називатися «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом від 15-го липня 2004-го року №797/2004 було встановлено назву «День памяті жертв голодоморів та політічніх репресій».

Надалі, згідно Указу Президента України №431/2007 від 21-го травня 2007-го року, з метою належного вшанування пам’яті жертв політичних репресій, привернення уваги суспільства до трагічних подій в історії України, викликаних насильницьким впровадженням комуністичної ідеології, відродження національної пам’яті, утвердження нетерпимості до будь-яких проявів насильства проти людяності, дні пам’яті жертв голодоморів та жертв політичних репресій виділили в окремі пам’ятні дати. «День пам’яті жертв голодоморів», як і колись, відзначається в четверту суботу листопада, а «День пам’яті жертв політичних репресій» - щорічно у третю неділю травня.

Щороку в третю неділю травня по всій Україні проводяться різноманітні заходи, присвячені пам’яті про ці страшні події.

Як відомо 2 червня 1937 було прийнято постанову Політбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Про антирадянські елементи», відповідно до якого 5 серпня 1937 вийшов наказ НКВС СРСР № 0044, який поклав початок масових репресій.

Вже до середини листопада 1938 року без суду було винесено 681692 смертних вироки, які виконувалися негайно. Більше 1,7 млн. людей було відправлено в табори.

Згідно з розсекречених архівів і документів СБУ, в Україні з 1935 по 1951 рік жертвами розкуркулення стали понад 2 млн. 800 тис. людей. У 1936 році заарештували 15717 осіб, у 1937-му - 159537, в 1938-м 106096, в 1939-м 11744. Близько 16,5 тис. чоловік було розстріляно в 1937-му.

В 2017 році День пам’яті жертв політичних репресій припадає на 21 травня.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "У жорнах репресій".

З Днем науки!

 

Шановні науковці Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка!

Щиро вітаємо Вас з професійним святом - Днем науки!

Безумовно, це свято всіх, хто вносить свій вклад у розвиток вітчизняної та світової науки - від студента та аспіранта до іменитого вченого.

Від усього серця бажаємо Вам незгасної творчої енергії, здоров'я, благополуччя, оптимізму, нових наукових звершень та відкриттів.

Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Наука України. Перспективи та потенціал".

Хранителі історії та культури

 

Щорічно 18 травня музейні працівники всього світу відзначають своє професійне свято. Міжнародний день музеїв з'явився в календарі в 1977 році, коли на черговому засіданні Міжнародної ради музеїв було прийнято пропозицію російської організації про установу цього культурного свята. З 1978 року Міжнародний день музеїв став відзначатися більш ніж в 150 країнах.

Прийнято вважати, що через музеї суспільство висловлює своє ставлення до історико-культурної спадщини, і з цим важко не погодитися. Збираючи і зберігаючи пам'ятки матеріальної і духовної культури, музеї ведуть велику науково-освітню та освітньо-виховну роботу. Щороку свято має свою певну тему, присвячену питанням музейної діяльності, наприклад, таким, як незаконний вивіз музейних цінностей, роль музеїв у підвищенні культури суспільства та багато інших.

У 2009 році тема Міжнародного дня музеїв була визначена словами - "Музеї і туризм". У 2010 році темою Дня стали слова - "Музеї в ім'я соціальної гармонії", 2011 - "Музеї і Пам'ять". У 2012 році, коли Міжнародний день музеїв відзначав своє 35-річчя, темою Дня стала - "Музеї в мінливому світі. Нові виклики, нове натхнення". 2013 рік був позначений темою - "Музеї (Пам'ять + Креативність) = Соціальні зміни", слоганом 2014 року стали слова - "Музейні колекції об'єднують", в 2015-му - "Музеї та сталий розвиток суспільства", у 2016 році - "Музеї і культурні ландшафти". Темою Дня музеїв у 2017 році стала - "Музеї і суперечлива історія: говоримо про складне в музеях".

 

Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Хранителі історії та культури".

Від початку до кінця, а може, ще й далі...

 

Сьогодні у Всесвітній день інформаційного співробітництва в нашому університеті пройшло іміджеве дійство "Від початку до кінця, а може, ще й далі...".

 

 

 

Захід включав у себе презентацію спеціалізації "Редактор освітніх видань" і набір одкровень студентів-п’ятикурсників.

 

 

Наставником заходу був кандидат наук із соціальних комунікацій, доцент, відповідальний за міжнародні зв’язки Гліб Олексійович Кудряшов, який брав активну участь у дійстві.

 

 

 

З вітальним словом до присутніх звернулася також і в. о. директора бібліотеки Валентина Володимирівна Орєхова, яка також презентувала книжкову виставку.

Науково-практичний семінар для наукової спільноти університету

 

Сьогодні для молодих вчених університету в. о. директора бібліотеки імені М. А. Жовтобрюха Валентина Володимирівна Орєхова провела науково-практичний семінар "ОСОБЛИВОСТІ СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ СПИСКУ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ У ДИСЕРТАЦІЯХ".

 

 

 

 

 

Під час семінару на конкретних прикладах було представлено особливості нового стандарту ДСТУ 8302:2015. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання. Також Валентина Володимирівна відповіла на численні питання науковців.

Видатний історик та науковець

Микола Іванович Костомаров (4 (16) травня 1817, с. Юрасівка, Острогозький повіт, Воронезька губернія, Російська імперія — 7 (19) квітня 1885, Петербург, Російська імперія) — видатний український історик, етнограф, прозаїк, поет-романтик, мислитель, громадський діяч, етнопсихолог.

Член-редактор Петербурзької археологічної комісії (1860—1885), член Історичного товариства імені Нестора-Літописця, член Московського археологічного товариства, член-кореспондент Петербурзької АН (1876).

Був співзасновником та активним учасником слов'янофільсько-українського київського об'єднання «Кирило-Мефодіївське братство». У 1847 році за участь в українофільському братстві Костомарова арештовують та перевозять з Києва до Петербурга, де він і провів решту свого життя.

Роль Костомарова в розвитку української і російської історіографії величезна. Репутація Костомарова, як історика, і за життя, і після смерті його неодноразово піддавалася сильним нападкам. Йому дорікали в поверхневому користуванні джерелами та виникаючими звідси помилками, в однобічності поглядів, у партійності. У цих закидах існувала частка істини, вельми, втім, невелика. Неминучі у всякого вченого дрібні промахи і помилки, можливо, дещо частіше зустрічаються у творах Костомарова, але це легко пояснюється незвичайною різноманітністю його занять і звичкою покладатися на свою багату пам'ять. У тих небагатьох випадках, коли партійність справді виявлялася у Костомарова — а саме в деяких його працях із української історії, — це було лише природною реакцією проти ще більш партійних поглядів, які висловлювались в літературі з іншого боку. Не завжди, далі, сам матеріал, над яким працював Костомаров, давав йому можливість дотримуватися своїх поглядів на завдання історика. Історик внутрішнього життя народу за своїми науковими поглядам і симпатіями, він саме у своїх роботах, присвячених Україні, змушений був з'явитися зображувачем зовнішньої історії.

У всякому разі, загальне значення Костомарова в розвитку російської та української історіографії можна, без жодного перебільшення, назвати величезним. Ним була внесена і наполегливо проводилася у всіх його працях ідея народної історії. Сам Костомаров розумів і здійснював її головним чином у вигляді вивчення духовного життя народу. Пізніші дослідники розсунули зміст цієї ідеї, але заслуга Костомарова цим не зменшується. У зв'язку з цією основною думкою робіт Костомарова стояла у нього інша — про необхідність вивчення племінних особливостей кожної частини народу і створення обласної історії. Якщо в сучасній науці встановився дещо інший погляд на народний характер, який заперечує ту нерухомість, яку приписував йому Костомаров, то саме роботи останнього послужили поштовхом, залежно від якого стало розвиватися вивчення історії областей.

Вносячи нові й плідні ідеї в розробку російської історії, досліджуючи самостійно цілу низку питань у цій галузі, Костомаров, завдяки особливостям свого таланту, пробуджував, разом з тим, живий інтерес до історичних знань і в масі публіки. Глибоко вдумуючись, майже вживаючись у досліджувану ним старовину, він відтворював її у своїх роботах такими яскравими барвами, в таких опуклих образах, що вона приваблювала читача і незгладимими рисами вросла в його світогляд. В особі Костомарова вдало поєднувалися історик-мислитель і художник — і це забезпечило йому не тільки одне з перших місць серед російських істориків, але і найбільшу популярність серед читацької аудиторії.

«Щира любов історика до своєї Батьківщини може виявлятися тільки в строгій повазі до правди», — повторював Микола Іванович. Цим принципом він керувався все життя.

Заснував український журнал «Основа».

Належить до української школи письменників-романтиків. Засновник народницького напряму в українській історіографії. Почесний член Сербського ученого дружества (1869), член Південно-Слов'янської академії (1870).

 

До 200-річчя з дня народження Миколи Івановича Костомарова сектор культурно-просвітницької діяльності підготував тематичний список "Гордість України і надбання слов'янського світу" а також запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Видатний історик та науковець".

Сім'я - основа виховання дітей

 

15 травня ми відзначаємо Міжнародний день сім'ї. Його заснувала Генеральна Асамблея ООН ще в 1993 році.

Існує приказка: «Мій дім - моя фортеця». Але «дім» - це не тільки чотири стіни, сенс тут закладений набагато більш широкий. Фортеця - це в першу чергу сім'я ті люди, які живуть під одним дахом, ділять між собою всі радощі й негаразди і в першу чергу приходять один до одного на допомогу.

Слово «сім'я» складається з поєднання двох слів: «сім» і «я», підкреслюючи вже в самій назві, що нормальним станом життя є об'єднання людини з іншими людьми, коли «один за всіх і всі за одного». За іншою версією «сім'я» походить від кореня «сем», що має відношення до насіння - тобто до народження й виховання дітей, продовження роду - адже саме це є основною метою укладення шлюбів.

Ніхто не буде сперечатися з тим, що сім'я - основа будь-якого цивілізованого суспільства, адже дитині тут з народження прищеплюються необхідні для життя якості: здатність любити і поважати інших людей, піклуватися про них і зважати на їх потребами. Саме сім'я є основним хранителем загальнолюдських цінностей і культурних традицій свого народу, вона виступає сполучною ланкою між поколіннями. Тут починається формування людини як громадянина своєї країни.

І, хоча сім'я розвивається та видозмінюється разом із суспільством, чуйно реагуючи на вимоги свого часу, вона в той же час залишається стабільною і незмінною «осередком» в будь-якій державі . За положенням сім'ї в суспільстві можна судити про рівень розвитку країни в цілому.

 

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Сім'я - основа виховання дітей".

 

Щорічно у другу неділю травня ми відзначаємо День матері. В Україні він став офіційним тільки у 2000 році. А ось у багатьох інших країнах світу його святкують на державному рівні вже порівняно давно.

Традиції вшанування матерів сягають глибокої давнини. Проте звернімося до кількох найближчих до нас століть. Так, у Великій Британії з XVII по XIX століття відзначали так звану «Материнську неділю», яка припадала на четверту неділю Великого посту.

У США першою людиною, яка закликала святкувати День матері, стала жінка на ім'я Джулія Ворд Гоув. Вона була відомою американською пацифісткою (тобто людиною, яка заперечує будь-яку війну). У 1872 році жінка висловила думку, що День матері повинен стати днем єдності матерів у боротьбі за мир у всьому світі. Але, на жаль, Джулію Ворд Гоув не підтримали ні у США, ні в інших країнах.

Однак через кілька десятків років знайшлася інша жінка, яка таки домоглася того, аби День матері став у Штатах національним святом. Анна Джарвіс із Філадельфії писала листи до різних установ із пропозицією присвятити один день у році вшануванню матерів.

І аж через 7 років її зусилля завершилися успіхом — у 1914 році президент США Вудро Вільсон оголосив другу неділю травня національним святом американських матерів. Невдовзі День матері почали масштабно святкувати ще 23 країни, серед яких — Індія, ОАЕ, Австралія. Ще понад 30 країн обрали для вшанування матерів інші дати.

Що ж до українців, то першими почали святкувати День матері представники нашої діаспори у Канаді — це відбулося у 1928 році. А вже наступного року це свято відзначали і на Західній Україні.

Травень, на який припадає День матері, вважається місяцем Пречистої Діви Марії. Українці здавна шанували Богородицю і прохали її про заступництво — Ти, напевно, знаєш, що Матір Божа є покровителькою козацтва.

 

Як Матір Божа захищає усіх людей, так кожна хороша мама любить і захищає своїх дітей. Тож саме час їй за це подякувати!

Північний вітер

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка розпочала свою роботу Міжнародна науково-практична конференція "Північний вітер. Скандинавський світ в освіті, культурі та науці України".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

До конференції бібліотека підготувала книжкову виставку.