4 квітня 1949 року у Вашингтоні представниками 12 країн був
підписаний Північноатлантичний договір, на підставі якого було засновано
Організацію Північноатлантичного Договору – міжнародний союз
колективної оборони.
Північноатлантичний альянс був створений на основі договору між
країнами-членами, кожна з яких приєдналася до нього добровільно після
публічного обговорення і відповідного парламентського процесу.
Договір поважає їхні індивідуальні права та міжнародні зобов’язання
згідно зі Статутом ООН. Він зобов’язує країни-учасниці взяти на себе
частину ризиків і відповідальності за колективну безпеку, а також
утримуватись від приєднання до будь-яких інших міжнародних зобов’язань,
які можуть суперечити договору.
Усі рішення в НАТО приймаються колегіально на основі консенсусу.
Найважливішим органом прийняття рішень в НАТО є Північноатлантична рада,
в якій беруть участь представники усіх країн-членів Альянсу на рівні
послів, міністрів або глав держав та урядів. На сьогодні Організація
Північноатлантичного договору – це альянс 29 країн з Північної Америки і
Європи.
НАТО було створено на противагу експансіоністській політиці СРСР.
Адже, між 1947 і 1949 роками сталася низка драматичних політичних подій,
які змусили західні країни серйозно замислитись над проблемами безпеки.
Першим кроком у повоєнній реконструкції західноєвропейської безпеки і
створенні оборонної організації Західноєвропейського Союзу став
Брюссельський договір, підписаний у березні 1948 року п’ятьма країнами
Західної Європи – Бельгією, Францією, Люксембургом, Нідерландами і
Великою Британією. Це також був перший крок на шляху до підписання у
1949 році Північноатлантичного договору та створення НАТО.
Відносини між НАТО і Україною розвиваються з моменту отримання
Україною незалежності в 1991 році – тоді наша країна приєдналася до Ради
північноатлантичної співпраці (згодом замінена на Раду євроатлантичного
партнерства). В 1994 році Україна стала першою пострадянською країною,
яка приєдналася до Партнерства заради миру. Протягом 90-х років українці
продемонстрували своє прагнення взяти участь у забезпеченні
євроатлантичної безпеки, надаючи підтримку миротворчим операціям під
проводом НАТО на Балканах.
9 липня 1997 року в Мадриді український президент і глави держав і
урядів НАТО підписали Хартію про Особливе партнерство між НАТО і
Україною. Згідно з Хартією було створено Комісію Україна-НАТО (КУН), яка
є органом прийняття рішень, відповідальним за розвиток відносин між
НАТО і Україною та скерування спільної діяльності.
У травні 1997 року в Києві відкрився Центр інформації та документації
НАТО, а в квітні 1999 року – Офіс зв’язку НАТО; 2004 – Офіс оборонної
документації НАТО в Україні. Вперше офіційно про бажання України
вступити до НАТО, було проголошено у травні 2002 року, незадовго до
п’ятої річниці підписання Хартії.
На сьогодні, зважаючи на збройну агресію й ризик подальших воєнних
дій з боку Росії, тема вступу України до НАТО є надзвичайно актуальною,
але на заваді стоїть ряд перешкод об’єктивного характеру, що робить цей
вступ справою не найближчого майбутнього.
Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Євроінтеграційні прагнення України: досягнення та перспективи".
Немає коментарів:
Дописати коментар