Віктор Семенович Близнець (10 квітня 1933, Володимирівка,
Кіровоградська область — 2 квітня 1981, Київ) — український радянський
письменник-прозаїк.
Видав низку популярних дитячих творів — від казок, оповідей до
повістей, серед яких «Звук павутинки» (1969), «Женя і Синько» (1974) і
«Земля світлячків» (1979).
1988 року Віктору Близнецю посмертно було присвоєно звання лауреата
літературної премії імені Лесі Українки, а 2003 року Міжнародним
освітнім фондом імені Ярослава Мудрого започатковано Літературну премію
«Звук павутинки» імені Віктора Близнеця.
Публікуватися Віктор Близнець почав у 1959 році, а перша книжка
оповідань «Ойойкове гніздо» вийшла в 1963 році. Більшість написаних ним
книжок — для дітей.
Віктор Близнець був дитячим письменником за природою свого таланту:
він умів розглядати проблему «від початку», звертатися до найпершого
значення слова й метафори, відкривати нове в давно знайомому. Звідси й
закономірний інтерес до історії народу в таких творах, як «Паруси над
степом» (1965), «Древляни», «Підземні барикади», «Вибух».
Та найталановитішими і найпопулярнішими вважаються книжки Віктора
Близнеця для дітей. Усе написане Віктор Семенович пропускав через свою
душу і серце. Герої його творів усвідомлюють себе особистостями, знають,
що таке справжня дружба, готові захистити слабшого, живуть у злагоді з
довкіллям.
До 85-річчя з дня народження Віктора Близнеця сектор культурно-просвітницької роботи підготував тематичний список "Щемливо бринітиме "звук павутинки...", а також запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Людина, закохана в дитинство".
Немає коментарів:
Дописати коментар