Михайль Семенко (Михайло Васильович Семе́нко, 19 (31) грудня 1892,
село Кибинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія, нині
Миргородський район, Полтавська область — 24 жовтня 1937, тюрма НКВС
СРСР, Київ) — поет доби Розстріляного відродження; основоположник і
теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм),
організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань.
Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими
експериментами з формою вірша, запровадив нові образи й створив слова,
покликані відбити нову індустріалізовану добу. Загинув під час
сталінського терору.
Син письменниці Марії Проскурівни.
Рання футуристична творчість Семенка просякнута урбаністичними й
мариністичними мотивами й сюжетами, відзначається мовними і формальними
експериментами й намаганням епатувати читача. Не зважаючи на пропаговану
ним деструкцію форми й відкидання класичних і тогочасних літературних
надбань, зокрема спадщини Шевченка, Олеся, Вороного, Філянського,
Семенко мав чималий вплив на розвиток української модерної поезії 1920-х
років, у тому числі й так званої пролетарської. Повне зібрання творів
Семенка було видане в Харкові у трьох томах (1929—1931).
У 1985 році видавництво «Радянський письменник» видало в серії «Бібліотека поета» збірку його поезій.
До 125-річчя з дня народження Михайла Васильовича сектор
культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематьичний список
"Михайль Семенко: лідер, урбаніст, деконструктор".
Немає коментарів:
Дописати коментар