Леонтович
Микола Дмитрович (* 1 (13) грудня 1877, с. Монастирок, Брацлавський
повіт, Подільська губернія, Російська імперія — † 23 січня 1921, с.
Марківка, Гайсинський повіт, Подільська губернія, Українська
Соціалістична Радянська Республіка) — український композитор, хоровий
диригент, громадський діяч, педагог. Автор широковідомих обробок
українських народних пісень для хору «Щедрик», «Дударик», «Козака
несуть».
Його обробка «Щедрика» відома у всьому світі як різдвяна колядка (англ. «Carol of the Bells»).
Основу музичної спадщини Леонтовича становлять хорові мініатюри —
обробки українських народних пісень, які й донині є неперевершеними і їх
виконують всі українські хори в Україні й діаспорі. Це позначені
великим талантом композитора перлини народного мелосу «Щедрик», «Козака
несуть», «Дударик», «Із-за гори сніжок летить», «Женчичок-бренчичок»,
«Гаю, гаю, зелен розмаю» та багато інших. На основі українських народних
мелодій Леонтович створював цілком оригінальні самобутні хорові
композиції, всебічно художньо переосмисливши їх, надавши їм неповторного
звучання. Леонтович був одним з перших серед майстрів української
музики, які по-новому інтерпретували фольклор, використовуючи музичні
надбання європейської музично-хорової культури. Водночас почерк
Леонтовича вирізняється з-поміж інших граничною гнучкістю і природністю
руху голосів, ювелірною виробленістю деталей. Леонтович вдало використав
традиції імпровізаційності в творчості українських кобзарів, які кожну
нову строфу тексту пісні інтерпретували по-новому. Леонтович
застосовував темброву варіантність виконання народних рапсодів у своїх
обробках, надаючи хору можливість розкрити велике розмаїття гармонії,
контрапункту. Послідовно втілюючи в своїх обробках ідею гармонізації й
поліфонічності, Леонтович, маючи глибоку й різнобічну музичну освіту,
широко використовував найкращі досягнення світової хорової техніки.
Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це
обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові
пісні. Одне з центральних місць у творчості Леонтовича посідають хори
на побутові теми. Це, зокрема, «Ой у лісі при дорозі», «Ой темная та
невидная ніченька», «Мала мати одну дочку», «Ой з-за гори кам'яної».
Вони характерні динамічним розгортанням сюжету, активною драматизацією
подій та образів. Взірцем такого високого драматичного піднесення може
слугувати народна пісня «Пряля», в якій Леонтович досяг рівня трагічної
балади.
В піснях-реквіємах «Козака несуть», «Із-за гори сніжок летить»,
«Смерть» Леонтович талановито переосмислив мелодику народного плачу,
використовуючи специфічне звучання окремих голосів і цілих хорових груп,
застосовуючи різні хорові звукові ефекти, наприклад, спів із закритим
ротом.
Найвищим досягненням композитора вважають пісні «Щедрик» і «Дударик»,
в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації. Особливо
популярним був і залишається «Щедрик», в якій органічно поєднані прийоми
народного багатоголосся з досягненнями класичної поліфонії й кожен
голос відіграє цілком самостійну виражальну роль, відтворюючи найтонші
зміни настрою в пісні, подаючи кожен художній образ у граничному
завершенні.
Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Геніальний ювелір української пісні".
Немає коментарів:
Дописати коментар