Цілі століття українці були роз'єднані, розділені між різними
державами. Скільки часу й зусиль потрібно було Україні, аби стати
незалежною і єдиною! День соборності України — свято втілення мрії про
єдність.
22 січня 1919 року об'єдналися дві українські держави, що постали на
руїнах великих імперій: одна — Російської, інша — Австро-Угорської.
Українська Народна Республіка (УНР) і Західноукраїнська Народна
Республіка (ЗУНР) утворили єдину, соборну Українську державу. Ця подія
засвідчила: українці — окремий народ, який, хоч і був довгі роки
розділеним, не змішався з іншими, не втратив свого самоусвідомлення. І
ось — має нарешті свою державу.
День соборності не був аж такою щасливою датою — після нього сталося
ще багато трагічних для українців подій. Наш народ знову був розірваний
між різними державами і владами. Та все ж той день, коли був підписаний
Акт Злуки українських земель, довів, що возз'єднання таки можливе — якщо
вірити в нього і робити все, аби воно відбулося.
Тож не дивно, що в незалежній Україні День соборності з 1999 року
відзначається офіційно і має свою особливу традицію — «живий ланцюг». І
з'явилася вона ще до того, як День соборності став офіційним святом.
21 січня 1990 року українські патріотичні сили організували
безперервний «живий ланцюг» між Києвом і Львовом: узявшись за руки, люди
стояли вздовж доріг і шосе. Уявляєш, скільки потрібно було учасників,
аби втілити таку грандіозну ідею? «Живий ланцюг» став символом єдності
усіх українців — незалежно від того, чи живуть вони на сході, чи на
заході (а в той день вони і взагалі ще були громадянами не України, а
Радянського Союзу!).
Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Соборність України: історія і сучасність".
Немає коментарів:
Дописати коментар