Дніпрова Чайка (Людмила Олексіївна Василевська-Березіна) (20 жовтня
(1 листопада) 1861, c. Карлівка (Зелений Яр)—13 березня 1927, с.
Германівка) — українська письменниця та поетеса. Дружина українського
громадського діяча, письменника та публіциста Василевського Феофана
Олександровича.
Народилася у в селі Карлівка Ананьївського повіту Херсонської
губернії (зараз — с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської
області) в родині священика.
Дитинство та молодість її проминули на півдні України. Закінчивши
Одеську гімназію 1879 р., вона розпочала педагогічну діяльність спочатку
як приватна вчителька, працювала у сільських школах Херсонської
губернії.
В 1885 р. в одеському альманасі «Нива» було вперше надруковано два
вірші Дніпрової Чайки («Вісточка» й «Пісня») та оповідання «Знахарка»,
яке за своїм характером близьке до запису з народних уст. Дніпрова Чайка
працювала у багатьох жанрах, добре відомі її вірші, п'єси, казки,
оповідання, нариси. Основні течії її творчості — тяжка селянська доля,
життя інтелігенції, революційні події 1905 р.
1885 р. Дніпрова Чайка приїжджає до Херсона, куди її чоловік — Феофан
Василевський був засланий та займав посаду губернського статистика.
Вона і тут пише вірші, оповідання, лібретто дитячих опер.
Починаючи з 1887 р., письменниця друкується здебільшого в періодиці
Західної України (альманах «Перший вінок», журнали «Дзвінок», «Правда»,
«Зоря»), випускає цикл «Морські малюнки». Особливий інтерес у сучасників
і найвищу оцінку критиків викликали поезії в прозі («Мирські малюнки»,
«Тень несозданных созданий», «Дві птиці», «Морське серце», «Тополя»,
«Хвиля»).
Відома Дніпрова Чайка і як дитяча письменниця. Для дітей писала
казки, вірші, лібретто дитячих опер («Коза-дереза»,
«Краплі-мандрівниці», «Пан Коцький», «Весна-красна»). Твори її для дітей
виховують у юних читачів ідею перемоги добра над злом. Довгі роки
творчі зв'язки єднали Дніпрову Чайку з основоположником української
музичної культури М. В. Лисенком. Саме на лібретто Дніпрової Чайки
композитор створює свої три дитячі опери, які були написані з 1888 по
1892 рр. («Коза-дереза», «Пан Коцький», «Зима і весна»).
В 1909 р. письменниця захворіла і виїхала на лікування в Одесу, де й
перебувала до 1911 р. Невдовзі Дніпрова Чайка тяжко захворіла. Писати
змогла вже тільки протягом 1918–1920 рр.
Могила Дніпрової Чайки
Померла Дніпрова Чайка 13 березня 1927 в с. Германівці на Київщині.
Похована у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 2). У 2013 р. ім'я
письменниці було присвоєне Херсонській обласній бібліотеці для дітей.
До 155–річчя від дня народження Дніпрової Чайки сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Поетеса у прозі, прозаїк у поезії".
Немає коментарів:
Дописати коментар