Полтавщина… Край, прославлений піснями і легендами, історією і
красою, хорошими людьми і чудовими куточками природи. Їх можна зустріти
всюди, куди б не пішов, якою стежиною не рушив.
Одна з таких доріжок веде до мальовничої окраїни села Ковалівки. Саме
тут з 1921 по 1926 роки знаходилась трудова колонія імені Максима
Горького, якою керував А.С. Макаренко, а 25 лютого 1988 року до
100-річчя з дня народження видатного педагога було відкрито Державний
музей-заповідник.
Співробітники бібліотеки завітали до музею-заповідника, пройшли
стежками, які ще відлунюють кроки видатної людини, педагога зі світовим
ім’ям Антона Семеновича Макаренка.
Від тих часів до сьогодні залишилися Червоний та Білий будинки і
Флігель. Нагадують про життя і побут колоністів вхідна арка, альтанка,
фонтан, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань (пірс). У центрі
музейної території, в невеликому сквері, встановлено пам’ятник –
погруддя А.С. Макаренка.
Огляд експозиції музею починається з Червоного будинку. За часів
колонії тут, на першому поверсі, знаходились їдальня та кухонні
приміщення, а на другому – спальні для майже ста хлопчиків. Зараз у
восьми залах Червоного будинку розгорнута основна експозиція музею –
фотографії, документи, книги, твори живопису тощо – загалом більше 1600
експонатів.
Матеріали першого залу музею розповідають про дитячі та юнацькі роки
А.С.Макаренка, знайомлять із його родиною, висвітлюють часи навчання в
Білопіллі, Крюкові, в Полтавському учительському інституті, початок
педагогічної праці.
Увазі відвідувачів представлені елементи інтер’єру будинку, де
проживала сім’я Макаренків, книги, які читав Антон Семенович, його
фотографії з родиною, з учнями та колегами.
Експозиції наступних залів присвячені діяльності дитячих виховних
закладів, якими керував А.С.Макаренко – Трудової колонії імені Максима
Горького та Комуни імені Ф.Е. Дзержинського.
Умови життя колоністів у 1921-1922 роках можна уявити, побачивши
закопчені стіни, піч-„буржуйку”, старий мідний чайник, нефарбовані
дерев’яні табуретки. У залі також розміщені куточки навчального класу,
кузні, конюшні, демонструються плуг, молотарка, які використовувались у
20-тих роках минулого століття.
У травні 1926 року колонія імені Максима Горького переїздить у Куряж під Харків.
8 липня 1928 року колонію відвідав Олексій Максимович Горький.
Окремий куточок експозиції розповідає про клубну роботу колонії.
Стенди присвячені діяльності духового оркестру, одного з кращих у
Харкові, ізогуртка, де вихованці навчались малювати, випилювати,
майструвати і моделювати. Особливе місце в експозиції належить театру.
Новий етап у житті А.С.Макаренка висвітлює експозиція п’ятого залу
музею. У грудні 1927 року в Харкові, тоді столиці України, була відкрита
комуна імені Ф.Е.Дзержинського – виховний заклад для дітей чекістів,
які загинули при виконанні службових обов’язків.
У залі експонується макет будівництва заводу «ФЕД» та фотоапарат
„ФЕД”, випущений у тридцяті роки, зразки продукції, що виготовлялась на
підприємствах, прапор комуни, форма комунарів, особисті речі
А.С.Макаренка: письмовий набір, записник, польова сумка.
Наступні зали висвітлюють київський (1935-1937рр.) та московський
(1937-1939рр.) періоди життя і літературної діяльності видатного
педагога і письменника, експонуються його книги, видані мовами народів
світу, кінокадри та ілюстрації до всесвітньовідомої «Педагогічної
поеми», розповідається про вчених-макаренкознавців, які займаються
вивченням педагогічної спадщини Антона Семеновича, її втілення в життя в
умовах сьогодення. Окреме місце відводиться вихованцям А.С.Макаренка.
У останньому залі Червоного будинку в жовтні 2004 року відкрито Музей
історії освіти Полтавщини, аналогів якого немає в нашій області.
Екскурсія продовжується в Білому будинку, який розташований на
крутому березі річки Коломак. У Білому будинку – меморіальна частина
музею.
У кабінеті, де А.С. Макаренко зробив перші записи для знаменитої
„Педагогічної поеми”, де він працював щодня від ранку до глибокої ночі,
встановлено його робочий стіл, на столі – друкарська машинка, печатка
колонії імені М. Горького, письмове приладдя, поряд – креслярський
столик із зробленими рукою А.С.Макаренка кресленнями території колонії,
Білого будинку і Флігеля. Тут же, в окремій вітрині, - особисті речі
Антона Семеновича: його сорочка, пенсне, портфель, записна
книжка-щоденник.
Висловлюємо щиру вдячність співробітникам музею а також Андрію Володимировичу Ткаченку за захоплюючу екскурсію!
Немає коментарів:
Дописати коментар