Петро́ Іллі́ч Чайко́вський (рос. Пётр Ильич Чайковский, 25 квітня (7
травня) 1840, В'ятська губернія, Російська імперія — 25 жовтня (6
листопада) 1893, Санкт-Петербург, Російська імперія) — російський
композитор, диригент, педагог.
Хоча провідними сферами творчості Чайковського були опера та
симфонія, композитор писав музику майже у всіх жанрах. В його музиці
відбиті глибокі соціально-етичні конфлікти, що були породжені російською
дійсністю 2-ї половини 19 століття. Зіткнення прагнень до повноти життя
та почуттів із жорстоко ворожою дійсністю служить джерелом гострого
напруженого конфлікту, часто отримує у творах композитора трагічний
результат. Помітне підсилення трагічного начала спостерігається у творах
останніх років (наприклад, опера «Пікова дама», 6-а симфонія).
Проникливий мистець-психолог, Чайковський розкривав внутрішній світ
людини в різних його проявах — від м'якої ліричної задушевності до
захоплюючого трагізму. Світле життєствердне начало втілювалося ним у
картинах народних веселощів і урочистостей або в ідеально прекрасних
поетичних образах, що виражають романтичну мрію про наповнене й
гармонійне життя.
Музиці Чайковського властиве мелодичне багатство, пов'язане з
інтонаціями народної пісні і міського романсу. Разом з тим, Чайковський
вважається одним з найбільших симфоністів романтичної епохи.
У програмних симфонічних творах Чайковського знайшли відбиття образи
творчості Шекспіра («Ромео і Джульєтта», «Буря», «Гамлет»), Данте
(«Франческа да Ріміні»), Байрона («Манфред»). Втілюючи той чи інший
сюжет у музиці, він прагнув не стільки детальної передачі звуками ходу
подій, скільки концентрованого виразу основного конфлікту за допомогою
зіткнення і розвитку контрастних музичних образів.
Видатний є внесок Чайковського у розвиток концертного жанру. Його
фортепіанні та скрипковий концерти поєднують симфонічний розмах з
віртуозністю, темпераментністю і яскравістю колориту.
Він підкреслював, що опера «повинна бути музикою найбільш
загальнодоступною з усіх видів музики», що «тільки опера ріднить вашу
музику до цієї публіки, робить вас надбанням не тільки окремих маленьких
кружків, але, за сприятливих умов, — усього народу»[7]. Багатство і
виразність вокальної мелодики з'єднуються в операх Чайковського з
напруженим симфонічним розвитком, що дозволяє передавати динаміку станів
душі, психологічний підтекст дії. Разом з тим композитор ставився з
великою увагою до законів сцени, домагався гнучкості музичних
характеристик і ретельного окреслення побутового або історичного ґрунту,
підкреслюючи, що оперу треба «не тільки слухати, але і дивитися».
Новаторське значення мала балетна музика Чайковського. Традиційний
«дивертисментний» тип класичного балету у Чайковського насичується
безперервним симфонічним розвитком. Казкові сюжети служать композитору
для втілення реальних життєвих конфліктів.
Камерно-інструментальна музика Чайковського налічує три квартети
(перші зразки в російській музиці), струнне тріо, секстет та ряд
фортепіанних творів, переважно ліричних або жанрово-характеристичних.
Найбільш великим за масштабом фортепіанним твором Чайковського є «Велика
соната» (1878), в якій композитор розвиває традиції великої романтичної
сонати.
Одну з важливих сфер творчості Чайковського складають романси. Як і
М. І. Глінка і О. С. Даргомижський, Чайковський спирався на інтонації і
жанри побутового романсу, творчо переосмислюючи і поглибивши їх,
виділяючи і загострюючи індивідуально-характерні риси. Емоційний
діапазон вокальної музики Чайковського простягається від тихого
елегійного смутку до високого драматизму і пристрасного захопленого
пориву. Більшість романсів написано на слова російських поетів — О. К.
Толстого, Л. А. Мея, К. Р. (К. К. Романова), Д. М. Ратгауза, А. М.
Плещеєва, О. А. Фета, А. М. Апухтіна, Я. П. Полонського.
Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Його музика не знає кордонів".
Також бібліотека підготувала тематичний список "Життя в музиці".
Немає коментарів:
Дописати коментар