Альберт Ейнштейн (14 березня 1879 – 18 квітня 1955) –
один із засновників сучасної теоретичної фізики, лауреат Нобелівської
премії з фізики 1921 року, громадський діяч-гуманіст. Жив у Німеччині
(1879-1893, 1914-1933), Швейцарії (1893-1914) та США (1933-1955).
Почесний доктор близько 20 провідних університетів світу, член багатьох
Академій наук, у тому числі іноземний почесний член АН СРСР (1926).
Ейнштейн – автор понад 300 наукових робіт із фізики, а також близько
150 книг та статей в галузі історії та філософії науки, публіцистики та
ін.
Він розробив декілька значних фізичних теорій:
- Спеціальна теорія відносності (1905).
- В її рамках – закон взаємозв’язку маси та енергії: E = mc2.
- Загальна теорія відносності (1907 – 1916).
- Квантова теорія фотоефекту та теплоємність.
- Квантова статистика Бозе-Ейнштейна.
- Статистична теорія броунівського руху, заклавша основи теорії флуктуацій.
- Теорія індукованого випромінювання.
Він також передбачив «квантову телепортацію» та гіромагнітний ефект
Ейнштейна-де Хааза. З 1933 року працював над проблемами космології та
єдиної теорії поля. Активно виступав проти війни, проти застосування
ядерної зброї, за гуманізм, повагу прав людини, взаєморозуміння між
народами.
Ейнштейну належить вирішальна роль у популяризації та введенні до
наукового обігу нових фізичних концепцій та теорій. В першу чергу це
стосується перегляду розуміння фізичної сутності простору та часу, та
побудови нової теорії гравітації, що замінила ньютонівську. Ейнштейн
також, разом з Планком, заклав основи квантової теорії. Ці концепції,
багаторазово підтверджені експериментами, утворюють фундамент сучасної
фізики.
Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Альберт Ейнштейн. Людина всесвіту".
Немає коментарів:
Дописати коментар