Тарас Григорович Шевченко народився в сім'ї селянина-кріпака в с.
Моринцях на Черкащині. Рано лишився сиротою. Грамоти навчився у дяка. У
14 років узятий "козачком" до двору поміщика П. Енгельгардта, з яким
переїхав до Вільна, а потім до Петербурга. В 1832 р. відданий у науку до
художника В. Ширяєва.
У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М.
Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було
викуплено з кріпацтва. Цього ж року його прийнято до Академії мистецтв,
яку закінчив у 1844 р.. У 1843 і 1845 роках відвідав Україну, працював
художником у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів. У
лютому 1847 р. затверджений на посаді вчителя малювання в Київському
університеті.
24 березня 1847 р. за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві та за
антисамодержавні поезії заарештований і засланий солдатом до Орської
фортеці Оренбурзького окремого корпусу з царською резолюцією про
заборону писати й малювати. На засланні Тараса Шевченка як художника
включили до складу експедиції, завданням якої було дослідження
Аральського моря.
У 1857 р. завдяки клопотанням друзів Тараса Шевченка звільнили з
заслання. У 1858 р. він прибув до Москви, потім до Петербурга. У 1859 р.
приїхав в Україну, де перебував під наглядом поліції. Постійно
проживати на батьківщині йому заборонили і зобов'язали виїхати до
столиці. Тяжке десятирічне заслання, хвороби спричинилися до передчасної
смерті поета. Поховали його спочатку на Смоленському кладовищі
Петербурга, а в травні 1861 р. прах перевезли на Чернечу (тепер
Тарасову) гору поблизу Канева.
Тарас Шевченко почав писати вірші у другій половині 30-х років. У
1840 р. у Петербурзі вийшла перша збірка його поезій "Кобзар", у 1845 р.
— героїчно-романтична поема "Гайдамаки". В 1843—1845 роках написав цикл
поезій "Три літа" (центральним твором якого є "Сон"), поему "Кавказ",
послання "І мертвим і живим...", поезії "Чигирине, Чигирине", "Великий
льох", "Стоїть в селі Суботові" та ін., в яких гостро виступив проти
соціально-національного гноблення українського народу. В ув'язненні
писав вірші, які згодом об'єднав у цикл "В казематі". У 1854—1858 роках
написав російською мовою повісті "Музикант", "Художник", "Нещасний",
"Капітанша", "Близнята". Останніми прозовими творами Тараса Шевченка є
повість "Прогулянка з задоволенням і не без моралі" (1856—1858) та
щоденникові записи "Журнал". В Україні у 1859 р. написав низку високих
зразків інтимної та пейзажної лірики. Кілька його творів цього періоду
опубліковано в журналі "Основа" та альманасі "Хата".
Тарас Шевченко був одним з найвидатніших майстрів українського
образотворчого мистецтва. Він працював у галузях станкового живопису,
графіки, монументально-декоративного розпису та скульптури, досконало
володів технікою акварелі, олії, офорту, малюнка олівцем і пером. Він є
автором понад тисячі мистецьких творів (не збереглося більше 160). У
1859—1860 роках виконав офорти з творів зарубіжних та російських
художників, за які отримав звання академіка гравірування.
Ім'я Тараса Шевченка відоме в усьому світі: у багатьох країнах йому
встановлено пам'ятники, його твори перекладені майже на всі мови світу,
його ім'ям в Україні названо навчальні заклади, театри, площі, вулиці,
міста. Національна опера України, Київський національний університет,
центральний бульвар міста Києва носять ім'я видатного сина українського
народу — Тараса Шевченка.
Бібліотекою розпочато цикл виставок "І хоч минула сотня літ він завжди з
нами буде". Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути виставку
"Життєвий шлях Т.Г. Шевченка".
Немає коментарів:
Дописати коментар