Я щиросердо дивуюсь, коли стверджують, що образи, якими наповнені
мої твори,— плід моєї творчої фантазії, поетичної сміливості. Ні, всі
вони до найменших деталей є точними і здаються незвичайними лише тому,
що не таке вже й звичне у нашому житті нехитре вміння бачити і
слухати...
Федеріко Гарсіа Лорка
Федеріко Гарсія Лорка (ісп. Federico del Sagrado Corazón de Jesús
García Lorca, або Federico García Lorca, МФА: [feðeˈɾiko ɣarˈθi.a
ˈlorka]; 5 червня 1898 — 19 серпня 1936) — іспанський поет і драматург,
відомий також як музикант і художник-графік. Центральна фігура
«покоління 27 року», один з найяскравіших і значніших діячів іспанської
культури XX століття. Убитий на початку Громадянської війни в Іспанії.
Як один із страчених жертв режиму Франко є символом закатованих
франкістами.
Як поет Гарсіа Лорка дебютував «Книгою віршів» у 1921 році. Він писав
про свою першу збірку, що вона завжди нагадуватиме його запальне
дитинство, коли він «бігав босоніж луками, в оточеній горами долині».
Можливо, саме запальність, жар серця найбільше приваблюють у поетові.
Він наче зітканий зі струн, як його улюблена гітара. Кожна струна — це
почуття, яке на спілкування з навколишнім світом реагує своїм звуком, що
надає відповідного емоційного настрою віршам, викликає певний образ в
уяві поета. Це — інтуїтивне сприйняття світу. Асоціації поета дуже
своєрідні. їх треба відчувати. У квітневому морі поета «зуби із піни,
губи із неба»; у садах його поезій дмуть лимонові вітри, зірки мріють
про квіти, а веселка нагадує сімох красунь; кукурудза всміхається
жовтими зубами; ніч не заглядає у вікно, не спускається на землю (як ми
до цього звикли), а просовує у вікно свою смагляву руку...
До 120-річчя від дня народження Федеріко Гарсіа Лорки сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Сумна радість поезії".
Немає коментарів:
Дописати коментар