Каразін (Каразин) Василь Назарович (* 30 січня (10 лютого) 1773,
Кручик, тепер Харківська область — † 4 (16) листопада 1842, Миколаїв) —
український вчений, винахідник, громадський діяч.
Засновник Харківського університету (1805), ініціатор створення
одного з перших у Європі Міністерства народної освіти, автор ліберальних
проектів реформування державного устрою і народного сільського
господарства, праць з агрономії, конструювання сільськогосподарських
машин.
Зробив численні відкриття в галузі органічної і неорганічної хімії,
першим запропонував створення мережі метеорологічних станцій по всій
державі.
З ініціативи Каразіна було засновано Харківський університет (1805)
та створено Філотехнічне Товариство (1811–1818) для поширення досягнень
науки, техніки та розвитку промисловості. Каразін займався народними
школами, жіночою освітою, державними архівами, науковими дослідженнями.
У 1820–1821 за критику існуючого суспільного ладу був ув'язнений у
Шліссельбурзькій фортеці. Після звільнення жив під наглядом поліції у
своєму маєтку.
Найкращу оцінку практичній та науковій діяльності Василя Каразіна дав
О. І. Герцен в своєму «Колоколі», де писав: " Невтомна діяльність
Каразіна і глибочезна, наукова освіта його були вражаючими: він був
астрономом, хіміком, агрономом, статистиком… моторним чоловіком, який
вносив у будь-яке питання зовсім новий погляд і цілком правильне
домагання ".
Каразін автор ряду важливих відкриттів у галузі техніки, хімії,
агрономії, селекції тощо. Йому належать близько 60 наукових праць.
Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Великий учений та реформатор".
Немає коментарів:
Дописати коментар