Нерепресований і неповернутий Іван Микитенко

Іван Кіндратович Микитенко (25 серпня (6 вересня) 1897, Рівне, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Кіровоградська область, Україна) — 4 жовтня 1937, околиця Харкова, Українська РСР) — український письменник і драматург.

В історію української літератури І. Микитенко входить передусім своїми найкращими п'єсами — драмами й комедіями (чим не закреслюється й значення помітніших його оповідань і повістей).

Публіцистично загострена, дотепна й колоритна (а в останніх зразках — і більш зосереджена на реалістичному характерописанні) драматургія І. Микитенка була присвячена злободенним проблемам, відображала напругу соціальних змін у суспільстві й тому змогла донести до нашого часу гарячий подих своєї доби.

Твори

• «Вогні» (1927)
• «Над морем» (1927)
• «Homo sum» («Людина») (1927)
• «Антонів огонь» (1927)
• «Брати» (1927)
• «Дитинство Гавриїла Кириченка» (1928)
• «Вуркагани» (1928)
• «Голуби миру» (1929)
• «Ранок» (1933).

П'єси

• «Іду» (1926)
• «Диктатура» (1929)
• «Світіть нам, зорі» («Кадри», 1930)
• «Справа честі» (1931)
• «Бастілія божої матері» (1933)
• «Дівчата нашої країни» (1933)
• «Маруся Шурай» (1934)
• «Соло на флейті» (1933—1936)
• «Дні юності» (1937)
• «Як сходило сонце» (1937 опубліковано 1962 року)

За його творами знято кінокартини: «Кінець Чирви-Козиря», «Соло на флейті» тощо. У с. Рівному йому відкрито Літературно-меморіальний музей. Письменнику присвячено документальні фільми: «Слово про письменника й громадянина» (1967), «Іван Микитенко» (1969).

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Нерепресований і неповернутий Іван Микитенко".