У вересні 2016 року виповнюється 125 років від дня заснування одного з
провідних музейних закладів України – Полтавського краєзнавчого музею
імені Василя Кричевського.
Полтавський краєзнавчий музей імені Василя Кричевського, як значний
науково-культурний центр, заснований у 1891 році за ініціативою
видатного вченого професора В. В. Докучаєва, який передав понад 4000
зразків грунтів, близько 500 зразків гірських порід, 862 гербарні
аркуші. Серед меценатів і уродженка Полтавської губернії Катерина
Скаржинська (1854–1932), яка подарувала понад 20 тисяч експонатів і
наукову бібліотеку. У дар музею впродовж 1894–1913 років передав цінні
колекції східних старожитностей Павло Бобровський.
І нині фонди – унікальне зібрання предметів старовини, побуту та
народного мистецтва, у якому не лише місцевий матеріал, а й
старожитності різних частин світу: Стародавнього Єгипту, Індії, Японії,
Китаю, Індонезії. Справжня гордість музею – козацькі старожитності, в
яких зберігся високий дух свободи й незалежності. А всього в музеї
близько 300 тисяч експонатів.
Серед них — колекції полтавської народної вишивки, ткацтва,
килимарства, дерево-різьби, церковних речей... А ще археологічні,
нумізматичні, природничі.
Будинок музею — шедевр архітектури в стилі українського модерну,
зведений у 1903-1908 роках за проектом художника-архітектора В. Г.
Кричевського. Це самобутня квітка в камені, де органічно сплелися
традиції народного будівництва, старовинні українські орнаменти,
конструкторські форми. Таке рідкісне поєднання вдихнуло в будівлю силу й
гармонію, велич і неповторність. Витвір В. Г. Кричевського, увібравши в
себе все найкраще, що було в українській народній архітектурі, став
програмним в утвердженні нового стилю — українського модерну. Адже саме
тут були використані риси українського церковного будівництва — шатрове
покриття, виті колони, двоповерхові покрівлі, різьблення на дереві,
кераміка і майоліка, народний декоративний розпис.
Відомий український художник Микола Самокиш виконав декоративний
розпис, а Сергій Васильківський створив три величезні полотна в залі
засідань земства: «Козак Голота і татарин», «Чумацький Ромоданівський
шлях» та «Вибори полковника М. Пушкаря».
...Історія цієї будівлі, як і музею, тісно пов’язана з Полтавським губернським земством.
У 1891 році за його рішенням музей розпочав свою роботу в трьох
маленьких кімнатах флігеля, що стояв на подвір’ї земства. Згодом було
розпочато спорудження нового приміщення для губернського земства, яке в
1920 році було повністю передане під музей.
... До 1941 року музей мав багату експозицію: його фонди нараховували
117900 експонатів. Фашистські окупанти розграбували колекцію, підпалили
будинок, який зазнав значних руйнувань. Фактично від чудової будівлі
залишилися лише голі, обгорілі стіни. З-під попелу та руїн вдалося
врятувати близько 20 тисяч експонатів.
Після війни експозиція була відновлена. Довгий час вона розміщувалася
в малопристосованому приміщенні. І тільки в 1964 році було врочисто
відкрито реконструйовану будівлю музею. На жаль, повної ідентичності
колишньому будинку Полтавського губернського земства досягнути не
вдалося. Нинішня реконструкція, що проводиться в кілька етапів, оновила,
вдихнула друге життя в цей неперевершений витвір архітектури. Зовсім
іншою стала й експозиція музею. Повністю перебудовано 24 експозиційних
зали.
У перспективі — створення етнографічно-археологічного ландшафтного
парку навкруги будинку музею, розширення експозиції з історії ХХ — ХХІ
ст. З історією музею пов’язано багато відомих імен. У різні роки тут
працювали: перший директор музею М. О. Олеховський (1855-1909), етнограф
і археолог І. А. Зарецький (1899-1973), орнітолог М. І. Гавриленко
(1889-1971), археолог і мистецтвознавець В. М. Щербаківський
(1876-1957), етнограф і мистецтвознавець Н. Х. Онацький (1875-1940),
поет М. Г. Філянський (1873-1938), Михайло Рудинський, Олександр Тахтай.
З музеєм тісно співпрацював великий вчений — природознавець, перший
президент Української академії наук В. І. Вернадський.
Музей — учасник багатьох міжнародних виставок. Німеччина, Італія,
Болгарія, Росія, Індія, Австрія, Польща — всіх країн і не перелічити!
Заклад — лауреат Всеукраїнських музейних фестивалів «Музей ІІІ
тисячоліття» (м. Дніпропетровськ, 2005 р., 2008 р.), лауреат
Республіканської премії ім. Д. Яворницького — за кращу наукову,
видавничу діяльність.
Крім багатої, різнопланової експозиції у музеї завжди діють цікаві
виставки, гуртки, клуби, любительські об’єднання. Це, зокрема, салон
«Музична вітальня», клуб «Полтава і полтавці», «Літературний
калейдоскоп», «Природа — наш храм».
Як науковий заклад музей працює в галузі природничих та історичних
досліджень. Видається щорічник «Полтавський краєзнавчий музей: збірник
наукових статей. Маловідомі сторінки історії, музеєзнавство, охорона
пам’яток», а також інші наукові серії. Серед них: «З наукової спадщини»,
«Пам’ять поколінь», «Славетні мої земляки» та ін. І все це — нові й
нові сторінки історії, написані науковцями музею, адже тут працює
потужний колектив дослідників.
В стінах цього чудового палацу — не швидкоплинність і минущість. Тут,
в національному шедеврі архітектури, — Вічність, втілена в діалозі
минулого з сучасним.
З нагоди 125-річчя від дня заснування Полтавського краєзнавчого музею
імені Василя Кричевського сектор культурно-просвітницької роботи
бібліотеки підготував тематичний список "І сьогодення пульс, і подих сивини …".
Немає коментарів:
Дописати коментар