Серед хвиль Айвазовського

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (17 (29) липня 1817, Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія — 19 квітня (2 травня) 1900, там само) — видатний український та російський художник-мариніст та баталіст вірменського походження. Брат вірменського історика та архієпископа Вірменської апостольської церкви Габріела Айвазовського.

Окрім морської тематики працював також і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету (автопортрету) до релігійного та міфологічного живопису.

Айвазовський є автором понад 6000 різних творів (картин, акварелей, малюнків тощо). Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу. За понад шістдесят років творчої кар'єри Айвазовський брав участь у більш як 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними.

Окрім слави художника, Айвазовський відомий також як колекціонер, меценат, живописець Головного морського штабу, академік, професор та почесний член Імператорської академії мистецтв, почесний член академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

За висловом Івана Крамського «Айвазовський, хто і що б там не казав, є зірка першої величини, у будь-якому разі, і не тільки у нас, а в історії мистецтва взагалі».

До 200-річчя від дня народження Івана Айвазовського сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Серед хвиль Айвазовського".

Під захистом господньої любові

 

Православні віряни 28 липня відзначають День хрещення Київської Русі - України і водночас вшановують пам’ять рівноапостольного князя Володимира – хрестителя Русі.

Хрещення Київської Русі - України відзначається згідно з Указом Президента від 25 липня 2008 року.

Серед усіх реформ Руської держави, здійснених князем Володимиром найважливішою була релігійна. Спочатку князь намагався реформувати язичництво, але з того нічого не вийшло, адже стара релігія, ознаками якої були багатобожжя, багатоженство й криваві жертви, цілковито себе вичерпала. Тому Володимир у 988 році прийняв християнство з Візантії та запровадив його як державну релігію на Русі – крок абсолютно раціональний, адже Візантія на той час була наймогутнішою і найбагатшою державою континенту, центром цивілізації.

Саме цивілізована Візантія була предметом мрій і заздрощів київських князів, яких сусіди цілком справедливо вважали дикими варварами. «Варвари-Русь, народ жорстокий і немилосердний, що не знає ласки до людей», - таку характеристику давали чужі літописці нашим далеким пращурам. Християнізація Русі означала входження її до світової християнської спільноти, віднайдення нею свого місця в співдружності християнських держав.

Із прийняттям християнства Київська держава, згідно з тогочасними уявленнями, ніби очищалася від скверни й ще з «не країни» ставала країною й водночас членом християнської співдружності. В очах Візантії прийняття Руссю християнства остаточно закріпило легітимність влади київських князів, або сказати б, узаконило державність. Християнство стало потужним поштовхом для розвитку освіти й культури: почали відкриватися школи, в Києві було збудовано головний храм Русі – Десятинну церкву Богородиці (996).

Прийняття християнства від Константинополя, а не від Рима, привело до того, що Русь у середині ХІ ст. опинилася по східний бік Великого розколу 1054 року. Цивілізаційні наслідки цієї події справили величезний вплив на всю подальшу історію східнослов’янських країн.

 

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Під захистом господньої любові".

Срібло ясної сурми

Олег Ольжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба), (8 (21) липня 1907, Житомир — 10 червня 1944, концтабір Заксенгаузен) — український поет, політичний діяч, археолог. Син відомого українського поета Олександра Олеся.

Очолював культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів (1937) і Революційний Трибунал ОУН (1939—1941). Заступник Голови ПУН та Голова ПУН на українських землях (з 05.1942), Голова ПУН ОУН (01.1944—†10.06.1944).

О. Ольжич-поет формувався, спираючись на світогляді світовідчуття О. Ольжича — вченого-археолога та громадсько-політичного діяча. Античність, княжа доба й козацтво разом із сучасною поетові епохою складають ту джерельну основу, на якій постає його героїчний світогляд, що є, як відомо, характерною рисою всієї поетики «празької школи», саме він становить основу Ольжичевої поезії, її головний внутрішній стрижень.

Наголосимо: це не тільки героїчна тематика, як зазначає В. Державин, «поезію Ольжича героїзм не лише скрізь тематично просякає, але становить її творчу психічну домінанту. Це організм органічний, незалежний від зовнішніх чинників і, сказати б, абсолютний». Захоплення поета яскравими постатями і визначними подіями минувшини дають змогу усвідомити й осмислити такі категорії, як героїзм та слава, життя і смерть, злет і падіння української нації.

Вся історія людської цивілізації проходить через творчість митця. Так він натякає «на підтекст сучасних проблем, особливо на потребу в українському народі простої, суворої, маломовної хоробрости, потребу «нової української людини». Розглянемо детальніше деякі стильові особливості поезії Ольжича. Сучасним літературознавцям належить всебічно проаналізувати його творчу спадщину, бо «Ольжич прожив надто недовго, щоб дати нашому суспільству вповні відчути незрівнянну перевагу його поетичного генія».

Поетика О. Ольжича докорінно відрізняється від попередніх поетичних традицій. Митець створив власний оригінальний художній стиль, що виник на грунті так званого «природного стилю», властивого рідній мові; водночас він сформований безпосереднім впливом сучасної поету грізної доби, її культурними та літературними смаками й уподобаннями. Форма поетичних творів, добір зображально-виражальних засобів у художній системі Ольжича зумовлені насамперед його розумінням суті мистецтва: Нащо слова? Ми діло несемо. Бо ж нам дано знайти життя само Ніщо мистецтво і мана теорій, В красі неповторимій і суворій.

 

До 110-річчя з дня народження Олега Ольжича сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Срібло ясної сурми" і також запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Срібло ясної сурми".

Казкові шахи

 

Починаючи з 1966 року, у всьому світі 20 липня відзначають Міжнародний день шахів. Це свято проводять за рішенням ФІДЕ – Всесвітньої шахової федерації (заснована в 1924 р.).

Батьківщиною шахів є Індія. Там у V столітті з’явилася попередниця шахів – гра чатуранга. У Київський Русі шахи з’явилися приблизно в IX-X ст. Шахи – це настільна гра на 64-клітинній дошці, на якій розташовуються 32 фігури (по 16 фігур білого і чорного кольору). Грають 2 партнера. Мета гри полягає в тому, щоб поставити мат королю супротивника, – йдеться на сайті Ділова мова.

Найдовша теоретично можлива гра в шахи складається з 5,949 ходів.

Перша сучасна шахівниця (світлі і темні квадрати) була зроблена в Європі в 1090-му році. Нове правило для пішаки, де їй було дозволено ходити на два квадрата в її першому кроці замість одного, було вперше введено в Іспанії у 1280 році. До 1561 року такий прийом, як рокіровка робилася в два ходи. Складну шахову дошку винайшов священик. У якийсь момент історії їм було заборонено грати в шахи. Священик знайшов шлях, щоб обійти цю заборону і зробив складну шахову дошку. У складеному стані вона спокійно вміщувалася на книжковій полиці і виглядала як дві книги. Перша гра в шахи на орбіті Землі відбулася 9-го червня 1970-го року в екіпажі Союз-9. Гра завершилася внічию.

Найдовша теоретично можлива гра в шахи складається з 5,949 ходів. За даними Шахового Фонду Америки, є 169518829100,544,000,000,00 0000000 (приблизно 1.70x10 29) способів грати перші 10 ходів у шаховій грі. Число різних 40-х ходів гри в шахи набагато більше, ніж число електрона у Всесвіті. Число електрона становить близько 10^79, кількість комбінацій – 10^120. Перший комп’ютер, який грав в цю гру з міжнародним гросмейстером, називається DeepThought. Це сталося в листопаді 1988-го року в Лонг-Біч, штат Каліфорнія.

Майже в кожному місті є шаховий клуб (іноді їх декілька), у якому збираються шанувальники цього виду спорту. У Міжнародний день шахів у цих клубах проводять турніри, розважальні заходи.

 

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Казкові шахи".

Життя навколо нас

 

Світ навколо нас величезний. Його не обійти за ціле життя. Він поєднує в собі різноманітність: гори та океани, пустелі та лісові хащі, спекотні тропіки та крижану тундру.

Світ прекрасний, але він ласкавий і жорстокий одночасно. В ньому існують водночас легкий вітерець та нищівний ураган, дзюркотливий струмочок та страшне цунамі.

Найдивовижніше в навколишньому світі - це життя. Люди, звірі, птахи, риби, дрібні комахи та мікроби, яких ми навіть не можемо роздивитися без мікроскопа.

Звідки з'являється життя? У чому його сутність? Куди життя потім щезає? Адже в світі нічого не з'являється нізвідки та не зникає в нікуди. Цю загадку люди ніяк не можуть розгадати, хоча б'ються над нею вже тисячі років.

 

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Життя навколо нас".

Літо зігріте книгами: світ пригод

 

Світ пригодницьких романів настільки цікавий і насичений, що привертає увагу і дорослих, і дітей. Для багатьох, хто читає такі книги в дитинстві – пригоди в ній і її браві герої запам’ятовуються на все життя.

Неймовірні подорожі, постійне подолання перешкод, сміливість і безстрашність головних героїв – все це не тільки захоплює, а й навчає дивитися на світ ширше. 

Ви втомилися від одноманітності реального життя і мрієте поринути у незвичайні пригоди?

Хочете провести відпочинок цікаво і змістовно? Тоді книжкова виставка «Літо зігріте книгами: світ пригод» саме для вас.