Сучасні підходи до вивчення інформатики

Випускники педагогічних університетів повинні вміти навчатися упродовж усього життя, уміти спілкуватися, бути здатними до самовдосконалення, запобігати конфліктам.

Вчителі всіх спеціальностей повинні вміти на сучасному рівні готувати і подавати навчальний матеріал, презентації до уроків, шукати цікавий матеріал у мережі Інтернет для використання на уроках та для самоосвіти і саморозвитку, вміти вчитися протягом усього життя , підвищувати рівні своїх професійних і загальнокультурних компетентностей, творчо підходити до своєї професійної діяльності.

Сьогодні традиційні методи навчання доповнюються новими методами, заснованими на використанні мережі Інтернет, електронно-комп'ютерних мереж та телекомунікаційних засобів.

Поряд з традиційним и технологіями навчання з'являються і розвиваються технології дистанційного навчання, використання яких дозволяє навчати і навчатися в індивідуальному режимі, незалежно від місця і часу, дає можливість вчитися все життя. У всьому світі спостерігається зростання кількості студентів, які навчаються за дистанційними технологіями, збільшується кількість вузів, де використовуються такі технології в навчальному процесі.

Від започаткування інформатики і по сьогоднішній час відбулись значні зміни у навчанні, змінилися акценти у змісті навчання. Ще у 80-тих роках минулого століття відбувся перехід від програмістського ухилу у навчанні до користувацького.

Інформатика –одна із наук, яка найбільш стрімко і динамічно розвивається.

Навчання курсу "Інформатика" орієнтоване на гармонійне, педагогічно виважене і доцільне поєднання традиційних та сучасних комп’ютерно-орієнтованих технологій навчання, зокрема і технологій дистанційного навчання.

При цьому дистанційні форми навчання можуть використовуватися як доповнення традиційних форм навчання, що значною мірою їх удосконалює і підсилює, надає навчально-пізнавальній діяльності гнучкості і динамічності, розвиває самостійність і творчий підхід до навчання і тих, хто вчиться, і тих, хто навчає.

 

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Сучасні підходи до вивчення інформатики".

Попередження насильства над жінками

Сьогодні, 25 листопада, світ відзначає Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками.

Це найпоширеніше порушення прав людини в світі. Жорстоке поводження забирає більше життів і набагато частіше перетворює жінок у інвалідів, ніж онкологія, малярія, дорожньо-транспортні пригоди та військові дії разом узяті, повідомляє Радіо ООН.

17 грудня 1999 Генеральна Асамблея ООН оголосила 25 листопада Міжнародним днем ​​боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок. Історичною передумовою Дню стала подія, що відбулася в 1961 році в Домініканській Республіці. За наказом домініканського диктатора Рафаеля Трухільо (Rafael Trujillo) були по-звірячому вбиті три сестри Мірабал (Mirabal sisters), які були політичними активістками.

У червні 1991 року Центр жіночого глобального лідерства та учасники Форуму з питань жінок, насильства та прав людини з 20 країн світу запропонували щорічно з 25 листопада по 10 грудня проводити акцію 16 Днів проти гендерного насильства. З того часу понад 1000 організацій та осіб з понад 100 країн щорічно проводять акції в рамках однойменної кампанії, закликаючи до припинення усіх форм насильства проти жінок. З 2000 року цю ініціативу підтримує і Україна.

Символом проти всіх форм насильства над жінками є біла стрічка.

За даними НАН України, 68% українок страждають від насильства в сім’ї, 20% з них зазнають тиранію постійно, і лише 2% жертв звертаються до суду. Багато з тих, хто страждає від насильства, не заявляють про пережите приниження через страх помсти, брак коштів для самостійного існування, емоційну залежність, турботу про дітей, побоювання, що до їхніх слів поставляться скептично або з недовірою.

Наслідки насильства в сім’ї – це стреси і велика кількість психологічних проблем, в тому числі психічні розлади, психосоматичні захворювання, аж до наркоманії і суїциду, зруйновані сім’ї і покалічені долі. І дуже часто такі злочини залишаються безкарними.

Безумовно, подолання такого негативного явища, як насильство в родині, можливе лише за умови об’єднання зусиль і державних органів та установ, і громадських організацій, і кожного громадянина. І кожен з нас має сказати «Ні! Насильству» у власній родині. Адже сім’я – це саме те місце, яке має бути світлим затишком, острівцем безпеки і комфорту у нашому житті. Місце, де тебе розуміють і поважають, де можна нікого не боятися і почуватися вільно кожному: і маленькій людині, і дорослому, і особі літнього віку. Пошана один до одного, взаєморозуміння, орієнтування на мирне рішення конфлікту можуть забезпечити благополуччя і згоду в сім’ї, а відповідно і добробут держави в цілому.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Попередження насильства над жінками".

Феномен Олекси Стороженка

Олекса Петрович Стороженко (24 листопада 1806, с. Лисогори, Чернігівська область — пом. 6 (18) листопада 1874, Берестя, тепер Білорусь) — український письменник, етнограф, драматург. Дядько Дмитра та Левка Ревуцьких. Учасник походу 1849 в Угорщину російської імператорської армії (1849). Слідчий-криміналіст.

Літературна діяльність Олекси Стороженка припадає на 1850-1860-ті роки — переломний і суперечливий період у суспільно-політичному, економічному та духовному житті українського народу. Під час тодішнього національно-культурного пробудження на українському літературному обрії з'явилося ім'я Стороженка. Він почав писати російською мовою, друкувався у 1850-х у російських журналах «Северная пчела» і «Библиотека для чтения». Тут опубліковані «Рассказы из крестьянского быта малороссиян» (1858), роман-хроніка «Братья-близнецы» (1857) та інші.

З появою журналу «Основа» Стороженко почав писати українською мовою. Україномовна спадщина тематично не дуже розмаїта. Побут, звичаї, фантастика і демонологія тогочасного українського селянства та сторінки козацької держави, пов'язані з останнім періодом Запорозької Січі, з Коліївщиною, з образами колишніх січовиків — ось майже все коло порушених письменником тем.

Малу прозу письменника можна поділити на групи:

• твори на історичну тематику: а) реальні сюжети («Голка»)
• легендарно-фантастичні («Закоханий чорт»)
• твори етнографічного штибу («Два брати», «Скарб», «Дурень»)
• твори-анекдоти («Вуси»)

Репресивні заходи царизму незабаром перервали процес національного відродження, змусили замовкнути й поважного російського чиновника Стороженка. Хоч він і продовжував письменницьку діяльність після Валуєвського циркуляру, проте писав уже лише виняктово російською мовою.

З українського доробку за життя Стороженка надруковано лише два перші розділи повісті «Марко Проклятий» (Львів, журн. «Правда», 1870).

До 210-річчя від дня народження Олекси Стороженка сектор культурно-просвітницької роботи бібліотеки підготував тематичний список "Феномен Олекси Стороженка".

Тридцять третя сльоза України

У четверту суботу листопада в Україні щорічно відзначається скорботна пам’ятна дата – День пам’яті жертв Голодоморів.

День пам'яті жертв Голодомору був встановлений у листопаді 1998 року Указом Президента України. У 2000 році назва була змінена на "День пам'яті жертв Голодомору і політичних репресій", а з 2007 р. він став називатися "День пам'яті жертв голодоморів".

Згідно з визначенням, Голодомор 1932-1933 років, - голод у сільських районах Радянського Союзу, зокрема Української РСР, викликаний організованими заходами керівників УРСР та СРСР. Він спричинив масову загибель сільського населення України і півдня Росії, переважну більшість якого становили українці.

 

 

 

 

 

 

 

У деяких дослідженнях (у тому числі західних) фахівці доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду. Голодомор 1932-1933 рр. офіційно визнаний як геноцид українського народу урядами України, Австралії, Угорщини, Ватикану, Латвії, Литви, Естонії, Італії, Аргентини, Канади, Грузії, Польщі, США, Іспанії, Перу, Чехії і Колумбії.

Окрім Голодомору 1932-1933 рр. в історії України були зафіксовані голодомори 1921-1923 і 1946-1947 рр.

 

 

 

Найбільше під час штучного Голодомору 1932-1933 років в Україні потерпіла Полтавщина. Саме тут – найбільше невинних жертв Голодомору 30-х років минулого століття. У 1990 році перший пам’ятник жертвам Голодомору був збудований саме на Полтавщині, у Лубнах. З того часу понад 900 пам’ятних знаків, присвячених Голодомору, встановили в області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сьогодні співробітники бібліотеки Ахметова Наталія Равіліївна та Ганжа Катерина Вікторівна спільно з історичним факультетом провели бінарний захід "Тридцять третя сльоза України" який нагадав про страшну сторінку історії нашої держави.

Також запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Вогонь скорботи в серці на віки".

Перегляд нової літератури

Сьогодні бібліотека підготувала книжковий перегляд нових надходжень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виставка зацікавила як викладачів так і студентів.

Інноваційність в освіті: пошуки і перспективи розвитку

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка розпочала роботу Всеукраїнська науково-практичної конференція з міжнародною участю "Інноваційність в освіті: пошуки і перспективи розвитку".

 

 

 

 

 

 

 

 

 До конференції бібліотека підготувала книжкові виставки "Наукові здобутки кафедри загальної педагогіки та андрагогіки" а також "Інноваційність в освіті: пошуки і перспективи розвитку".