З Великоднем!

До Великодня кожна людина відноситься по-різному. Для когось це важлива релігійна дата, для когось чудова можливість провести час із сім’єю, для когось – традиція зустрічатись цілими родинами та обговорювати все на світі.

Це й не дивно, адже відношення до цього великого свята цілковито та повністю залежить від кожної окремої людини, від її вірувань, звичок, виховання та потреб. І так було завжди.

Щоб переконатись в цьому, наведемо кілька цікавих фактів про Великдень.

Цікаві факти про Великдень

• У I столітті смерть і воскресіння Христа відзначалися раз на тиждень - п'ятниця була днем посту і скорботи на згадку про страждання Христа, а неділя була днем веселощів.
• Святкування Пасхи в першу неділю після першого повного місяця після весняного рівнодення було встановлено на Першому Нікейському соборі в 325 р.
• З колишніх країн СРСР тільки в Білорусі і католицька, і православна Пасха вважаються державними святковими днями.
• У ранньохристиянських церквах Малої Азії свято раз на рік відзначалося спільно з іудейським Великоднем - 14 нісана.
• Внаслідок календарної реформи, запровадженою в XVI столітті, дати Великодня у православних і католиків не збігаються.
• У більшості держав Європи, а крім того в Австралії, свято Великодня вважається державним. У ряді держав вихідним днем вважається або Страсна п'ятниця, або понеділок після Великодня.
• Найбільшу у світі паску вагою більше 2 тонн і висотою в 2,4 метра спекли у 2011 році в селищі Ялта Донецької області.
• У давнину було прийнято, щоб у перший день Великодня господині залишалися вдома, а чоловіки ходили з поздоровленнями до своїх близьких та знайомих. Столи були накриті весь день і на них вже стояли скоромні (не пісні) страви. Великодній стіл зазвичай прикрашали переважно холодними стравами: запечений баранчик, смажена телятина, свинячі окости. Подавати в цей день рибу було не прийнято.
• Найстаріша паска в світі була спечені у Страсну п’ятницю в 1821 році. Сімейну реліквію зберегла 91-річна уродженка Лондона Ненсі Тітман. Дивно, що паска не тільки не запліснявіла за стільки років, але і пахне як свіжа.
• У 2010 році у Софійському соборі з’явилося унікальне панно – Пресвята Богородиця, складена з 15 тисяч розфарбованих вручну писанок. Художниця Оксана Мась працювала над цією дивовижною мозаїкою майже рік. Писанки для роботи розмальовували по всій Україні – і професійні художники, і друзі, і діти, і черниці. Мозаїчне панно “Погляд у вічність” вагою 2,5 тонни зображує очі образу Діви Марії, і створено за мотивами однієї з старовинних українських ікон періоду бароко.
• На території Канади, в містечку Вегревілль, розташованому на схід від Едмонтона і населеному, переважно, етнічними українцями, знаходиться найбільше в світі пасхальне яйце. Його довжина становить 8 м, а ширина – 5 м. Ця «писанка» вагою близько 2270 кг зроблена з уламків літаків. Виготовили цей пам’ятник на згадку про тих українців, що першими приїхали до Канади.

 

 

Вітаємо всіх з Великоднем і запрошуємо відвідати книжкові виставки.

Живіть в ритмі танцю

Декого ми можемо зрозуміти у кількох віршованих рядках, а за деяких говорять їхні па... Останні, тобто танець, особливо яскраво показує всю сутність виконавця, його думки, характер, темперамент, стиль життя, уподобання і мрії. Про все це нам розказує танець!

Його історія досить давня. Люди танцювали завжди: в часи Античності, Середньовіччя, Відродження,.. сьогодні... Танцювальний дух настільки сильний, що він здатний об'єднувати представників танців різних стилів, напрямків, епох.

29 квітня — день особливий для всіх, хто живе у ритмі танцю. Адже у всьому світі він відзначається як Міжнародний день танцю.Ця дата обрана невипадково. 29 квітня 1727 року народився Жан Жорж Новер, великий французький балетмейстер, реформатор і теоретик хореографічного мистецтва, «батько сучасного балету».

Його вклад у розвиток танцю неоціненний. Завдяки цьому майстру танець став самодостатнім видом мистецтва, справжнім дійством, мистецьким шедевром.

 

Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Живіть в ритмі танцю".

Тому щиро вітаємо всіх, хто не уявляє свого життя без танцю, хто йде по життю, танцюючи, хто не може втриматися, коли чує музичний ритм, і, не маючи змоги протистояти покликові душі, робить невимушені па.

Танцюйте, виражайте себе, показуйте в танці всю свою сутність, живіть в ритм танцю!

Участь у семінарі "Роль культурно-виховної роботи бібліотеки ВНЗ у формуванні особистісних якостей сучасного студента"

Сьогодні в Полтавському національному технічному університеті імені Ю. Кондратюка пройшов семінар "Роль культурно-виховної роботи бібліотеки ВНЗ у формуванні особистісних якостей сучасного студента".

 

Участь у семінарі взяли співробітники нашої бібліотеки. Зокрема завідувач сектором культурно-просвітницької роботи бібліотеки Ганжа Катерина Вікторівна виступила з доповіддю "Соціокультурна робота бібліотеки ВНЗ як чинник формування особистості студента (на прикладі бібліотеки ПНПУ ім. В. Г. Короленка)".

 

Висловлюємо щиру вдячність бібліотеці ПНТУ за цікавий захід і можливість поспілкуватися з колегами.

Я - світло, я - вітер, я - біг по піску ...

Ірина Жиленко – українська поетеса, авторка дитячих творів, журналіст, письменниця-мемуарист.

Народилася 28 квітня 1941 року у столиці України – м. Києві, однак скоро, через сумнозвісні воєнні події тих років, батьки перевезли її до Звенигороду, де вона провела майже все дитинство. В 1964 р. отримала диплом про вищу освіту Київського державного університету ім. Тараса Шевченка. Тривалий період часу працювала в редакційних колегіях відомих українських видавництв, газет, журналів.

Творчі спроби здійснила ще в дитинстві, однак стала справді відомою тільки в 1965 р, видавши збірку віршів «Соло на сольфі». Основною проблематикою лірики І. Жиленко є цілком буденні поняття, як то любов, дружба, щастя, родина, природа, щирість і доброта. Поезію відрізняється особливою вразливістю, меланхолією та винятковим смаком. Книга-мемуари зі спогадами за назвою "Смолоскип" вийшла в 2011 році. Найбільш відомими працями для дітей є «Двічі по два дорівнює кульбабці», «Казки про буфетного гнома», «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства».

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Я - світло, я - вітер, я - біг по піску ...".

 

Також до 75–річчя від дня народження Ірини Жиленко бібліотека підготувала тематичний список "Та, що молиться Богові віршами".

Формуємо працеохоронний світогляд

28 квітня, рішенням Міжнародної організації ILO, оголошено Всесвітнім днем охорони праці. На відміну від Першотравня, ця дата не закликає до пролетарської солідарності трудящих, вулицями не ходять радісні демонстранти. 28 квітня має своєю метою привертати увагу всієї світової громадськості до невирішених проблем охорони праці, а також просувати культуру праці у всі сфери діяльності людини.

Цей День почали відзначати з 2003 року. Однак, попередником Всесвітнього дня охорони праці вважається американський День пам’яті загиблих працівників, вперше проведений у 1989 році.

Цифри, які наводять аналітики, шокують: смертність і захворюваність нещасних випадків на виробництві колосальна. Тому це свято є дуже важливим.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Формуємо працеохоронний світогляд".

Пропусти Чорнобиль крізь серце

30 років тому сталася страшна техногенна катастрофа, спричинена вибухом на четвертому енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, яка за лічені хвилини радикально змінила перебіг людського буття, важким тягарем лягла на плечі українського народу.

 

Та смертельні промені радіації виявилися безсилими перед мужністю, самовідданістю і патріотизмом тих, хто зійшовся в нерівному бою з ядерною стихією.

Ми в неоплатному боргу перед героями-чорнобильцями – пожежниками, рятувальниками, медичними працівниками, військовослужбовцями, інженерами, будівельниками, – які захистили теперішні й прийдешні покоління від радіаційного лиха. Схиляємо голови в пошані перед кожним, чиє життя та здоров’я забрав підступний ворог – смертоносне радіоактивне випромінювання.

Бібліотека підготувала захід "Пропусти Чорнобиль крізь серце". Книжкова виставка і документальне відео зацікавили студентів і змусили ще раз згадати подвиг героїв-чорнобильців.

Також підготовлено тематичний список "У невидимому сяйві радіоактивного ювілею" і книжкову виставку на науковому абонементі.

Огляд нової періодики

Сьогодні співробітники читальної зали №2 підготували огляд нової преси для студентів філологів і журналістів.

 

 

 

Під час огляду Дорошенко Любов Василівна ознайомила студентів з профільною періодикою і запросила заходити до бібліотеки частіше, адже так багато цікавої літератури чекає на них.

День відкритих дверей в університеті

Сьогодні Полтавський національний педагогічний університет гостинно відкрив двері перед майбутніми студентами.

 

Бібліотека підготувала книжкову виставку на якій презентувала видання про наш університет а також наукові і творчі здобутки викладачів університету.

Співробітники бібліотеки також роздавали абітурієнтам інформаційні листівки про бібліотеку і запрошували вступати до нашого університету.

Екскурсія до музею-заповідника Антона Семеновича Макаренка

 

Полтавщина… Край, прославлений піснями і легендами, історією і красою, хорошими людьми і чудовими куточками природи. Їх можна зустріти всюди, куди б не пішов, якою стежиною не рушив.

 

Одна з таких доріжок веде до мальовничої окраїни села Ковалівки. Саме тут з 1921 по 1926 роки знаходилась трудова колонія імені Максима Горького, якою керував А.С. Макаренко, а 25 лютого 1988 року до 100-річчя з дня народження видатного педагога було відкрито Державний музей-заповідник.

Співробітники бібліотеки завітали до музею-заповідника, пройшли стежками, які ще відлунюють кроки видатної людини, педагога зі світовим ім’ям Антона Семеновича Макаренка.

Від тих часів до сьогодні залишилися Червоний та Білий будинки і Флігель. Нагадують про життя і побут колоністів вхідна арка, альтанка, фонтан, колодязь, погріб, сходи до річки, пристань (пірс). У центрі музейної території, в невеликому сквері, встановлено пам’ятник – погруддя А.С. Макаренка.

Огляд експозиції музею починається з Червоного будинку. За часів колонії тут, на першому поверсі, знаходились їдальня та кухонні приміщення, а на другому – спальні для майже ста хлопчиків. Зараз у восьми залах Червоного будинку розгорнута основна експозиція музею – фотографії, документи, книги, твори живопису тощо – загалом більше 1600 експонатів.

Матеріали першого залу музею розповідають про дитячі та юнацькі роки А.С.Макаренка, знайомлять із його родиною, висвітлюють часи навчання в Білопіллі, Крюкові, в Полтавському учительському інституті, початок педагогічної праці.

      

Увазі відвідувачів представлені елементи інтер’єру будинку, де проживала сім’я Макаренків, книги, які читав Антон Семенович, його фотографії з родиною, з учнями та колегами.

Експозиції наступних залів присвячені діяльності дитячих виховних закладів, якими керував А.С.Макаренко – Трудової колонії імені Максима Горького та Комуни імені Ф.Е. Дзержинського.

Умови життя колоністів у 1921-1922 роках можна уявити, побачивши закопчені стіни, піч-„буржуйку”, старий мідний чайник, нефарбовані дерев’яні табуретки. У залі також розміщені куточки навчального класу, кузні, конюшні, демонструються плуг, молотарка, які використовувались у 20-тих роках минулого століття.

 

У травні 1926 року колонія імені Максима Горького переїздить у Куряж під Харків.

8 липня 1928 року колонію відвідав Олексій Максимович Горький.

Окремий куточок експозиції розповідає про клубну роботу колонії. Стенди присвячені діяльності духового оркестру, одного з кращих у Харкові, ізогуртка, де вихованці навчались малювати, випилювати, майструвати і моделювати. Особливе місце в експозиції належить театру.

Новий етап у житті А.С.Макаренка висвітлює експозиція п’ятого залу музею. У грудні 1927 року в Харкові, тоді столиці України, була відкрита комуна імені Ф.Е.Дзержинського – виховний заклад для дітей чекістів, які загинули при виконанні службових обов’язків.

У залі експонується макет будівництва заводу «ФЕД» та фотоапарат „ФЕД”, випущений у тридцяті роки, зразки продукції, що виготовлялась на підприємствах, прапор комуни, форма комунарів, особисті речі А.С.Макаренка: письмовий набір, записник, польова сумка.

Наступні зали висвітлюють київський (1935-1937рр.) та московський (1937-1939рр.) періоди життя і літературної діяльності видатного педагога і письменника, експонуються його книги, видані мовами народів світу, кінокадри та ілюстрації до всесвітньовідомої «Педагогічної поеми», розповідається про вчених-макаренкознавців, які займаються вивченням педагогічної спадщини Антона Семеновича, її втілення в життя в умовах сьогодення. Окреме місце відводиться вихованцям А.С.Макаренка.

У останньому залі Червоного будинку в жовтні 2004 року відкрито Музей історії освіти Полтавщини, аналогів якого немає в нашій області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Екскурсія продовжується в Білому будинку, який розташований на крутому березі річки Коломак. У Білому будинку – меморіальна частина музею.

У кабінеті, де А.С. Макаренко зробив перші записи для знаменитої „Педагогічної поеми”, де він працював щодня від ранку до глибокої ночі, встановлено його робочий стіл, на столі – друкарська машинка, печатка колонії імені М. Горького, письмове приладдя, поряд – креслярський столик із зробленими рукою А.С.Макаренка кресленнями території колонії, Білого будинку і Флігеля. Тут же, в окремій вітрині, - особисті речі Антона Семеновича: його сорочка, пенсне, портфель, записна книжка-щоденник.

Висловлюємо щиру вдячність співробітникам музею а також Андрію Володимировичу Ткаченку за захоплюючу екскурсію!