Конституція – основа моєї держави

Джерелом права будь-якої держави є Конституція. Її ще називають Основним законом, який закладає підґрунтя організації і діяльності держави та формування у ній громадянського суспільства. Конституція – це своєрідний суспільний договір, у якому народ визначає основні напрямки свого подальшого розвитку та існування, гарантії прав та свобод громадян у суспільстві.

Україна свого часу створила першу європейську конституцію – “Пакти й Конституції” Пилипа Орлика. Цей документ було прийнято у м. Бендерах 5 квітня 1710 року. Пилипа Орлика, який 10 років до цього був генеральним писарем та довіреною особою гетьмана Івана Мазепи, у свою чергу, обрали гетьманом України у вигнанні. Одразу ж після свого обрання, він складає проект так званої Бендерської конституції. Цей документ унікальний не лише через сам факт його існування, а й через своє змістове наповнення. Він обмежував гетьманські прерогативи та проголошував політичне і церковне відокремлення України від Росії. Звичайно, існує й інша точка зору. Так, деякі західні науковці схиляються до думки, що “Пакти й Конституції” − це лише талановитий публіцистичний твір і не більше. Але цей „публіцистичний твір” на десятки років випередив розвиток західноєвропейської правової думки, заклавши дійсно демократичне підґрунтя в процесі українського державотворення.

Вагомий внесок у розвиток українського конституціоналізму зробили Універсали Центральної Ради. Якщо I, II та III Універсали виходили з того, що Україна – це автономія у складі федеративної Росії, то IV Універсал, прийнятий 22 січня 1918 року, офіційно проголошував незалежність Української Народної Республіки. 29 квітня 1918 року Центральною Радою було ухвалено проект Конституції Української Народної Республіки і обрано Михайла Грушевського Президентом УНР. Через історичні обставини, ця Конституція, на жаль, так і не набула чинності.

Важко сказати, як би склалася ситуація, коли б Конституція Пилипа Орлика чи Конституція УНР таки увійшли в законну дію. Та з точки зору історії, якщо щось не відбулось, значить цього не могло бути, тому і шкодувати з цього приводу не варто. Ми повинні пишатися самим усвідомленням значущості України та розвитку її політичної думки у світовому масштабі.

Шлях розвитку був іншим і у 1991 році, здобувши державну незалежність, отримали ще один шанс побудувати вільне і демократичне суспільство. І хоч у світовій історії засновником європейського конституціоналізму вважають середньовічну Англію, яка, до речі, й досі не має свого основного закону як коди­фікованої конституції (що становить єдиний цілісний документ із внутрішньою структурою), однак, саме українці створили предтечу європейських конституцій.

Таке ж підґрунтя заклала й сучасна українська Конституція – одна з найдемократичніших у Європі, одна з наймолодших, Конституція що акумулювала в собі найкращі здобутки світового політикуму.

День Конституції у нашому суспільстві поки не святкується з особливою пишністю. Чи то традиція не сформувалась, чи то у свідомості наших громадян це свято постає на кшталт Дня захисту дітей чи Дня захисника Вітчизни. Більшість українців на запитання: “що таке Конституція?”, відповість – „головний закон країни”. А на запитання: „що для вас Конституція?”, − не відповість взагалі.

Років десять тому у ЗМІ полемізували з приводу патріотизму. Ставили нам у приклад іноземців, що починають ранок із підняття державного прапору і принципово не розмовляють з туристами іноземними мовами, навіть якщо їх знають. Насправді не тут починається патріотизм, не з показового підняття прапору, не з принциповості у вирішенні мовного питання, а з глибокої відвертої гордості за свою Батьківщину. І у нас дійсно є чим пишатися, головне про це пам’ятати і щоразу знову нагадувати.

Історія українського державотворення, до певної міри, непослідовна. Конституція Пилипа Орлика створювалась у засланні і для держави, якої фактично не існувало. Чотири радянські конституції, попри усталений стереотип, що вони були непогані, але не виконувались, − не були конституціями як такими взагалі. Вони не несли юридичного підґрунтя для інших законодавчих актів та не реалізовували, наприклад, принципу розподілу влади.

Саме тому потреба у Конституції України незалежної була передусім як у правовому до­кументі, що у своїх кращих істо­ричних зразках є і актом держави, і символом гро­мадянського суспільства. Діюча нині Конституція України відповідно набрала чинності з дня її ухвалення Верховною Радою України — 28 червня 1996 року.

Основний закон нової вільної України, насамперед, задекларував ті демократичні перетворення, що відбулися. Він не лише своїм змістом, а самим фактом свого існування перекреслив авторитарне минуле та дав початок новій історії України.

День Конституції ми не повинні сприймати як свято на честь нормативного акту. Ми повинні його сприймати як день затвердження наших прав і свобод. День ствердження того, − як зазначено у статті 3 Конституції України − що “людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю”.

До свята бібліотека підготувала тематичний список "Конституція України – логічне продовження розвитку українського демократичного державотворення".

А також запрошуємо переглянути книжкові виставки:

• науковий абонемент "Жити за Основним Законом";

• читальна зала №3 "Конституція – основа моєї держави";

• читальна зала №4 "Україна. Конституція. Творення: уроки державності".

Зірка, що сяє над Планетою Людей

Антуан де Сент-Экзюпері — видатний французький письменник, класик світової літератури.

«Втративши в чотирирічному віці батька, він ріс лише з матір’ю, яка всіляко підтримувала і розвивала синові захоплення. Антуан був непосидою і мрійником. Придумував ігри, складав казки, писав вірші, малював, грав на скрипці, вічно щось креслив і майстрував.

Закінчивши школу, Антуан надумав стати морським офіцером, але, вступаючи до військово-морського училища, провалився на іспиті з літератури, бо замість твору про патріотизм солдата першої світової війни, написав: «Я не був на війні, і не хочу говорити з чуток».

Екзюпері стає студентом Академії мистецтв, вивчає архітектуру, проте, це не дає йому справжнього задоволення. Виходець з аристократичної сім’ї, він міг би посісти не останнє місце у «вищому» світі, але фальшиве й пустопорожнє життя того світу його не цікавило. Він кидає академію і йде до війська. Служить рядовим авіаційного полку, а у вільні години бере платні уроки в цивільних льотчиків, які вчать його літати на старенькому літаку. Авіація назавжди входить в життя Екзюпері.

Невдовзі він стає військовим льотчиком, але зазнає першої тяжкої аварії, і його комісують. Наступні чотири роки, мабуть, найнецікавіші в біографії письменника: він працює клерком на черепичному заводі, а тоді торговим агентом автомобільної фірми. А далі — знову улюблена авіація: Екзюпері літає на гідроплані, випробовує літаки, доставляє пошту в Північну Африку, стає начальником французького аеродрому, закинутого в африканських пісках, директором філіалу авіакомпанії в Південній Америці... Він літав над океаном, над горами й пустелями, прокладав нові траси, рятував друзів, які зазнавали аварій, багато разів сам зазнавав аварій, лише дивом уникаючи смерті. Одного разу він упав серед пустелі, і його врятували бедуїни... Ремесло льотчика дало йому особливе бачення світу. Він мовби дивився на землю з висоти польоту, гостріше відчуваючи невидимі зв’язки між людьми.

І Сент-Екзюпері починає писати. Уже перший його роман «Пошта на Південь» (1929) отримав схвальні оцінки читачів та критики. Ще більший успіх мала повість «Нічний політ» (1931), а третя книга «Планета людей» (1939) принесла Антуанові де Сент-Екзюпері світову славу. З початком другої світової війни письменник зголошується до армії. Комісія визнає його непридатним до польотів, але ціною неймовірних зусиль Сент-Екзюпері добивається свого і знову стає військовим льотчиком. Коли фашисти захопили його батьківщину, йому довелося емігрувати до США. Там він пише повісті «Військовий льотчик» (1942) та «Лист до заручника» (1943). Ці книги стали дійовою зброєю французького Руху Опору.

В Америці Екзюпері написав і свій найзнаменитіший твір — казку «Маленький принц» (1943), яка стала останнім завершеним твором письменника. У нього було ще багато задумів, проте Екзюпері знову добивається права сісти за штурвал військового літака. Він уже немолодий, до того ж покалічений. Та хіба це може його стримати? Влітку 1944-го 44-річний майор Сент-Екзюпері дістає дозвіл ще на дев’ять бойових польотів. З дев’ятого польоту він не повернувся, навічно залишившись у небі разом зі своїм Маленьким принцом…».

 

Запрошуємо до художнього абонементу переглянути книжкову виставку "Зірка, що сяє над Планетою Людей". Також бібліотека підготувала тематичний список "Замріяний льотчик…".

Наркозалежність як соціальна проблема сьогодення

Наркоманія - одна з найстрашніших бід сучасності. Все більше людей у всьому світі піддаються спокусі і потрапляють в мережі цього пороку, думаючи, що моментально вирішують всі свої проблеми. Дуже часто навіть ті, хто проходить курс лікування, не можуть назавжди позбутися від наркотичної залежності. Громадяни в усьому світі, яким не байдужі проблеми здоров'я свого народу, об'єднуються, щоб нагадати всім про страшну хворобу. 26 червня багато країн світу відзначають Міжнародний день боротьби із вживанням наркотиків та їх незаконним обігом.

Історія боротьби зі зловживанням наркотиками, їх поширенням і контролем оборотів продажу триває вже більше ста років. 07 грудня 1987 року Генеральна Асамблея ООН прийняла рішення щороку 26 червня відзначатимуть всесвітній день боротьби з наркоманією. Поштовхом для цього став виступ Генерального секретаря на Міжнародному семінарі по боротьбі з наркоманією. Учасники ООН поставили за мету створити незалежне від вживання наркотиків суспільство і в той же день склали план майбутніх заходів по боротьбі з наркоманією.

Сьогодні назріла необхідність створення загальної всесвітньої програми, яка б функціонувала як перешкода для міжнародного наркобізнесу. Це і є головною метою боротьби з наркоманією. Саме ООН виступила в ролі координатора та ідеолога антинаркомании. Організація об'єднаних націй спільно з представниками різних країн сприяє зменшенню впливу наркотичних засобів на генофонд.

Однією з основних проблем боротьби з наркоманією є вживання токсичних засобів дітьми та підлітками. Вражають масштаби розгорнутої катастрофи, а також їх наслідки. Заради дози наркотиків безліч наркоманів переступають закон, а близько 75% дівчат стають повіями і часто заражаються Снід також наркоманія є однією з причин виникнення раку .

У вирішенні цієї проблеми повинен бути зацікавлений кожен людина, а Міжнародний день боротьби з наркоманією допомагає інформувати громадськість про це.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Наркозалежність як соціальна проблема сьогодення".

Сказати сірій масі: Я – особистість

Щорічно в останню неділю червня відповідно до Указу Президента України від 22 червня 1994 року N 323/94 в Україні святкують День молоді.

Сучасний молодіжний рух в Україні представлений не лише організованим рухом, а й неформальною молодіжною ініціативою, інтегрованою в загальносвітовий неформальний молодіжний рух.

Неформальний молодіжний рух - система молодіжних субкультур і широкої неорганізованої молодіжної активності в їх взаємозв'язку між собою та суспільством.

Це своєрідна «молодіжна субкультура», яка охоплює різноманітні напрями та вияви активності молоді.

Молодіжна субкультура - система цінностей, установок, моделей поведінки, життєвого стилю певної соціальної групи (молоді), яка є цілісним утворенням у межах домінуючої культури.

Субкультурні атрибути, ритуали як стійкі зразки поведінки, а також цінності відрізняються від цінностей панівної культури, хоча і пов'язані з ними. Молодіжні субкультури є наслідком свідомого пошуку нової ідентичності, вибудовування нового стилю. Джерелом їх є романтизовані та ідеалізовані образи іншої цивілізації, культури («культурні міфи», «культурні утопії»). «Культурні міфи» українських молодіжних субкультур в основному запозичені із Заходу. Їх носії будували свій «Захід» відповідно до власних уявлень про західну культуру та систему цінностей, перебуваючи при цьому в середовищі національних культурних традицій. Завдяки цьому відбувалося поєднання західних впливів, інноваційних елементів, національних традицій, особливостей, ментальності та рудиментів постсоюзного культурного середовища.

Виникнення молодіжних субкультур зумовлене соціальними, політичними, психологічними та духовними чинниками, найголовніший з яких — неадекватність суспільного буття потребам молоді, духовна самотність.

За особливостями діяльності, внутрішніми цінностями, впливом на молодіжне середовище виділяють такі типи молодіжних субкультур:

Хіппі. Заявили вони про себе на зламі 60—70 pp. XX ст., в Україні — у 1972 р. Цю групу складають прихильники музичного стилю панк-рок. Виділяються довгим волоссям (своєрідний виклик «соціальному сприйняттю»), «фенічками» (англ. thing — саморобні прикраси, плетені з бісеру браслети), одягом, романтикою автостопу, участю в тусовках, можливістю втекти від реалій життя (сім'ї, школи). У середовищі хіппі сформувалися різноманітні новітні молодіжні субкультури.

Романтико-ескейпістські (англ. escape — втекти, уникнути, позбавитися) субкультури. Відрізняються орієнтацією на створення паралельного світу, витворення власного «міфу», вибудованого на основі певних творів (переважно «фентезі») чи запозичених світоглядних концепцій інших культур. Серед них виділяють ігрові молодіжні культури. Рольова гра (roleplaying) наближена до імпровізованої театральної вистави. Є втіленням постулату контркультури про ідею «театру» як єдності акторів та глядачів. «Глядач стає актором та автором одночасно» — ідеал контркультурного мистецтва. До ігрових субкультур належать:

Індіаністи. Шанувальники традицій певної етнічної культури. Популярним для них є звернення до практики релігійних культів, описаних у творах авторів «фентезі» або притаманних індійцям США, чи до синтетичних, новітніх культів, розроблених на основі певних світоглядних концепцій.

Толкієністи. Шанувальники конкретного автора Д. Толкієна (англійського автора «фентезі») і середньовічної холодної зброї. Живуть у вигаданому світі та наслідують своїх казкових героїв, тим самим «виходячи» за межі суспільства.

Уніформісти. Шанувальники певної історичної події.

Музичні молодіжні субкультури. Виникли навколо нових музичних стилів «peп», «рейв», «брейк». Переважно складаються з підлітків, яких об'єднують спільні музичні пристрасті, безтурботне ставлення до життя, намагання жити одним днем. Їх світоглядні цінності вульгаризовані, пристосовані до розуміння пересічних міських підлітків. Зовнішні ознаки приналежності до угруповань різняться відповідно до місця проживання. Одягаються вони за останньою тусовочною модою. Серед провідних бажань — відчуття ейфорії ритму, танцю, клубної атмосфери. Уподобання нестійкі, залежать від популярності певних напрямів музики, спортивних команд. Так, відійшли в минуле перші брейкери, поступово відходять трешери (прихильники музичних стилів треш-хеві-метал та дзе-хеві-метал, з відвертою асоціальною поведінкою, тяжінням до сатанізму, вандалізму, навіть людських жертвоприношень), бітломани (прихильники музики бітлз), поділилися металісти (прихильники західних груп важкого металевого року (хеві метал), вітчизняних «Чорний кофе», «Арія», «Майстер» та ін.). На піднесенні перебува*ють репери, рейвери, нові брейкери.

Репери. Як музичний напрям peп виник в середині 80-х, будучи музикою «чорних кварталів» міст США, реггі та суміші різних напрямів. Його називали — «що бачу, про те і співаю». В Україні поширився в 90-х pp. Репери — прихильники музичного стилю «peп», танцстилю хіп-хоп, сучасної негритянської культури. Характерна підвищена корпоративність та психологічна потреба в спілкуванні з однолітками. Найвище цінують індивідуальність. Класичний прикид українського репера: штани «дизелі» та дуті (пухові) короткі куртки, всі речі на кілька розмірів більші. Мають власні тусовки (в клубах), внутрітусовочні правила (знання біля 40 peп-груп та вміння розпізнавати їх за мелодіями). Переважно складаються з підлітків від 12 до 18 років.

Рейвери. Як музичний напрям, рейв виник в середині 80-х років. Це симбіоз чиказького «хауса» та детройтського «техно». В Україну потрапив у середині 90-х pp. Рейв («кислотна тусовка») — музика диск-жокеїв. Ритміка її нагадує ритуальні племінні танці, які приводили до стану трансу. Тому на тусовках рейверів переважає атмосфера «небуденності», «ейфоричного трансу», що межує з містичними відчуттями. Зовнішня атрибутика відрізняється синтетичністю та яскравістю кольорів одягу, наявністю різних додаткових речей («пірсинг» — проколювання різних частин тіла сережками). Рейв — середовище, де «кожен чує лише те, що хоче почути, і говорить те, що хочуть почути від нього інші». Учасники рейв-клубів схильні до вживання напівтяжких наркотиків, слабоалкогольних напоїв. Рейв-клуби підлітків поширені у всіх містах України.

Брейкери. Об'єднані на основі спільного інтересу до танців типу брейк. Мета — пропаганда брейк-танцю і виконання його великими групами. Зовнішній атрибут — вузькі темні окуляри. Новітній брейк-данс відродився на базі спід-репу та швидкісної музики, увібравши деякі особливості брейк-дансу 80-х (стиль «я робот»). Проте перевага надається «нижньому брейку», який включає елементи акробатики та спортивного танцю. Збираються на тусовках (разом з реперами), щоденних тренуваннях, займаються спортом, не палять.

Епатажно-протестні субкультури. Початок поклали панки (пропагандисти ідеї «шок-протесту». Виділяються одягом і зачісками. Мета — самоствердження серед однолітків через заперечення загальноприйнятих норм поведінки. Негативно ставляться до праці, вживають наркотики, алкоголь. Захоплюються рок-ансамблями. На сьогодні відкинули агресію і увібрали в себе традиції та ідеї різних субкультур (насамперед хіппі). Окремо від них є байкери (віддають перевагу романтизації подорожей та вираженню своєї індивідуальності в зовнішньому вигляді, володінні мотоциклом).

Радикально-деструктивні субкультури. Сюди належать субкультури, які мають чітку лінію на асоціальну поведінку та орієнтацію на застосування силових методів. Відзначаються дієвістю і радикалізмом.

Скінхеди. Об'єднує їх пристрасть до насильства. Рух «скінхедів» виник у Великобританії наприкінці 60-х pp. ХХст. На початку існування «скіни» — вихідці з робітничих районів — мали патріотичні погляди, захоплювалися реггі та футболом, не цікавились політикою. Зовнішній вигляд відповідав «шок-протесту» панків з єдиною відмінністю — коротка зачіска та мінімізація символічних речей. В середині 70-х років економічна криза в Англії болісно вдарила по молоді, породивши проблеми безробіття, відсутності перспектив. На цій соціальній хвилі розвинувся расистський рух сучасних «скінів». Їх головним ворогом стали представники небілих рас. З'явились в Україні в 1995—1996рр. Перші скіни не виявляли значної активності, обмежуючись демонстрацією нашивок зі свастикою, прапорів. Наприкінці 1996 р. активізуються, починають пропагандистську діяльність, пошук союзників. Останнім часом зосередили увагу на переслідуванні темношкірих та вихідців з країн Азії, боротьбі з іншими субкультурами. Стиль їх одягу адаптований до вуличних сутичок: чорні джинси, важкі шнуровані армійські черевики, короткі куртки — «бомбери» без коміра, бриті чи коротко стрижені голови. Цементуючу роль у формуванні цієї субкультури відіграє музика «ой» (панк). Термін запровадив журналіст Г. Бушелл для визначення груп, які відмовилися від «пластмасового панка»). Найвідоміша українська «ой»-група «Сокира Перуна», яка виступає під гаслом «for whites only». Характерною є наявність українських текстів та орієнтація на англійський «ой».

Хакери. З'явились в Україні у 60—70-ті роки ХХст. Це була молодь, яка захоплювалася кібернетикою. Поширення наприкінці 80-х перших ПК, в середині 90-х Інтернету викликало потужну хвилю хакерів. Поняття «хакер» означає комп'ютерного злочинця, здатного зламати будь-які захисні системи (сайти, банківську систему охорони), коди на ліцензійних іграшках, запустити в систему віруси. Термін «кракери» точніше відповідає західному розумінню даної субкультури. Це ті, хто робить світ віртуальної реальності доступним усім бажаючим. Хакери виділяють з-поміж себе «ламерів» (користувачі ПК, проводять більшість часу біля комп'ютерів, не маючи достатніх знань) та «геймерів» (прихильники «екшен-ігор» та «стратегій», які вбачають у них сенс свого життя. Мають внутрітусовочні інтернет-видання, культові сайти тощо).

Розправно-самосудні угруповання. Переважно вихідці з робітничих сімей, які за допомогою сили борються з різними відхиленнями від певних ідеалів. Виникають на базі молодіжних територіальних угруповань. Об'єктами їх «фізичного впливу» є представники заможної «золотої молоді» хіппі, панки, металісти тощо. Протягом останнього часу цей рух зазнав істотних трансформаційних змін. На сьогодні в Україні в чистому варіанті він не існує. Певною мірою традиції «люберів» (від м. Люберці; в основі — ідея «очищення» міст від «неформалів») продовжили «гопники».

«Гопники» (пацани). Це — територіальні корпоративні самодіяльні угруповання підлітків. Створюються за територіальними ознаками («свої» та «чужі»). Орієнтуються на систему цінностей дорослої кримінальної субкультури, культ сили, земляцтва, взаємовиручки та взаємозалежності. Мають яскраво виражену структуру, ієрархію, систему специфічних цінностей, прагнення до активної діяльності. Зовні майже не відрізняються від звичайних підлітків. Тусуються у своїх мікрорайонах, іноді нападають на «неформалів», молодь, яка потрапляє на їх територію. Властива інтелектуальна нерозвиненість, агресивність. Вживають наркотики, алкоголь.

Релігійно-містичні субкультури. Постають унаслідок синтезу містичних та релігійних культів з традиціями й ціннісною шкалою певних молодіжних субкультур. В них обов'язково повинен бути лідер («гуру»). Проповідують вирішення глобальних проблем людини, держави й усього світу загалом. Одним з напрямів є кришнаїти.

Кришнаїти. Називають себе «підданими Кришни». Ідеологічне підґрунтя — давньоіндійський епос, який містить висловлювання і думки бога Кришни (мав людське обличчя і вважався народним героєм) на філософські теми. Вважають, що багаторазове повторення (1728 разів) імені Бога — мантри (закликання, молитва) дає спасіння, звільнення від тіла і занурення у чистий дух, задоволення бажань. Привабливість для молоді цієї течії пов'язана з екзотичними ритуалами, екстравагантним стилем одягу. Норми поведінки: не пити спиртне, каву, чай, не вживати наркотиків, не їсти м'ясо і рибу, не займатися тілесними розвагами (секс лише для продовження роду).

Серед кришнаїтів виділяють групи: інтелектуалів (прагнуть пізнати буддизм та індуїзм), романтиків (любителі видовищ — східної музики, колективної медитації), релігійних фанатів (люди, які відійшли від зовнішнього світу).

У чистому варіанті жодного типу молодіжної субкультури не існує, оскільки їх угруповання не відзначаються стійкістю та перетинаються, взаємопроникають один в одний. Неформальне молодіжне середовище постійно перебуває в пошуку нових форм самореалізації.

 

До свята бібліотека вирішила підготувати цікаву виставку у читальній залі №1 "Неформальна молодь" а також тематичний список "Сказати сірій масі: Я – особистість".

Стали відомі лауреати премії "Українська книжка року"

Президент України Петро Порошенко нагородив щорічною президентською премією лауреатів конкурсу "Українська книжка року" за 2014 рік.

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №361/2015

Про присудження щорічної премії Президента України «Українська книжка року»
На підставі рішення Комітету зі щорічної премії Президента України «Українська книжка року» постановляю:
1. Присудити щорічну премію Президента України «Українська книжка року»:
трилогії «Самотність пророка, або Добрий Ангел Івана Франка: Роман-есей», «Поет і владика: Роман-есей», «Доктор і Професор, або На шляху поступу: Роман-есей» у номінації «За видатні досягнення у галузі художньої літератури»;
книжковому виданню «Вулицями старого Києва» у номінації «За вагомий внесок у розвиток українознавства»;
книжковому виданню «З Божого саду. Рослини і тварини у Святому письмі» у номінації «За сприяння у вихованні підростаючого покоління».
2. Присвоїти звання лауреата премії Президента України «Українська книжка року»:
за трилогію «Самотність пророка, або Добрий Ангел Івана Франка: Роман-есей», «Поет і владика: Роман-есей», «Доктор і Професор, або На шляху поступу: Роман-есей»:
РІЗНИКУ Леву Йосиповичу — авторові;
державному підприємству «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ» — видавництву;
за книжкове видання «Вулицями старого Києва»:
ДРУГ Ользі Миколаївні — авторові;
державному підприємству «Всеукраїнське спеціалізоване видавництво «Світ» — видавництву;
за книжкове видання «3 Божого саду. Рослини і тварини у Святому письмі»:
ТОПАЧЕВСЬКОМУ Андрію Олександровичу — авторові;
Національному видавництву дитячої літератури «Веселка» — видавництву.

Президент України П.ПОРОШЕНКО

22 червня – День Скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "І почалася війна".

Жан-Поль Сартр: останній філософ

Жан-Поль Шарль Емар Сартр (фр. Jean-Paul Charles Aymard Sartre; 21 червня 1905, Париж — 15 квітня 1980) — французький філософ, драматург, письменник. Сартр був одним із найвідоміших і найвпливовіших мислителів сучасності. У творах Сартра поєднуються літературні і філософські погляди. У своїх ранніх філософських працях він зосереджується на емоціях, уяві та природі особистості.

Основні теми художніх творів: самотність, пошук абсолютної свободи, абсурдність буття.

У 1964 році Сартра присуджена Нобелівська премія з літератури. Основні філософські праці: "Уява" (1936), "Ескіз теорії емоцій" (1939), "Уявне" (1940), "Буття і ніщо" (1943), "Екзистенціалізм - це гуманізм" (1946), "Ситуації" (1947-1964), "Проблеми методу" (1947), "Критика діалектичного розуму" (1960). Трилогія "Дороги до свободи" вважається класичним твором літератури XX століття.

До 110-річчя з дня народження Жана-Поля Сартра бібліотека підготувала тематичний список "Жан-Поль Сартр: останній філософ".

Мистецтво збагнути день

Ваша зброя - слово,
Штик у вас - перо,
Їх використовуйте
Людям на добро!

День журналіста щорічно відзначається в Україні 6 червня — в день прийняття Спілки журналістів України в 1992 році в Міжнародну федерацію журналістів (Указ Президента України від 25.05.1994 № 251/94).
День журналіста — це не тільки професійне свято працівників засобів масової інформації. Це свято загальнонародне, тому що важко уявити сучасне суспільство без інформації, без засобів її передачі, без професійного погляду на події і факти нашого життя.

 

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Мистецтво збагнути день".

Духовна сила народу – у збереженій природі

5 червня відзначається свято - Всесвітній день охорони навколишнього середовища.

Всесвітній день охорони навколишнього середовища був заснований Генеральною асамблеєю ООН у 1972 році і з тих пір щорічно відзначається у всьому світі.

Приводом до проведення цієї всесвітньої акції послужило знамените "Ментовські звернення", що надійшло 11 травня 1971 генеральному секретарю ООН, яку підписали 2200 діячів науки і культури з 23 країн світу. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку, що загрожує йому у зв'язку із забрудненням навколишнього середовища. "Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить з нами", - так було поставлено питання в цьому зверненні. А рік по тому, в Стокгольмі відбулася всесвітня конференція із захисту навколишнього середовища, на якій були присутні повноважні представники 113 держав світу, в тому числі і Радянського Союзу. Учасники конференції і прийняли рішення про щорічне проведення Всесвітнього дня навколишнього середовища 5 червня.

День охорони навколишнього середовища - це привід замислитися про проблеми навколишнього середовища, звернути увагу на стан навколишнього середовища. Ні для кого не секрет, що з розвитком промислової індустрії, більшості інших процесів життєдіяльності людини екологічна обстановка погіршується з кожним днем. У кожній країні існують організації, головним завданням який стоїть охорона навколишнього середовища. Ці підрозділи стежать за станом навколишнього середовища, проводять різноманітні заходи і акції по її захисту. Крім цього, в рамках ООН кілька разів на рік прийнято відзначати дні захисту води, повітря, і так далі. Подібні дні захисту різних екологічних середовищ спрямовані поліпшення природоохоронної обстановки, вони є приводом для проведення природоохоронних заходів.У цей Всесвітній день охорони навколишнього середовища, в усьому світі проходять акції та заходи з охорони навколишнього середовища, що закликають не проходити мимо проблеми екологічної ситуації, а вставати на шлях вирішення цих проблем.

Сьогодні стає очевидним той фактор, що наше майбутнє, майбутнє людства і планети в цілому багато в чому залежить від наших можливостей вирішувати найгостріші проблеми в галузі навколишнього середовища: забруднення природи, природні або техногенні катастрофи, упокорення біологічного різноманіття ресурсів, руйнування природних і культурних ландшафтів як наслідок негативного людського впливу або природних катаклізм.

Екологічна проблема сучасного миру не лише гостра, але і багатогранна. Вона виявляється практично у всіх галузях матеріального виробництва (особливо в сільському господарстві, хімічній промисловості, чорної і кольорової металургії, атомній енергетиці), має відношення до всіх регіонів планети.

Глобальні наслідки порушення середовища проживання зачепили всі країни, так як екологічні проблеми «не визнають» державних кордонів. Тому вони можуть бути вирішені тільки при широкому міжнародному співробітництві. Діючи в цьому напрямі, був прийнятий міжнародний документ «Всесвітня стратегія охорони природи».

Всесвітня стратегія охорони природи

Всесвітня стратегія охорони природи - оголошена (5 березня 1980 р.) більшістю країн світу стратегія охорони живої природи, підготовлена Міжнародним союзом охорони природи і природних ресурсів (МСОП) при консультації, співпрацю і фінансової підтримки Програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП), Всесвітнього фонду дикої природи (ВВФ), продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), ЮНЕСКО та ін міжнародних неурядових організацій.

Основні цілі ВСОП зводяться до визначення найважливіших потреб у справі збереження природи; визначення шляхів і методів їх забезпечення; доведено екосистем і видів тварин, що їх найбільш потребують в екстрених заходах з охорони; доступному поясненню причин, що обумовлюють необхідність своєчасного вживання заходів з охорони природи і вказівкою джерел інформації з цих питань, доведення до найвищих кіл громадськості думки про те, що збереження природи є одним з невід'ємних елементів процесу збалансованого (сталого) соціально-економічного розвитку.ВСОП пропонує систему раціональних методів управління діяльністю людини по використанню ресурсів біосфери і окремих екосистем, що є її головними елементами, з таким розрахунком, щоб вона давала найбільші можливості відтворення ресурсів біосфери, які необхідні для задоволення потреб і розвитку майбутніх поколінь.

Інформаційна мережа, так само як і процес глобалізації, який породжує різкі зміни економічного і соціального плану і одночасно багато екологічних проблем, можуть і повинні бути корисними для боротьби з цими проблемами. Вони зобов'язані грунтуватися на розумній стратегії в галузі поліпшення екологічної обстановки і на підтримці інформованої громадської думки, спрямованого у бік захисту навколишнього середовища. Освіта та привернення уваги громадської думки до питань, і перш за все, проблем навколишнього середовища мають першочергове значення.

З метою забезпечення спроможності людей вирішувати загострюються проблеми екології в світі, необхідно розширювати наукові дослідження в цій області і включити екологічний аспект у стратегію розвитку, для чого збільшувати інвестиції в наукові дослідження та створення наукового потенціалу країн, що розвиваються.

 

До свята бібліотека підготувала тематичний список "Духовна сила народу – у збереженій природі" а також запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Полтавщина у дзеркалі екології".

Я – дитина, я – особистість

«Міжнародний день захисту дітей» (англ. «International Day for Protection of Children») — святкується щорічно 1 червня. Був заснований в листопаді 1949 у Парижі рішенням сесії Ради Міжнародної демократичної федерації жінок. Вперше «Міжнародний день захисту дітей» відзначався в 1950-му році в 51 країні світу. ООН підтримала цю ініціативу й оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності.

Відповідно до Женевської декларацією про права дітей, прийнятої в 1924 році, була проголошена необхідність соціального захисту прав дитини. Декларація прав дитини була прийнята 20 листопада 1959 і проголошувала рівні права дітей у сфері виховання, освіти, соціального забезпечення, фізичного і духовного розвитку незалежно від кольору шкіри, національної належності, громадського походження, майнового стану та іншого. Декларація закликає батьків, громадські організації, уряди визнати права дітей і сприяти їх здійсненню.

У цей день влаштовуються різні розважальні заходи для дітей. Серед їхнього числа: конкурси, з подарунками, концерти, всілякі виставкові та пізнавальні заходи.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Я – дитина, я – особистість".