Герої за покликом серця

Сьогодні в нашому університеті пройшов захід "Герої за покликом серця", присвячений нашим студентам і випускникам які брали активну участь у Євромайдані та зараз боронять нашу державу від загарбників.

Під час заходу було презентовано фотовиставку, яку підготувала кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України - Лахач Таміла Олександрівна.

Захід відвідав ректор університету Степаненко Микола Іванович.

Бібліотека підготувала книжкову виставку "Герої за покликом серця".

Всесвітній день поезії

Поезія — це завжди неповторність,

якийсь безсмертний дотик до душі.

(Ліна Костенко)

Всесвітній день поезії — свято, яке відзначається щороку 21 березня (у день весняного рівнодення). Встановлено 1999 року ухвалою 30-ої сесії ЮНЕСКО. Уперше відзначено 21 березня 2000 року.

Уперше Всесвітній день поезії пройшов у Парижі, де знаходиться штаб-квартира ЮНЕСКО.

«Поезія, — йдеться у рішенні ЮНЕСКО, — може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього необхідно привернути до неї якомога більше широку суспільну увагу».

Всесвітній день поезії покликаний дати можливість ширше заявити про себе малим видавництвам, чиїми зусиллями, в основному, доходить до читачів творчість сучасних поетів, а також літературним клубам, які відроджують одвічну традицію живого звучного поетичного слова.

Поезія збагачує наш внутрішній світ. І буде правильним згадувати про неї не тільки 21 березня, оскільки вірші спонукають мрії втілювати в реальність, забарвлюючи життя в насичений колір.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Сім струменів то сумнівів, то віри".

Збережемо ліси планети

21 березня в усьому світі відзначається Міжнародний день лісу або Всесвітній день захисту лісів, який був заснований в 1971 році. Ініціатором установи даного Дня виступила Європейська конфедерація сільського господарства на 23-й Генеральній Асамблеї в 1971 році, і ця ідея була підтримана Всесвітньою Продовольчою і сільськогосподарською організацією при ООН (ФАО).

З тих пір щорічно з ініціативи ООН 20 або 21 березня, як привід проінформувати суспільство про важливість збереження лісів, відзначається Міжнародний день лісу (International Day of Forests). Причому було прийнято рішення про святкування цього дня саме в день осіннього рівнодення в Південній півкулі і весняного рівнодення в Північній півкулі (останнє, за традицією, вважається першим днем весни і є символом нового життя та нових починань).

Проблема збереження лісу та його багатств стоїть сьогодні в ряду найважливіших екологічних завдань для всіх країн світу. В останні роки тенденції, пов'язані з знелісненням Землі, викликають тривогу не тільки у екологів, але й у всього міжнародного співтовариства

У зв'язку з цим, основним завданням Міжнародного дня лісу є привернення уваги жителів планети до проблеми збереження лісів, інформування про значимості лісових екосистем, їх дійсному стані, основні заходи їх захисту та відновлення.

Запрошуємо до наукового абонементу переглянути книжкову виставку "Збережемо ліси планети".

Бути щасливим!

Генеральна асамблея ООН постановила вважати 20 березня Міжнародним днем щастя.

Життя прекрасне та дивовижне. Кожна людина в світі має бути щасливою. Щасливі люди - запорука гармонії та злагоди у світі.

Нагадати про щасливі миттєвості людського життя, побажати любові, успіху та гарного настрою нашим користувачам, близьким та зовсім незнайомим людям -мета свята.

Запрошуємо до читальної зали №4 переглянути книжкову виставку "Бути щасливим!".

День Землі

День Землі — це міжнародна громадянська ініціатива, завдання якої — спонукати людей бути уважнішими до довкілля на планеті Земля, нашому спільному домі. Є дві основні дати проведення Дня Землі — 22 квітня і день весняного рівнодення в північній півкулі.

Вперше ідея відзначати День Землі в день весняного рівнодення прозвучала в 1969 році на конференції ЮНЕСКО, що проходила в Сан-Франциско. Місяць по тому незалежно від ЮНЕСКО була запропонована альтернативна дата Дня Землі — 22 квітня. В даний час офіційним вважається «квітневий», однак заходи проводяться і в березні, і в квітні.

З нагоди «березневого» дня Землі прийнято дзвонити в Дзвін Миру. Перший дзвін світу був відлитий з монет, які пожертвували діти всіх континентів, в пам’ять про жертви атомного бомбардування Японії і встановлений у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку в 1954 році. Він символізує глобальну солідарність людей Землі.

Зараз подібні дзвони встановлені у представництвах ООН в різних країнах світу і просто у великих містах. Дзвін дзвони нагадує про спокій мирного життя і дружбу, вічному братерство і солідарності народів і в той же час закликає до дії в ім’я збереження миру й життя на планеті Земля, збереження культури і людства.

Запрошуємо переглянути книжкові виставки:

• читальна зала №1 "Земля - наш дім";

• читальна зала №4 "Навколишнє середовище: проблема сучасності".

Життя на барикадах поезії

З нагоди 85-літнього ювілею Ліни Костенко на факультеті філології та журналістики відбулася літературно-мистецька акція.

Ліна Василівна є видатною сучасною українською поетесою та прозаїком, своїм життям і творчістю вона засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона — одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «...не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

Під час заходу звучали побажання многая літа в адресу ювілярки та декламувалися вірші. Бібліотека підготувала книжкову виставку "Життя на барикадах поезії".

Всеперемагаюча творчість Ліни Костенко

Про Ліну Костенко всім є що сказати. Усім, хто просто читав її вірші та поеми, хто має душу і має совість.

Просто ці слова абстрактні, а Ліна Василівна — жива та конкретна, і сьогодні їй виповнюється 85 років.

Ліна Костенко не належить цій історії. Саме вона — і ніхто інший — прищепила сотням тисяч українців непохитну певність у тому, що цензура — це зло і злочин, а самоцензура дорівнює самогубству. Саме вона привчала цих духовно вайлуватих і від природи не надто схильних до максималізму та різкості, а по-іншому кажучи, не надто сміливих людей до того, що слова «незалежність», «гідність» і «свобода» в українській мові існують не просто так. Про неї циркулювали десятки історій — про її зухвалі репліки, бездоганні афоризми, ризиковану жестикуляцію, про всі ці плащі, шпаги, мантії і з викликом пронесені на політичні судилища квіти для засуджених.

Тому вона, хоч і вся з історій, узагалі не належить історії, а швидше навпаки — майбутньому. Вона його абсолютний слух. Тому її оцінки настільки точні, а висновки завжди безпомилкові: «Ми є, тому що нас не може бути».

(Ю.Андрухович)

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Всеперемагаюча творчість Ліни Костенко".

Людина з невгамовним серцем

Як парость виноградної лози, Плекайте мову. Пильно й ненастанно Політь бур'ян. Чистіша від сльози Вона хай буде. Вірно і слухняно Нехай вона щоразу служить вам, Хоч і живе своїм живим життям. Максим Рильський

19 березня виповнюється 120 років з дня народження Максима Таде́йовича Рильського — українського поета, перекладача, публіциста, громадського діяча, академіка АН України.

Pильський почав писати рано, перший його вірш надруковано 1907, перша юнацька збірка поезій «На білих островах» вийшла 1910 року. Першою вже зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під осінніми зорями» (1918, перевидана у понад пал. скороченому вигляді 1926).

У 1920-х роках вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

Як і решта неокласиків, Рильський безпосередньо своєю творчістю не реагував на політичні події і протягом 1920-х років цілковито ізолювався від радянської дійсності, лише подеколи в одвертій формі (наприклад, у вірші «На світі є співучий Лянґедок») чи у вигляді іронічних «відступів» (як у «Чумаках» чи поемі «Сашко») виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді. Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВД у 1931 році, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.

Після ув'язнення, з 1931 року творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилася на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його. У радянську добу Рильський написав тридцять п’ять книжок поезій, кращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов’янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства. 1943 року його обрано академіком. У 1944 — 1964 роках Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України. 1960 року йому було присуджено Ленінську премію, у 1943, 1950 — Державну премію СРСР.

Запрошуємо до абонементу художньої літератури переглянути книжкову виставку "Людина з невгамовним серцем".

Професійна свобода особистості у вимірах гуманістичної спадщини Антона Макаренка та Івана Зязюна

Сьогодні в Полтавському національному педагогічному університеті імені В.Г. Короленка розпочала свою роботу ХІV міжнародна науково-практична конференція «Професійна свобода особистості у вимірах гуманістичної спадщини Антона Макаренка та Івана Зязюна».

Конференцію було розпочато відкриттям меморіальної аудиторії І.А. Зязюна. Бібліотека підготувала книжкову виставку "І.А. Зязюн: Педагог. Вчений. Філософ".

Перед початком пленарного засідання учасники конференції мали змогу ознайомитися з виставками "А.С. Макаренко: педагогіка, спрямована у майбутнє" та "Полтавська школа педагогічної майстерності".

Під час роботи конференції заступник директора бібліотеки з науково-методичної роботи Орєхова Валентина Володимирівна презентувала інтернет-проект "Макаренкіана", який об’єднує макаренкознавців з різних куточків світу.