Молодь – надія і майбутнє України

В останню неділю червня Україна святкує День молоді.

Молодість - це прекрасний час надій і впевненості у тому, що всі мрії обов'язково збудуться. Час, коли зустрічаєш найвірніших у своєму житті друзів, коли закладаються основи майбутнього твого життя. Тому важливо використати всі переваги цієї прекрасної пори.

Молодь - суспільний прошарок, який має своє місце в соціальній структурі та відіграє особливу роль у суспільстві. Саме молодь виступає провідником соціально-економічного, політичного і духовного відродження, рушієм нових якісних змін, викликаних назрілими потребами суспільства. Тому держава, що прагне до прогресивного розвитку, потребує якомога повнішого залучення молоді до трансформаційних процесів.

Запрошуємо до абонементу наукової літератури переглянути книжкову виставку "Молодь – надія і майбутнє України".

Стабільність Конституції – стабільність держави

День Конституції України відзначається щорічно 28 червня і є офіційним державним святом. Прийняттям даного документа в 1996 році ознаменувався початок становлення і розвитку нової демократичної і незалежної країни.

Поточний рік, поза всяким сумнівом, є певною мірою знаменним для української держави, й не дивно, адже саме 28-го червня 2011 року в цій країні буде святкуватися 15-річчя основного Закону країни — Конституції України! Можливо, для когось це свято не більше ніж черговий вихідний, проте для кожного свідомого громадянина день Конституції України — це більше ніж просто червоний день календаря, це подія, з якої, власне, починається існування держави, як такої.

Навряд чи варто нагадувати, що значить для української нації наявність власної незалежної держави, визнаного члена світової спільноти і повноправного учасника міжнародних відносин. До цього народ прагнув багато сотень років, і сьогодні йому нарешті пощастило пожинати плоди багатовікових зусиль, саме тому день Конституції України володіє особливим історичним та почесним значенням.

Свято Дня Конституції урочисто відзначається у всьому світі: починаючи з Японії та Норвегії, у яких в цей день влаштовуються масові народні гуляння, супроводжувані парадами і відкриттям дверей парламенту для всіх бажаючих, і закінчуючи Гібралтаром і невеликим островом Ніуе, які поки що не можуть похвалитися незалежністю . Місце, яке День Конституції займає у суспільному житті держави, дозволяє судити про роль Основного Закону в ньому. У 2009 році Кабінетом Міністрів України за дорученням Президента було затверджено план заходів з відзначення Дня Конституції України. У числі останніх — покладання квітів до підніжжя пам'ятників державним діячам України, організація конференцій, офіційних зустрічей та круглих столів, метою яких є обговорення Основного Закону, проведення в освітніх та культурних установах, а також дипломатичних представництвах Україна святкових тематичних заходів.

Процес створення Конституції Україні був довгий і тернистий. Починаючи з Конституції Пилипа Орлика 1710 року, яка, щоправда, так і не вступила в дію, і закінчуючи безсонною ніччю з 27-го по 28-е червня 1996-го року, коли Основний Закон нарешті був прийнятий, — таким був нелегкий шлях цього великого документа. Але й результат того вартий — Конституція Україна по праву визнається однією з найбільш досконалих і демократичних Конституцій у всьому світі!

Бібліотека підготувала ряд виставок присвячених Дню Конституції України:

• науковий абонемент "Держави символи великі";
• читальна зала №1 "Конституцію вивчаємо і поважаємо";
• читальна зала №4 "Стабільність Конституції – стабільність держави".

Творець ракетоносіїв

Володи́мир Микола́йович Челоме́й (*17 (30) червня 1914, Седльце — †8 грудня 1984, Москва) — учений механік, фахівець у галузі динаміки стійкості складних коливальних систем, генеральний конструктор ракетно-космічної техніки, дійсний член АН СРСР (з 1962 року), дійсний член Міжнародної академії астронавтики (з 1974 року), двічі Герой Соціалістичної Праці (1959, 1963).

Незважаючи на те, що Володимир Миколайович більшість свого життя мешкав у Москві, вчений ніколи не забував Полтаву, місто в якому здобув початкову освіту.

Автор багатьох праць (здебільшого засекречених), за довоєнного часу — писав також українською мовою. З 1950-их років брав активну участь у різних проектах ракетобудування в СРСР, був одним з головних учених-консультантів у галузі ракетних двигунів для ракет та літаючих апаратів, переважно військового призначення. По смерті Михайла Янгеля (1971) — головний керівник радянської космічної програми.

Конструктор супутників «Протон», «Польот», «Космос-1267», орбітальних станцій «Салют-3» і «Салют-5».

У його конструкторському бюро розроблено й виготовлено крилаті ракети 10ХН, ракету-носій «Протон» (на його рахунку відправка у Всесвіт апаратів серії «Зонд», «Луна», «Венера», «Марс», «Вега», а також орбітальних станцій «Мир», «Салют»), штучні супутники Землі серій «Політ» і «Космос», орбітальні станції «Салют-3» і «Салют-5». Саме В. Челомею належить ідея й реалізація транспортного орбітального корабля багаторазового використання.

Опублікував низку вагомих оригінальних робіт із багатьох проблем прикладної математики, стійкості пружних систем, теорії коливань складних динамічних систем з нелінійними і періодично змінюваними параметрами, теорії нелінійних пневматичних і гідравлічних сервомеханізмів, теорії двигунів та інших машин. Ці роботи залишили глибокий слід у застосуванні теоретичної механіки до інженерної справи.

Серед цих досліджень особливе значення має узагальнення класичної задачі Ейлера про стійкість і доказ можливості підвищення стійкості шляхом вібрації.

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Творець ракетоносіїв (В.М. Челомей)".

100-річчя утворення Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка відзначатимуть на державному рівні

Верховна Рада України прийняла Постанову "Про відзначення 100-річчя утворення Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г.Короленка".

Відповідно до постанови, Кабінету Міністрів рекомендовано:

утворити організаційний комітет з підготовки і проведення заходів щодо відзначення ювілеїв;

після утворення організаційного комітету розробити і затвердити план відповідних заходів та вирішити питання щодо його фінансового та матеріально-технічного забезпечення.

Постановою також запропоновано:

Державному комітету з телебачення і радіомовлення України за сприяння Полтавської обласної державної адміністрації - створити документальний фільм та видати книгу про історію закладу;

Українському державному підприємству поштового зв’язку “Укрпошта” - видати поштову марку та набір листівок, присвячених ювілею.

Відповідний проект постанови зареєстровано за №4086.

Наукові здобутки наших викладачів

Бібліотека продовжує цикл виставок "Наукові здобутки наших викладачів".

Мета виставок - ознайомити читачів з численними працями викладачів Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка.

Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути наукові здобутки викладачів кафедри екології та охорони довкілля  та до читальної зали №4 переглянути наукові здобутки викладачів кафедри педагогічної майстерності.

У зелені свята – празник Трійці святої

Свято Трійці, після Різдва та Великодня, - одне з найшанованіших свят в Україні. Його ще називають П`ятдесятницею, адже Трійця відзначається на 50-й день після Великодня. Назва «Зелені свята» дуже стародавня, в її основі лежить культ дерева, культ квітів. Зі святами пов`язані барвисті та поетичні народні обряди і звичаї.

Останню суботу перед Трійцею називають «зеленою» або «клечальною». Цього ранку дівчата, діти та молодиці йшли в гаї, на луки збирати зілля: чебрець, полин, любисток, васильки, материнку, м`яту, а ввечері квітчали хати гіллям клена, липи, ясена. На зелені свята мали бути замайовані хата, кожний куточок подвір`я, стайні, обори, пасіка, ворота. Долівку в хаті встеляли чебрецем, полином, лепехою, букети з чебрецю, м`яти, волошок ставили на підвіконні, за ікони клали також квіти, навіть попід стріху на дворі застромлювали лепеху, папороть, клечання. Селяни вірили, що в клечанні ховаються душі померлих родичів, що були вони святими, тому вбирали оселю і подвір`я і цим самим освячували своє обійстя, очищали його від усіх злих сил. Троїцьку клечальну зелень зберігали й згодом використовували для приготування лікувального купелю.

Клечальна субота належить до поминальних. Цього дня колись влаштовували на могилах тризни та правили в церкві панахиди. Душі померлих поминають саме під час Зелених свят, адже в цей період починає цвісти жито, а за давніми народними віруваннями під час цвітіння хлібних злаків прокидаються померлі. Покійні предки - це постійні охоронці свого роду, які здатні впливати на врожай і допомагати в усіх хліборобських справах своїм нащадкам.

У неділю зранку люди вбиралися у святковий одяг і йшли до церкви, яка в цей день також була пишно оздоблена гіллям дерев і квітами. Після церкви дівчата і хлопці йшли в ліс, де відбувалися ігри, хороводи, співи, жарти. Дівчата вибирали з довгим і тонким гіллям берізки і на самому дереві з того тонкого гілля завивали вінки і співали:

...Ой зав`ю вінки та на всі святки, Ой на всі святки, на всі празники...

Хлопці обережно відламували їх, давали дівчатам, а ті несли вінки з піснями додому, щоб ввечері пустити їх на воду. В кого вінок не пов`яне, тій судилося довго жити. Чий попливе - та щастя матиме, чий потоне - біду. Після пускання вінків на воду збиралися хлопці і дівчата на вигоні, співали. У цей день і ввечері ходили групами, бо боялися русалок, які виходили з води і гуртом справляли своє свято. За народними віруваннями, вони піснями чарували дівчат та хлопців, щоб залоскотати і затягти у річку. Тому на русалчиному тижні не можна купатися в річці, хіба що попередньо кинувши у воду полин та любисток.

У давнину на Зелені свята населення урочисто йшло «на ниви», діти й дорослі здіймали галас: били в калатала, дзвонили, співали, щоб «вигнати з поля злі сили». Старійшина села кропив жита свяченою водою. Тепер важко уявити цілком те давнє свято, бо до наших днів дійшли тільки уривки його.

Ще був звичай на третій день свят освячувати криниці (вважалося, що саме в них переховуються русалки). Після церковної літургії селяни йшли хресним ходом до криниць, щоб окропити їх свяченою водою. Спочатку священик освячував громадську криницю, а потім - власні. Господарі, які хотіли позбавитися «нечистої сили в хаті», виставляли біля воріт стіл, накривали його скатертиною і клали хліб-сіль. Відчитавши молитву, священик заходив до хати, скроплював стіни, а потім усі будівлі, «щоб русалки не тривожили обійстя».

Згідно з християнськими уявленнями Трійця - це три обличчя Бога: Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий. Християнське троїцьке свято встановлене в пам`ять зішестя Святого Духа на апостолів, після чого вони почали розуміти різні мови і ними говорили, переповідаючи священикам вчення Христа. А на місці зішестя був збудований перший християнський храм. З того часу Трійця вважається днем народження християнської церкви. Згідно з іншою легендою, саме на Трійцю Бог створив землю та прикрасив її зеленню.

Хоч Зелені свята пов`язані з теплою погодою, але в народі застерігали: «До Святого Духа не кидай кожуха». Та що б там не було, а Зелені свята таки відчиняли ворота красному літу. «Трійця, - казали, - трьома святами багата: квітами, травами і рум`яним літом».

Чому у технічно-комп`ютерну епоху це свято хвилює нас так само, як і наших далеких прародичів? Чи не тому, що в ці червневі дні кожне зіллячко напоєне сонцем і теплом, сповнене жагою жити й родити, цвітуть жита і буяють квіти? Природа, сягнувши в червні зеніту квітування, ніби стверджує, що життя вічне, невмируще. І кожне людське серце в унісон з природою переймається цією вірою. У ці свята ми вдовольняємо одвічну потребу людської душі - спілкуватися з живою природою.

Нехай цього дня у кожній оселі буде святково й зелено, і в кожній душі - радісно й сонячно!

Запрошуємо до абонементу наукової літератури переглянути книжкову виставку "У зелені свята – празник Трійці святої".

Журналіст: проза професії

День журналіста в Україні відзначають 6 червня. Ця дата історично пов'язана зі вступом Спілки журналістів України в Міжнародну федерацію журналістів. Це трапилося в 1992 році.

Професійний день журналістів давно перестав бути святом обмеженого кола. Сьогодні значення журналістики настільки велике, що святкування Дня журналіста в Україні відбувається на загальнонаціональному рівні. Адже саме журналісти несуть інформацію в маси, вони формують громадську думку, ведуть просвітницьку роботу і т.д. Все це робить ЗМІ четвертої гілкою влади в Україні.

Українські журналісти взяли високі міжнародні стандарти професійної діяльності. Вони борються за об'єктивність висвітлення різних політичних подій, протистоять жорсткій цензурі і задовольняють різноманітні інформаційні потреби громадян.

Союз журналістів, на честь якого і було заснований це свято, постійно розширюється. Його ряди поповнюються висококваліфікованими кадрами, які здатні викликати інтерес людей до подій, дійсно важливих для розвитку цивілізованого суспільства.

Запрошуємо до читальної зали №2 переглянути книжкову виставку "Журналіст: проза професії".

Всесвітній день охорони навколишнього середовища

Всесвітній день охорони навколишнього середовища, який щороку 5 червня звертає увагу людей на проблеми екології, проводиться під егідою Організації Об'єднаних Націй. Головна мета свята — стимулювати активну діяльність світового співтовариства, спрямовану на збереження балансу в природі та навколишньому середовищі.

Свято відзначається з 1972 року. Тоді вперше було заявлено на весь світ про серйозні проблеми навколишнього середовища. Учасники історичної Стокгольмської конференції вирішили заснувати це свято щоб сприяти просуванню ідеї бережливого ставлення до природи.

В ООН стверджують, що лише міжнародне співробітництво може гарантувати подальший безпечний розвиток планети. Важливо також реалізовувати ці ідеї локально, щоб кожналюдина посадила дерево, взяла участь у прибиранні території, змогла усвідомити всю важливість охорони навколишнього світу.

Заходи до Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища проводяться в більшості країн світу як на державному рівні, так і на рівні невеликих колективів, шкіл, дворів, кварталів.

Запрошуємо до читальної зали №1 переглянути книжкову виставку "Дихає природа нашими гріхами".

Олександр Пушкін - поет на всі часи

Олександр Сергійович Пушкін - великий російський національний поет, прозаїк, драматург. Його творчість стала втіленням волелюбства, патріотизму і могутніх творчих сил російського народу.

Геній Пушкіна стоїть біля джерел російської літератури XIX століття. Його творче життя починається у роки національно-патріотичного піднесення, викликаного війною 1812 року. Уже в ліцеї, у якому поет навчався з 1811 по 1817 р., він веде активне літературне життя. Ліцейська поезія Пушкіна вражає перш за все своєю життєрадісністю, прославленням радощів життя. Широке відображення знаходять у ній анакреонтичні мотиви. Веселощі, любов, дружба - найчастіші мотиви його поезії цього періоду. Серед своїх учителів поет сам називає Гомера, Вергілія, Горація. Надзвичайно високо він оцінює Вольтера і Мольєра.

Після закінчення Царськосельського ліцею поет проживає у Петербурзі. У цей період його лірика особливо характерна своїми волелюбними ідеями та настроями. Першим найвідомішим твором поета стала написана у 1818 році ода "Вольність", де поєдналися традиції класицизму і новий, романтичний пафос. Ідеєю патріотизму, любові до вітчизни проникнуті поезії "До Чаадаєва", "Село". Водночас вони сповнені і виразною критикою тогочасної дійсності. Саме в ці роки за Пушкіним утверджується слава першого поета вольності.

Популярність поета, підсилена його прямими випадами проти самодержавства, призводить до того, що поет був засланий царем Олександром II на південь, в Катеринослав. До 1824 р. він жив у Кишиневі і Одесі, а згодом був переведений у псковський маєток своїх батьків - село Михайлівське. В цей період своєї творчості, який можна назвати романтичним, Пушкін створив цикл поем ("Кавказький бранець", "Брати-розбійники", "Бахчисарайський фонтан"), почав писати роман у віршах "Євгеній Онєгін". Мовби підсумковим твором життя на півдні стала поезія "До моря", у якій поет прощається з морською стихією, яка стала для нього символом свободи.

У Михайлівському геній Пушкіна досяг зрілості, в його творчості вже домінує реалістичний струмінь. Саме тоді були написані народна драма "Борис Годунов", багато шедеврів пушкінської лірики.

У 1826 р., після придушення повстання декабристів, новий цар Микола І викликав Пушкіна у Москву і, бажаючи підкупити поета і одночасно привернути на свій бік суспільну думку, "вибачив" Пушкіна і нав'язав йому свою цензуру. Все подальше життя поета проходило під наглядом жандармів та царського двору. Проте О.Пушкін не відмовився від своїх переконань і до кінця днів був противником самодержавства. "Полтава", "Домик в Коломні", "Маленькі трагедії", "Повісті Бєлкіна", надзвичайно багата лірика - основні підсумки пушкінської роботи 1826 - 1830 рр. Окрім того, восени 1830 р. був закінчений "Євгеній Онєгін" - вершинний твір поета, що писався більше семи років. Уперше в російській літературі настільки широко й реалістично була відтворена ціла історична епоха, показана сучасна дійсність, усі зрізи тодішнього суспільства Росії знайшли своє художнє втілення у романі.

В 30-х роках у творчості Пушкіна переважає проза ("Дубровський", "Пікова дама", "Капітанська дочка", "Історія Пугачова"). Але в цей же час ним створена поема "Мідний вершник", казки у віршах, "Пісні західних слов'ян" і прекрасна за філософською глибиною лірика.

Трагічна смерть Пушкіна сколихнула всю Росію. Від дня повстання декабристів на вулицях Петербурга не було стільки народу. Горе і обурення Росії висловив своїм віршем "Смерть поета" Лєрмонтов. Дуель і смерть Пушкіна була трагічним завершенням тієї боротьби, яку вів геніальний поет за долю російської літератури.

Пушкіну були добре знайомі українська народна поезія і українська історія. Ще в ліцейські роки він пише вірш "Козак", що є наслідуванням української народної пісні У період свого південного заслання він певний час жив у Катеринославі, Одесі, бував у Києві, милувався красою української природи, заслухувався піснями українських кобзарів і лірників. В своїх замітках з російської історії XVIII ст. він ставив у вину Катерині II те, що вона "закріпачила вільну Малоросію".

Творчість О.С.Пушкіна знав і любив Т.Шевченко, вірші його він цитував напам'ять, про що згадує у своєму щоденнику.

Ще за життя Пушкіна твори його перекладали на українську мову Л.Боровиковський і Є.Гребінка, а згодом - С.Руданський, П.Грабовський та М.Старицький. І.Франко переклав усі драматичні твори поета. XX століття до сузір'я перекладачів поета вписало імена М.Рильського, П.Тичини, М.Бажана та ін.

Запрошуємо до абонементу художньої літератури переглянути книжкову виставку "Поет на всі часи".

Казкове літо (вожатому на допомогу)

Хто хоч раз у житті був у дитячому оздоровчому таборі (дитиною або вожатим) або відправляв туди на літо власне чадо, той знає, наскільки важливо, щоб на загоні працював хороший вожатий. Напевно, в роботі кожного, навіть самого чудового вожатого, можна знайти якісь помилки, мінуси, недоліки або недопрацювання. Не можна обійняти неосяжне: щось обов'язково випаде з поля зору. Ось і нарікають іноді діти, батьки і адміністрація табору: «Де б нам узяти ідеального вожатого, щоб все вмів, усе міг і все робив?»

Давайте спробуємо разом розібратися, хто такий ідеальний вожатий, що він повинен уміти, якими якостями характеру володіти, які спеціальні знання мати. Адже він живе разом з хлопцями, забезпечуючи їх (у матеріальному і духовному плані) всім необхідним 24 години на добу, 21 день зміни ...

Насамперед, ідеальний вожатий повинен любити дітей . Без цього в табір можна навіть не потикатися.

Ідеальний вожатий повинен бути молодий . Мені доводилося стикатися іноді з батьками, які вкрай недовірливо дивилися на молодих вожатих: мовляв, вони ще самі діти, як їм можна довіряти своє чадо та ще на такий довгий термін?! Звичайно, буває всяке. Але якщо ви купили путівку в хороший, перевірений табір - хвилюватися не варто. У таких таборах аби хто працювати не буде - вожатих відбирають, навчають, готують та інструктують. А потім ще раз відбирають. Адже, погодьтеся, у молодої дівчини або молодого хлопця набагато більше ентузіазму, активності та енергії, ніж у людини досвідченої, але постарше. А малюкові, і навіть підлітку, нецікаво просто виконувати режим дня. Йому хочеться грати, брати участь у табірних концертах і конкурсах, постійно бути чимось зайнятим.

Ідеальний вожатий повинен розбиратися в сучасній музиці , Знати фільми (нові і старі, але хороші), комп'ютерні ігри, бути в курсі світових новин та спортивних подій, щоб поговорити з дитиною про те, що йому цікаво, розповісти щось нове і захоплююче. Але при цьому, звичайно, він повинен залишатися педагогом, пропускаючи через внутрішній фільтр всю інформацію. Звичайно, він повинен вміти швидко знаходити відповідь на будь-яке задане дитиною питання.

Ідеальний вожатий повинен добре знати психологію і бути спостережливим, щоб не допустити конфлікти між дітьми і допомогти кожному малюку відчути себе членом загону. Він повинен уміти поставити себе так, щоб з будь-яким питанням і будь-якою проблемою діти йшли саме до нього за допомогою і підтримкою.

Ідеальний вожатий повинен бути вимогливим (це говорять самі діти!), але обов'язково справедливим . Коли діти чітко знають, що він них хочуть і що буде за порушення правил, їм легше ці правила та вимоги виконувати. У вожатого повинен бути досить гучний голос , який він ніколи не повинен підвищувати на дітей.

І, звичайно ж, у нього не повинно бути шкідливих звичок . Тому що особистий приклад для дітей означає дуже багато. Крім того, ідеальний вожатий любить сцену і вміє бути на сцені : Співати, танцювати, брати участь в сценках або проводити ігри із залом. Діти люблять, коли їх вожатий в центрі уваги.

Ну і наостанок: ідеальний вожатий в будь-якій ситуації залишається оптимістом .

Запрошуємо до читальної зали №3 переглянути книжкову виставку "Казкове літо (вожатому на допомогу)", яка допоможе стати вам ідеальним вожатим.